Справа № 296/4961/24
2/296/2361/24
Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)
"26" липня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючого судді Шкиря В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сачок Андрія Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу , -
27.05.2024 представник позивача - адвокат Сачок Андрій Вікторович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування вимог позивача вказує, що 19.09.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, у формі розписки, відповідно до якої 19.09.2023 позивач передав відповідачці грошову позику в розмірі 100000 грн. зі строком повернення до березня 2024 року.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від обов'язку повернення грошових коштів згідно договору позики, представник позивача просить сягнути з останньої заборгованість за договором позики станом на 27.05.2024 у розмірі 97700,00 грн.
28.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував. При цьому вказав, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів
Відповідач та її представник адвокат - Пчелінова М.В. в судове засідання 28.06.2024 та 26.07.2024 не з'явилася, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою (а.с.26, 32).
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , що діє до 23.04.2034, має картку платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9 )
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 від 30.11.2011, має картку плптника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 06.08.2020 (а.с.10-13,19)
19.09.2023 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у борг 100000,00 грн строком до березня 2024 року, без сплати відсотків. Оригінал розписки перебуває в матеріалах справи.
Представник позивача стверджує, що відповідач грошові кошти не повернула та заборгованість за розпискою від 19.09.2023 року становить 97700,00 грн
Таким чином між сторонами існують зобов'язальні, цивільно-правові правовідносини, що регулюються нормами ЦК України.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями ч.1 та ч.2 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою (справи №№ 127/3120/16-ц, 752/19567/14-ц).
З дослідженого судом оригіналу розписки, написаної власноручно ОСОБА_2 , що остання 19.09.2023 одержала в борг від ОСОБА_1 грошові коштів сумі 400000 грн. без сплати відсотків, які зобов'язалася повернути до березня 2024 року (а.с. 6).
Зворотня сторона розписки не містить будь-яких записів про повернення боргу, проте позивач ставить вимоги прол стягнення 97700,00 грн.
Отже, суд вважає, що до правовідносин що виникли між сторонами підлягають застосуванню положення ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України. Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З наведеного випливає, що якщо договір позики укладений в письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.
Договір позики відповідач не оспорював, чим не спростував презумпцію правомірності правочину, яка встановлена у ст. 204 ЦПК України.
Отже, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в сумі 97700,00 грн.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив 1211,20 грн судового збору про що свідчить платіжна інструкція №399 від 27.05.2024, оскільки позов задоволено повністю з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1211,20 грн
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81, 141, 211,259,263-265,268,280 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 1046, 1049 ЦК України, суд -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сачок Андрія Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), заборгованість за договором позики від 19.09.2023 в сумі 97700 (дев'яносто сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 1211 (одної тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Cуддя В. М. Шкиря