26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 2-1382/11
провадження № 61-10348ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левик Соломії Андріївни на ухвалу Франківського районного суду м. Львова
від 26 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. (далі - приватний виконавець Маковецький З. В.), в якому просила суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди (ВП НОМЕР_1), прийняту 07 березня 2023 року приватним виконавцем Маковецьким З. В.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1), прийняту 07 березня 2023 року приватним виконавцем Маковецьким З. В.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження (ВП № НОМЕР_1), прийняту
07 березня 2023 року приватним виконавцем Маковецьким З. В.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_2), прийняту 07 березня 2023 року приватним виконавцем Маковецьким З. В.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди (ВП № НОМЕР_2), прийняту 07 березня 2023 року приватним виконавцем Маковецьким З. В.;
- визнати неправомірною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_2), прийняту 07 березня 2023 приватним виконавцем Маковецьким З. В.;
- визнати неправомірними та скасувати усі заходи примусового виконання рішення, прийняті приватним виконавцем Маковецьким З. В. у ході виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (зведене ВП № НОМЕР_3);
- зобов'язати приватного виконавця Маковецького З. В. повернути виконавчий лист № 2-1382/11, виданий 01 лютого 2012 року Франківським районним судом
м. Львова, стягувачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня
2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Маковецького З. В. відмовлено.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Левик С. А. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник зазначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левик Соломії Андріївни на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць