Справа №127/22182/24
Провадження № 2/127/3478/24
25 липня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши заяву адвоката Шлапака Володимира Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Крім того, адвокат Шлапака В.С. подав до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: транспортний засіб Volkswagen e-Golf, державний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб Janmil NW, державний номер НОМЕР_3 . Мотивуючи заяву тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2024 у справі № 127/7382/24 розірвано. У шлюбі сторонами було набуто таке майно: транспортний засіб Volkswagen e-Golf, державний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб Janmil NW, державний номер НОМЕР_3 . ОСОБА_1 має намір пред'явити позов до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Позивач вважає, що існує потреба вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на вищезазначене майно, яке є предметом майбутнього спору. Зазначає, що вищевказані транспортні засоби зареєстровано за відповідачем, що надає їй можливість вивести їх зі спільної сумісної власності подружжя шляхом відчуження третім особам, при цьому, на сайті АвтоРІА вже опубліковано оголошення про продаж одного із вказаних транспортних засобів - DAF XF. Таким чином, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує ризик відчуження майна на користь третіх осіб.
Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного.
Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Подавши заяву про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на: транспортний засіб Volkswagen e-Golf, державний номер НОМЕР_1 ; транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб Janmil NW, державний номер НОМЕР_3 , у той час як слідує із позовної заяви предметом спору щодо поділу спільного майна подружжя є: транспортний засіб Volkswagen e-Golf, державний номер НОМЕР_1 , та транспортний засіб Janmil NW, державний номер НОМЕР_3 . Тобто позовних вимог щодо транспортного засобу DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_2 , позивачем не заявлено.
Так, накладення арешту на транспортний засіб DAF XF 95.430, державний номер НОМЕР_2 , не охоплюється предметом спору та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. При цьому суд, перевіряючи аргументованість заяви про забезпечення позову в іншій частині, дослідивши надані докази, не встановив реальної загрози, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Зазначення заявником обставин, що на момент прийняття судом рішення існуватимуть труднощі є лише припущенням, яке не доведене належними доказами. Крім того, посилання заявника на розміщення в мережі Інтернет оголошення про відчуження невідомою особою транспортного засобу без ідентифікуючих даних жодним чином не підтверджує існування реальних ризиків щодо відчуження транспортних засобів, які є предметом спору по справі.
У зв'язку із викладеним, зважаючи, що позивачем не доведено факт того, що невжиття саме таких за обсягом заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в подальшому рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку, що слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову, роз'яснивши йому, що він не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь -який час протягом розгляду справи в суді, у разі належного обґрунтування вимоги про забезпечення позову.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 258-261, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви адвоката Шлапака Володимира Сергійовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна