Справа № 479/892/24
Провадження № 1-кс/474/93/24
про відвід судді
26.07.24р. с-ще Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному 02.08.2023р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152110000835, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313, ч.ч. 1, 2 ст. 317 КК України, -
встановив:
В провадженні судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження, внесене 02.08.2023р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152110000835, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313, ч.ч. 1, 2 ст. 317 КК України.
01.07.2024р. суддя ОСОБА_3 в порядку, визначеному ст.ст. 75 та 80 КПК України, заявила самовідвід.
01.07.2024р. автоматизований розподіл судової справи між суддями Кривоозерського районного суду Миколаївської області щодо розгляду заяви про самовідвід не відбувся, з огляду на відсутність потрібної кількості суддів для розподілу справи (протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями та звіт про неможливість розподілу справи між суддями від 01.07.2024р.).
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04.07.2024р., за поданням виконувачки обов'язків Кривоозерського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 , матеріали заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 02.08.2023р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152110000835, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313, ч.ч. 1, 2 ст. 317 КК України, направлено на розгляд Врадіївського районного суду Миколаївської області.
25.07.2024р. автоматизованим розподілом справи головуючим суддею по розгляду заяви про самовідвід визначено суддю ОСОБА_1 (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024р. за підписом ОСОБА_10 ).
Судовий розгляд заяви про самовідвід судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 призначено на 13 год. 00 хв. 26.07.2024р.
Суддя ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила, із заявами та клопотаннями не зверталася.
Прокурорка у кримінальному провадженні - прокурорка Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомила. Водночас 26.07.2024р. звернулася до суду із заявою про розгляд самовідводу судді ОСОБА_3 за її відсутності, в якій просить “відмовити у задоволенні клопотання”.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. Водночас 26.07.2024р. захисник звернувся до суду із клопотанням та заявою (телефонограма № 390) про розгляд заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 за його та обвинуваченого відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисниця ОСОБА_13 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. Водночас 25.07.2024р. захисниця звернулася до суду із заявою про розгляд заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 за її та обвинуваченого відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисниця ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. Водночас 26.07.2024р. звернулися до суду із заявами про розгляд заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 за їх відсутності, в яких просять прийняти рішення на розсуд суду.
Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисник ОСОБА_15 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. Водночас 25.07.2024р. захисник звернувся до суду із заявою про розгляд заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 за його та обвинувачених відсутності, в якій просить задовольнити заяву.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 134-136 КПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив. Водночас 25.07.2024р. звернувся до суду із заявою про розгляд заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 за його відсутності, в якій не заперечує проти задоволення заяви.
Згідно приписів ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 81 КПК України визначено, що при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
З аналізу ст. 81 КПК України вбачається, що остання не містить норми, яка б унеможливлювала розгляд заяви про відвід судді у зв'язку з нез'явленням в судове засідання судді, якому заявлено відвід, заявника чи інших учасників кримінального провадження.
В свою чергу, слід зазначити, що ст. 81 КПК України також не визначено, часові межі розгляду заяв про відвід, однак у ст.ст. 7 та 28 КПК України закріплено одну із загальних засад кримінального провадження, якій повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження.
Так, зокрема, згідно ч.ч. 1-3 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
При цьому ч. 5 ст. 28 КПК України визначено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Таким чином законодавець чітко визначає обов'язок суду розглянути поставлене на його вирішення питання в розумні строки з урахуванням обсягу та специфіки процесуальної дії, поведінки учасників кримінального провадження та з дотриманням прав обвинуваченого на судовий розгляд в найкоротший строк обвинувачення щодо нього.
З огляду на вищевикладене, враховуючи що всі учасники судового розгляду завчасно належним чином повідомленні про час, дату і місце судового розгляду, вважаю, що не з'явлення вищезазначених учасників судового розгляду не перешкоджає розгляду заяви про самовідвід судді ОСОБА_3 .
Оцінив обставини покладенні в основу заявленого самовідводу, дослідив докази наявні в матеріалах справи, вважаю встановленим таке.
01.07.2024р. до Кривоозерського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесене 02.08.2023р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152110000835, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313 та ч.ч. 1, 2 ст. 317 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024р. головуючою суддею визначено суддю ОСОБА_3
01.07.2024р. суддя ОСОБА_3 в порядку, визначеному ст.ст. 75 та 80 КПК України, заявила самовідвід з огляду на те, що вона особисто на протязі тривалого часу (більше 30 років) підтримує дружні стосунки із сім'єю обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме його дружиною ОСОБА_16 , тестем, тещею ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Непоодинокими є випадки спільного святкування родинних свят, а також має місце періодичне спілкування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності таких підстав суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
При цьому у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб'єктивний та об'єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами.
Так, рішенням у справі “П'єрсак проти Бельгії” (Piersack v. Belgium) від 01.10.1982р., п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа “Де Куббер проти Бельгії” (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984р., п. 26).
Аналогічні висновки містяться і в рішенні Вищої ради правосуддя (друга дисциплінарна палата) № 1141/2дп/15-18 від 16.04.2018р., за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді за скаргою, в якій скаржник вважав ухвали про задоволення заяв про самовідвід, незаконними, безпідставними, без обґрунтувань та посилань на докази, чи встановлення інших обставин у судовому засіданні наявністю обставин. В цьому рішенні Вища рада правосуддя встановила, що суддями подано заяви про самовідвід від вирішення справи які ухвалою суду задоволені, та що вказана ухвала про задоволення самовідводу вмотивована наявністю обставин, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді при вирішенні справи, оскільки скаржник у мережі Інтернет розповсюджував щодо головуючого та членів колегії суддів недостовірну та образливу інформацію, зокрема, щодо переслідування суддею “всіх справ позивача”, щодо “втручання у роботу автоматизованої системи документообігу” щодо “готовності прийняття свавільних рішень”, та іншу негативну інформацію, та за результатами розгляду скарги прийшла до висновку, що встановлені під час дослідження обставини не свідчать про порушення правил самовідводу, та з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, відмовила у притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006р., схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006р. за № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Відповідно рекомендацій у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001р. (далі - Висновок № 1) в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Так, у п. 12 Висновку № 1 передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затверджених ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013р., суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Білуха проти України” (заява № 33949/02) від 09.11.2006р. встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, навівши наступні мотиви (пункти 47-55 рішення).
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі “Фей проти Австрії” (Feyv.Austria) від 24.02.1993р., пп. 27, 28, 30; рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” від 28.10.1998р. (Wettstein v. Switzerland) п. 42).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі “Пуллар проти Сполученого Королівства” (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996р., п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі “Ферантелі та Сантанжело проти Італії” (FerrantelliandSantangelov.Italy), від .07.08.1996р., п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, “правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться” (рішення у справі “Де Куббер проти Бельгії” (DeCubber v. Belgium), від 26.10.1984р., п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі “Ветштайн проти Швейцарії” (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі “Кастілло Альгар проти Іспанії” (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998р., п.45).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Салов проти України” (заява № 65518/01) від 06.09.2005р., надаючи тлумачення поняттю “неупередженість” суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81).
З огляду на вищевикладене вважаю, що встановленні підстави для заявлення самовідводу свідчать про наявність об'єктивних обставин, що у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_3 , а відтак заява останньої про самовідвід підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст. 82 КПК України визначено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 370-371 КПК України, суд, -
постановив:
Заяву судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному 02.08.2023р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152110000835, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313, ч.ч. 1, 2 ст. 317 КК України, - задовольнити.
Відвести суддю Кривоозерського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження, внесеного 02.08.2023р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152110000835, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 313, ч.ч. 1, 2 ст. 317 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1