26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 171/833/16-ц
провадження № 61-10556ск24
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 26 липня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
(далі - ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 14 березня 2016 року в сумі 48 851,38 доларів США із них: заборгованість за кредитом у розмірі
16 529,00 доларів США, сума заборгованості за відсотками у розмірі
15 928,52 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8 615,22 доларів США, за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі
5 778,64 доларів США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області
від 05 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року залишено без змін.
19 липня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року.
У касаційній скарзі заявниця просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
У статті 392 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) викладені вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Зазначеним пунктом передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами підлягають врахуванню предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідних пунктів згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.
Крім того, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має суттєве значення.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Підставою касаційного оскарження заочного рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2024 року заявниця зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права без врахування висновку Верховного Суду. Однак ОСОБА_1 не вказує яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, застосували суди в оскаржуваних судових рішеннях.
Тому, заявниці необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на який заявниця посилається, як на підставу касаційне оскарження судових рішень у справі № 171/833/16-ц.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У частині першій статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається
до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом у травні 2016 року.
Ціна позову щодо вимоги майнового характеру - стягнення заборгованості, становить 3 945 669 грн.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становить 3 028, 00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
З огляду на зазначене, за подання касаційної скарги у цій справі
заявниці необхідно сплатити судовий збір у розмірі 118 370 грн
((3 945 669 грн х1,5%) х 200 %).
ОСОБА_1 при подачі касаційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 2 437, 40 грн, а тому з огляду на зазначене вище, останній необхідно доплатити судовий збір у розмірі 115 932, 60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано
за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої
статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. За частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня
2024 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко