Справа № 143/398/24
26.07.2024 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
за участю секретаря Затоковенко Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, -
встановив:
У квітні 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0672434740 від 22.10.2019 з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 24.05.2024 у розмірі 80949 грн. 97 коп, судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн. 00 коп.
Позов мотивований тим, що 22.10.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0672434740, та отримання кредиту згідно заявки - анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 3234341 від 22.08.2020, що акцептована відповідачкою 22.08.2020 шляхом підписання електронним підписом.
Відповідно до умов договору позики клієнту було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн. 00 коп., в межах строку дії договору 36 календарних місяців.
Пропозиція (оферта) на отримання 4 траншу згідно Заявки-анкети № 3234341 від 22.08.2020 в рамках Договору підписано позичальником 22.08.2020 електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики, шляхом заповнення заявки на сайті, із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої ТОВ «ІНФІНАНС» перераховано грошові кошти в розмірі 5000 грн. 00 коп.
11 лютого 2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 11-02/22, згідно з умовами якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступив ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників зокрема за договором позики № 0672434740 від 22.10.2019, що укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 .
В свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 відступило право боргової вимоги до боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за договором позики № 0672434740 від 22.10.2019, що укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 .
Таким чином, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до укладеного договору відступлення права вимоги перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором позики.
Відповідачка не виконувала належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого станом на 08.04.2024 виникла заборгованість за договором у розмірі 125224 грн. 70 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4999 грн. 97 коп., заборгованість за відсотками 120224 грн. 73 коп.
Проте позивач, із врахуванням принципу розумності і співмірності, просить стягнути заборгованість у розмірі 80949 грн. 97 коп. з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4 999 грн. 97 коп., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «ІНФІНАНС» 75950 грн. 00 коп.
З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, а також судові витрати, які складаються із судового збору 3028 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 08.05.2024 відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 59 - 60).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся відповідно до вимог ЦПК України, проте в позовній заяві директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» О.І. Мостовенко просить розгляд справи провести у відсутність представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти прийняття заочного рішення (а. с. 67 див. на звороті).
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судові засідання 19.06.2024 та 26.07.2024 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву до суду не подала (а. с. 72, 76).
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою суду від 26.07.2024 постановлено проводити заочний розгляд справи.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами ст.ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Так, судом встановлено, що на підставі Заяви- анкети №3234341 від 22.08.2020 відповідачкою було здійснено акцепт оферти від 22 серпня 2020 на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0672434740/4 від 22 жовтня 2019 року, який нею підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «НОМЕР_4».
Розмір кредиту 5000 грн. 00 коп., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору 3 роки.
Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638, 75 %, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2625 грн. 00 коп. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%.
Акцептуючи оферту, відповідачка підтвердила, що інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» їй Товариством надана та підтвердила, що самостійно перед укладанням договору повністю ознайомилась з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, проектом договору і який відповідає умовам даного договору, та погоджується з ними. Підписуючи Акцепт, позичальник підписує заяву - анкету на отримання кредиту та підтверджує, що вся інформація, яка міститься в ній, є точною та правдивою (а. с. 4, 5, 6).
Відповідно до Довідки про ідентифікацію ТОВ «ІНФІНАНС« підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір 0672434740 від 22.08.2020, ідентифікована ТОВ «ІНФІНАНС». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4. Час відправки ідентифікатора позичальнику 22.08.2020, номер телефону НОМЕР_2 (а. с. 21).
Згідно квитанції № 64184474 від 22.08.2020 о 13 год. 16 хв. перераховано на платіжну карту НОМЕР_3 суму 5000 грн. 00 коп. (а. с. 21 див. на звороті).
Згідно з складеним ТОВ «ІНФІНАНС» розрахунком заборгованості за договором №0672434740/4 від 22.10.2019 загальна заборгованість за договором станом на 08 квітня 2024 року складає 80949 грн. 97 коп. з яких: заборгованість по тілу кредиту 4999 грн. 97 коп. заборгованість за відсотками 75950 грн.00 коп. (а. с. 22 див. на звороті).
Відповідно до договору факторингу №11-02/22 від 11 лютого 2022 року ТОВ «ІНФІНАНС» (Клієнт) зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 87073032 грн. 64 коп., а ТОВ «ВВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між клієнтом і боржниками. Відповідно до умов цього договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників (п.2.1 Договору Факторингу). За цим договором фактор одержує права замість клієнта вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами права надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається (п. 2.3 Договору Факторингу) (а. с. 25 - 26).
Відповідно до реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11-02/22 від 11 лютого 2022 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 0672434740 від 22.10. 2019 в загальному розмірі 80949 грн.97 коп., з яких: 4999 грн. 97 коп.- заборгованість за тілом кредиту; 75950 грн 00 коп.заборгованість за процентами (а. с. 30).
В подальшому ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» згідно договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у додатках, про що складений акт прийому передачі реєстру боржників (а. с. 30 - 33).
Відповідно до реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 0672434740 в загальному розмірі 125224 грн.70 коп., з яких: 4999 грн.97 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням; 120224 грн.73 коп. заборгованість за процентами (а.. с. 34 -35, 36).
За змістом ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.
Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно із ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Всупереч умов кредитного договору після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Разом з тим, станом на день звернення до суду заборгованість за договором позики в частині повернення тіла кредиту відповідачкою у добровільному порядку не сплачена, а тому позовна вимога про стягнення із відповідачки на користь позивача тіла кредиту в сумі 4999 грн. 97 коп. підлягає задоволенню повністю.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги в розмірі 75950 грн. 00 коп.
Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд послуговується на правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (пункти 82-87, 91, 95-97, 104-106, 109, 110, 112-115, 122, 123), який зводиться до того, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно достатті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно достатті 1048 ЦК Українипоза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно достатті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленомузакономабо договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбаченихстаттею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування, то особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановленихзаконом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті6і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК Українине допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
Устатті 627 ЦК України зазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК Українита інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд звертає увагу на те, що в обґрунтування позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 75950 грн. 00 коп. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР не посилається саме на положення частини 2 статті 625 ЦК України та не вказує на те, що наявна у відповідачки заборгованість за відсотками кваліфікується саме як три проценти річних (чи інший їх розмір, встановлений договором) від простроченої суми грошового зобов'язання (тіла кредиту).
З огляду на викладене суд вважає, що, виходячи із умов кредитного оговору, заборгованість за відсотками ОСОБА_1 за період з 22.08.2020 по 20.09.2020 мала б складати 2625 грн. 00 коп. (5000 грн. х 1,75% х 30 дн.).
Разом з тим, в Договорі № 0672434740/4 зазначено, що загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2625 грн. 00 коп. при використанні Номінальної відсоткової ставки. Номінальна відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом. Тобто, за вищевказаний період відсотки за користування кредитом становлять 2625 грн. 00 коп., а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом саме в розмірі, зазначеному в Договорі позики, адже вони були самостійно визначені первісним кредитором саме як проценти за «користування кредитом» в межах строку кредитування (а. с. 4 ).
За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0427960107 від 19.04.2024 (а. с. 53).
Ціна позову становить 80949 грн. 97 коп. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4999 грн. 97 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 2625 грн. 00 коп., а разом 7624 грн. 97 коп., що становить 9,42 відсотки від ціни позову (7624 грн. 97 коп. х 100 : 80949 грн. 97 коп.).
Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 285 грн. 24 коп. (3028 грн. 00 коп. : 100 х 9,42), що становить 9,42 відсотків від сплаченого при поданні позову судового збору у сумі 3028 грн. 00 коп.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Положеннямист. 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2ЦПК України).
Відповідно до ст.1З У «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію Договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 про надання правової допомоги, що укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а. с. 47 - 48); копію Прайс-листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затвердженого Рішенням загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023 (а. с. 49); платіжну інструкцію № 0421260000 від 15 березня 2024, відповідно до якої ТОВ «КОЛЕЛЕКТ ЦЕНТР» перерахувало АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» 75000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги (а. с. 50); заявку на надання юридичної допомоги №369 від 01 березня 2024 (а. с. 51); витяг з Акту №4 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024 (а. с. 52).
Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог витрати на правову допомогу в сумі 2355 грн. 00 коп. (25000 грн. 00 коп. : 100 х 9,42).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280 - 282, 351, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0672434740 від 22.10.2019, станом на 08.04.2024 за тілом кредиту в розмірі 4999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. та за відсотками в розмірі 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., а разом - 7624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 97 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 285 (двісті вісімдесят п'ять) грн. 24 коп. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2355 (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Сторони по справі:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26.07.2024.
Cуддя