Справа № 148/61/24
25 липня 2024 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд
Вінницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина кримінальне провадження № 12023025180000175 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Юрківка, Тульчинський район Вінницька область, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , без освіти, не працюючого, одруженого, військовозобов'язаного, раніше судимого 23.12.2022 Тульчинським районним судом Вінницької області, за ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3 захисника - ОСОБА_5 , -
У невстановлений дізнанням час та місці, маючи умисел на незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту, достовірно знаючи, що канабіс є наркотичним засобом, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 (зі змінами та доповненнями), ОСОБА_3 виявив наркотичний засіб - канабіс, який розпочав незаконно зберігати без мети збуту, а також періодично вживати шляхом куріння.
Працівниками Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області 22.12.2023 близько 22:00 год. по АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення зупинено ОСОБА_3 , який під час складання адміністративних матеріалів добровільно видав пакет із вмістом речовини рослинного походження, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-23/22241-НЗПРАП від 27.12.2023, з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 117,12 г.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю і пояснив суду, що обставини викладенні в обвинувальному акті ним визнаються і не оспорюються та надав показання, що канабіс знайшов в лісі під час прогулянки, після чого забрав канабіс додому, висушив та періодично вживав його. У подальшому, 22.12.2023 о 22:00 год, по АДРЕСА_1 , його зупинили працівники поліції, яким обвинувачений добровільно видав пакет із канабісом. У скоєному щиро розкаявся.
Відповідності до вимог ст. 349 КПК України, приймаючи до уваги добровільність позицій учасників судового розгляду, роз'яснивши права та відповідні наслідки, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого, та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів провадження.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, у судовому засіданні доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєного кримінального проступку, за місцем проживання характеризується задовільно (а.с. 93), у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває (а.с. 94, 95), судимий востаннє 23.12.2022 Тульчинським районним судом Вінницької області, за ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік (а.с. 96), а також обсяг і характер вчиненого кримінально-караного діяння.
До обставин, згідно ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання судом не встановлено.
За таких обставин, з метою попередження нових злочинів, виправлення обвинуваченого, з врахуванням вимог ст. 50, ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинення кримінального проступку, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_3 в межах санкції визначеної ч. 1 ст. 309 КК України, у виді обмеження волі.
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2022, ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, останній вчинив нове кримінальне правопорушення протягом визначеного судом іспитового строку.
Частиною 3 ст. 78 КК України, передбачено, що в разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із відповідними змінами) роз'яснено, що в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із відповідними змінами) роз'яснено, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком слід вважати, зокрема, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК України).
За встановлених обставин суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутого покарання за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2022.
При цьому на підставі пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України слід перевести менш суворий вид покарання у виді обмеження волі в більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі, виходячи із співвідношення, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на досудовому розслідуванні та під час судового провадження не обирався, також відсутні підстави для його обрання до вступу вироку у законну силу.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
З обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню понесенні процесуальні витрати на залучення експертів в дохід держави в сумі 3029,12 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65, 66, 67, 71, 72, 309 КК України, ст. 349, 369 - 374, 376 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.12.2022 і за сукупністю вироків, із співвідношенням, встановленого п.п.б п.1 ч.1 ст. 72 КК України: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 2 (два) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання на виконання цього вироку.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 понесенні процесуальні витрати на залучення експертів в дохід держави в сумі 3029,12 грн (три тисячі двадцять дев'ять гривень дванадцять копійок).
Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2023 - скасувати.
Речові докази по справі, а саме: пакет із вмістом речовини рослинного походження, який упаковано до спеціального пакету слідчого управління Національної поліції України №FPS6004782, та поміщено до кімнати зберігання речових доказів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя: