490/4986/24 24.07.2024
нп 1-кп/490/767/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/4986/24
24 липня 2024 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020000368 від 28 березня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.4 ст.186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.4 ст.186 КК України.
В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що необхідність продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на даний час не зникли і не зменшились, оскільки наразі обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або слідчого судді, суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою призведе до негативних наслідків, що можуть вплинути на об'єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, унеможливить запобігти спілкуванню обвинуваченого з особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні. Вік, стан здоров'я та сімейний стан ОСОБА_3 не перешкоджають утриманню останнього під вартою. З урахуванням викладеного, беручи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, які на даний час не зникли та не зменшились, підстави для зміни обраного запобіжного заходу на інший більш м'який запобіжний захід відсутні, оскільки він не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам. Крім того, у відповідності до пунктів 1, 2 Розділу ХІ Наказу №394 від 03.11.2020 року "Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців" та Закону України "Про попереднє ув'язнення", прокурор просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді під вартою в умовах гауптвахти.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала та просила задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 травня 2024 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 червня 2024 року, із можливістю внесення застави у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 19 червня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 17 серпня 2024 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 травня 2024 року
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування) та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушеннях, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_3 є раніше судимим, на момент розгляду справи засуджений вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 14 червня 2024 року за ч.2 ст.389, ст.71 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 /два/ роки 25 /двадцять п'ять/ днів. Крім того, ОСОБА_3 притягається до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, які перебувають на розгляді в Центральному, Заводському та Ленінському районних судах м.Миколаєва.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Щодо клопотання прокурора в частині тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою в умовах гауптвахти, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про попереднє ув'язнення", установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Відповідно до п.1 розділу І "Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 року №394, цей Порядок визначає умови тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовослужбовці) на гауптвахтах, у спеціальних палатах закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України та в кімнатах для тимчасово затриманих військовослужбовців, а також права та обов'язки посадових осіб Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) під час їх тримання.
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що затриманий військовослужбовець - військовослужбовець, затриманий в установленому порядку відповідною уповноваженою службовою (посадовою) особою за вчинення адміністративного правопорушення або кримінального правопорушення, до передачі такого військовослужбовця органам досудового розслідування, а також військовослужбовець, затриманий без документів до встановлення особи.
Оскільки обвинуваченого військовослужбовця ОСОБА_3 було затримано, передано органам досудового розслідування та стосовно нього застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, то необхідно застосовувати положення Закону України "Про попереднє ув'язнення", зокрема, відповідно до ст.2 вказаного Закону, де метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
Дотримання мети забезпечення кримінального провадження в частині застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку суду, буде ефективним з утриманням обвинуваченого в умовах державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", а не на гауптвахті.
Зокрема, тримання обвинуваченого на гауптвахті суд вважає недоцільним з огляду на значну відстань від суду, що ускладнить забезпечення участі обвинуваченого в судових засіданнях в умовах воєнного стану.
Посилання прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_3 є військовослужбовцем, а тому повинен утримуватись на гауптвахті, не заслуговують на увагу, оскільки положення Закону України "Про попереднє ув'язнення", Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 року №394, не зобов'язують тримати військовослужбовців виключно на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройних Силах України; визначення місця тримання військовослужбовців покладається на відповідальних осіб Державної кримінально-виконавчої служби України.
З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання прокурора в частині тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою в умовах гауптвахти слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 21 вересня 2024 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 травня 2024 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1