Справа № 162/424/24
Провадження №2-а/157/39/24
25 липня 2024 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кисляка Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , що підписана його представником - адвокатом Пасевичем Олександром Петровичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовною заявою, що підписана його представником - адвокатом Пасевичем О.П., повноваження якого підтверджуються ордером № 1095851 від 27 травня 2024 року та договором на надання правничої допомоги від 22 травня 2024 року, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на звернення до суду, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 серії ВН № 128 від 29 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КпАП України і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути на його користь судові витрати. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 22 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 рекомендованим листом отримав постанову про відкриття виконавчого провадження № 74997885, винесену 13 травня 2024 року головним державним виконавцем Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гриневич А.М. про стягнення з нього 3400 гривень штрафу. 23 травня 2024 року в межах надання правничої допомоги ОСОБА_1 ним, як представником позивача, отримано у приміщенні вказаного відділу ДВС копії документів, які послужили підставою для відкриття виконавчого провадження, а саме: копію супровідного листа № 1776 від 02.05.2024 та копію постанови серії ВН № 128 за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КпАП України, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 29.03.2024. Тобто, до 23.05.2024 про існування постанови серії ВН № 128 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 210 КпАП України позивачу не було відомо. Вважає постанову незаконною і такою, що підлягає до скасування з таких підстав. Згідно з постановою серії ВН № 128 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КпАП України правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 01.03.2024 о 09 год 40 хв по вулиці Магістральній в селищі Любешів (траса Р-14) при врученні повістки для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 категорично відмовився її отримувати, чим порушив абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на час дії особливого періоду. Його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 210 КпАП України. Із оскаржуваної постанови вбачається, що на ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було накладено стягнення за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КпАП України. Частиною 2 ст. 210 КпАП України встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період. Тобто, диспозиція ч. 2 ст. 210 КпАП України є бланкетною, відповідно викладаючи суть проступку мають бути зазначені вимоги якого саме нормативно-правового акту або його частини порушено. Натомість у оскаржуваній постанові відносно ОСОБА_1 вказані порушення абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Крім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що розгляд справи відбувався за відсутності ОСОБА_1 . Повідомлення про розгляд справи на 29.03.2024 о 10 годині йому було надіслано рекомендованим поштовим листом з відтиском поштового штемпеля від 05.03.2024 року за номером 4420101280466. Згідно статусу відстеження даного поштового відправлення вказаний лист за трекінг-номером 4420101280466 станом на 26.05.2024 прямує до точки видачі, тобто уповноважена особа не могла перевірити про вручення чи невручення повідомлення про час і місце розгляду справи, натомість без цих даних розглянула справу без участі ОСОБА_1 . Разом з тим, повідомлення про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не містить вимоги про явку ОСОБА_1 на розгляд цієї справи, а тільки сповіщення про її розгляд. Крім того, у зазначеному повідомленні про час і місце розгляду справи міститься повідомлення про можливість ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в приміщенні другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а не за місцем розгляду справи. Дана обставина також підтверджується і тим, що копію постанови на виконання до Любешівського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було направлено начальником другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а не начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , який розглянув справу. В даному випадку в оскаржуваній постанові мали бути зазначені: обґрунтування досліджених доказів щодо відмови ОСОБА_1 в отриманні повістки для явки до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою метою, чого зроблено не було, і такі висновки відсутні в оскаржуваній постанові. Сім'я ОСОБА_1 є багатодітною, він є інвалідом третьої групи загального захворювання, його дочка ОСОБА_4 визнана інвалідом, інвалідність останньої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тобто позивач відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, про що ще 15 грудня 2023 року ним було подано до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідну заяву з необхідними документами. Відтак, враховуючи те, що матеріалами справи не доведено обставин, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, хоча обов'язок доказування лежить на посадовій особі, яка виносить постанову, тому вважає, що аргументація для винесення вищевказаної постанови є недостатньою, висновки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - безпідставними, постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 28 травня 2024 року задоволено заяву судді Савича А.С. про самовідвід, оскільки представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пасевич О.П. тривалий час працював на посаді помічника судді у Любешівському районному суді Волинської області, в тому числі на посаді помічника голови цього суду.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 29 травня 2024 року з вищезазначених підстав задоволено заяву судді ОСОБА_5 про самовідвід.
Із звіту повторного автоматизованого розподілу про неможливість розподілу справи між суддями від 29 травня 2024 року вбачається, що суддів Любешівського районного суду Волинської області Савича А.С. та Цибень О.В. виключено з розподілу під час вибору доповідача у зв'язку з самовідводом, а суддю цього суду ОСОБА_6 виключено у зв'язку з забороною призначення перед відпусткою (14 і більше днів).
Згідно з розпорядженням голови Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_6 від 30 травня 2024 року справу направлено до Камінь-Каширського районного суду Волинської області у зв'язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду цієї справи у Любешівсьому районному суді Волинської області.
З протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 5 червня 2024 року вбачається, що для розгляду справи визначено суддю Антонюк О.В.
Ухвалою судді від 10 червня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з позовом, поновлено такий строк, позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Пасевич О.П. подав до суду заяву, з якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, справу розглянути у його та позивача відсутності.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою про вручення повістки про виклик до суду, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 29 березня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову серії ВН № 128 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.
Як вбачається зі змісту зазначеної постанови ОСОБА_1 1 березня 2024 року о 09 год 40 хв за адресою: вул. Магістральна селище Любешів (траса Р-14), при врученні повістки для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 категорично відмовився її отримувати, чим порушив абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на час дії особливого періоду.
Частиною 1 ст. 210 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність у виді штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 ст. 210 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Абзацом 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
З наведеного вбачається, що зазначеною нормою закону не передбачено обов'язку громадян України отримувати відповідні повістки територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За таких обставин, обгрунтованими є доводи представника позивача про невідповідність викладено у постанові звинувачення диспозиції ч. 2 ст. 210 КпАП України, яка є бланкетною, а відтак відсилає до інших норм законодавства.
Зазначені обставини свідчать про безпідставність та незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КпАП України.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається з ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Частинами 3, 4 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 як суб'єкт владних повноважень, дії якого оскаржуються, повідомлявся про час дату, та місце розгляду справи і йому надсилалися копія позовної заяви з доданими до неї документами, копія ухвали про відкриття провадження, що підтверджується підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 у Книзі розносної кореспонденції суду про отримання зазначених документів 10.06.2024, запис № 1944. Однак, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не повідомив причин неможливості їх подання.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Окрім того, відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є суб'єктом владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.
Суду не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення.
Не надано відповідачем суду доказів і на підтвердження тієї обставини, що останнім правомірно, з дотриманням вимог ст. 268 КпАП України, було розглянуто справу про адміністративне правопорушення у відсутності позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень належить скасувати як незаконну, і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 159, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 128 від 29 березня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Любешівським РВ УМВС України у Волинській області 13 лютого 2002 року) 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Головуючий:О.В. Антонюк