25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 757/57102/17-ц
провадження № 61-10334ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договорів поруки,
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Національного банку України (далі - НБУ), Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив суд: розірвати договори поруки № 19/П від 27 травня 2016 року, № 19-1/П від 27 травня 2016 року, № 54/П від 27 травня 2016 року, № 120-1/П від 05 серпня 2016 року, № 7/П
від 28 квітня 2016 року, № 26/П від 28 квітня 2016 року, № 10-1/П від 11 серпня
2016 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до НБУ, ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів поруки задоволено.
Розірвано договір поруки № 26/П від 28 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Розірвано договір поруки № 19/П від 27 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Розірвано договір поруки № 19-1/П від 27 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Розірвано договір поруки № 54/П від 27 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Розірвано договір поруки № 120-1/П від 05 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Розірвано договір поруки № 7/П від 28 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Розірвано договір поруки № 10-1/П від 11 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , НБУ та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Стягнуто солідарно з НБУ, АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 - 4 933,60 грн судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційні скарги НБУ, АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2019 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до НБУ, ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів поруки закрито.
Роз'яснено позивачеві, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року заяви НБУ, АТ КБ «ПриватБанк» про ухвалення додаткового судового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат залишено без задоволення.
18 липня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року (надійшла до суду 18 липня 2024 року),
в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення.
Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції невірно розтлумачив закон, а саме статті 141 та 270 ЦПК України, та застосував статтю 142 ЦПК України, яка не підлягала застосуванню, що є неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при ухваленні оскаржуваної ухвали порушив статті 263 та 382 ЦПК України, що є порушенням норм процесуального права, що вбачається з наступного.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити з таких підстав.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За правилом частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 141 ЦПК України у разі закриття провадження
у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази
і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційні скарги НБУ, АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2019 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до НБУ, ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів поруки закрито.
Роз'яснено позивачеві, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
До Київського апеляційного суду 12 червня 2024 року надійшла заява НБУ про ухвалення додаткового рішення. Заявник просив суд ухвалити у справі додаткове судове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме - стягнути із ОСОБА_1 на користь НБУ 7 200,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
18 червня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про ухвалення додаткового рішення. Заявник також просив суд ухвалити у справі додаткове судове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме - стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 7 400,40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилань на необґрунтованість дій позивача подані відповідачами заяви не містять. Під час розгляду справи таких обставин судом не встановлено.
Отже, Київський апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оскільки провадження у справі було закрито, розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, то відсутні підстави для задоволення заяв відповідачів про відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу за позовом ОСОБА_1 до НБУ, ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів поруки направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01 липня 2024 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до НБУ, ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів поруки та відкрито провадження у справі.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що оскільки від ОСОБА_1 11 червня 2024 року надійшла заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією, то сторони зможуть вирішити питання щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду справи господарським судом.
Аналогічна права позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 (провадження № 14-31цс23), де зроблено наступні висновки (пп. 126, 127): «У разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а може бути продовженим компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Отже, подання позивачем заяви (у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».»
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права.
Отже, ухвала Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні, що підтверджує висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав
у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договорів поруки відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник