26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 757/51872/23-ц
провадження № 61-9885ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства «Центр судових сервісів» про захист честі, гідності, ділової репутації,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства «Центр судових сервісів» про захист честі, гідності, ділової репутації.
В обґрунтування позову вказувала, що інформація, зазначена в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 130/2294/21 та в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 16 грудня 2022 року у справі № 130/2294/21, є недостовірною і негативною. Позивачка просила:
1) визнати недостовірною інформацію, що принижує честь і гідність її та членів її родини, та яка недостовірно викладена Жмеринським міськрайонним судом та у подальшому поширена як недостовірна, та не була спростована відповідачами: Державною судовою адміністрацією України, Міністерством цифрової трансформації України, Державним підприємством «Центр судових сервісів та державним підприємством «Інформацiйні судові системи» щодо наступного:
а) в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 22 листопада 2022 року у справі №130/2294/21: «Загальновідомим у Жмеринському міськрайонному суді є той факт, що позовні заяви від імені ОСОБА_1 , 1939 року народження, інваліда 2 групи, пише її син ОСОБА_2 , який на протязі багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами. Після чого ОСОБА_2 з метою помсти розіслав по всім судам України листи, в яких представив суддю як непрофесійну особу, яка порушує право на доступ до суду».
б) в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду від 16 грудня 2022 року у справі №130/2294/21:«В цій ухвалі суд також зазначив, що позовні заяви від імені ОСОБА_1 , 1939 року народження, інваліда 2 групи, пише її син ОСОБА_2 , який на протязі багатьох років судиться з різними фізичними та юридичними особами»;
2) зобов'язати Жмеринський міськрайонний суд спільно з відповідачами протягом тридцяти днів з дати набрання законної сили цього судового рішення, за власний рахунок, спростувати вищезазначену інформацію, шляхом розміщення такого спростування в Єдиному державному реєстрі судових рішень під заголовком «Спростування» без власних на те зауважень і коментарів, повідомлення наступного змісту: «Жмеринський міськрайонний суд заявляє, що поширена нижче інформація не відповідає дійсності»;
3) зобов'язати Жмеринський міськрайонний суд спільно з іншими відповідачами видалити всі посилання, що знаходяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та які стосуються вищевказаних фрагментів судових рішень;
4) визнати негативною інформацію, яка поширена Жмеринським міськрайонним судом спільно з іншими відповідачами у вказаних фрагментах тексту судових рішень;
5) на підставі того, що у повноваження Жмеринського міськрайонного суду не входять повноваження на збирання персональної інформації щодо фізичних осіб поза межами окремої судової справи та через відсутність повноважень на надання оцінки судом хто кому пише позови, хто кого представляє інтереси в державі Україна, хто з ким судиться поза межами окремої судової справи, керуючись статтею 262 ЦПК України (окрема ухвала суду), постановити окрему ухвалу суду про порушення норм чинного законодавства, які допущені Жмеринським міськрайонним судом, як виявлений недолік, та спрямувати таку ухвалу за належністю ДСА України, із метою приведення діяльності Жмеринського міськрайонного суду до вимог чинного законодавства.
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року залишено без змін.
Ухвала суду першої інстанції, з висновками якої погодився апеляційний суд, мотивована тим, що інформація, яка викладена у судових рішеннях, а саме в ухвалах Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року та від 16 грудня 2022 року, не може бути спростована шляхом постановлення судового рішення за результатами розгляду позову про захист честі, гідності та ділової репутації. Судові рішення підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку у межах судової справи, під час розгляду якої був прийнятий процесуальний документ, який містить таку інформацію.
10 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Заявниця вказує, що суд апеляційної інстанції вдався до оцінки дій лише одного відповідача по справі - Жмеринського міськрайонного суду, а щодо інших автоматично не відкрив провадження. Також вказує, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. Зазначає, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року(складено 07 червня 2024 року) отримано лише 11 червня 2024 року о 12 год 09 хв, шляхом доставки до Електронного кабінету в системі «Електронний суд».
Врахувавши наведені ОСОБА_1 обставини, колегія суддів дійшла висновку,
що причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними. Клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а строк на касаційне
оскарження - поновленню на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (частини перша, друга статті 124 Конституції України).
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тлумачення вказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду та суддів, який є іструментом, що гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини з питання імунітету суддів зауважував, що такий імунітет має законну мету, оскільки є засобом забезпечення належного здійснення правосуддя (рішення у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», заява № 20347/03, від 12 березня 2009 року, § 36).
Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року в справі
№ 6-3139цс16 зазначав, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц дійшла висновку, що оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16?ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц.
Встановивши, що ОСОБА_1 оспорює вислови, викладені в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року щодо вирішення заяви про відвід), яка постановлена у цивільній справі № 130/2294/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, завданої протиправними діями, та в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2022 року, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення (ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 листопада 2022 року) відмовлено, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що недопустимість оскарження процесуальних рішень судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільно-правової відповідальності за ухвалені судові рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду. Правові висновки щодо відповідальності судді чи суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц ( провадження № 14-185 цс 18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, (провадження14-399 цс 18),від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16?ц (провадження № 14-500цс19).
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вдався до оцінки дій лише одного відповідача по справі - Жмеринського міськрайонного суду, а щодо інших автоматично не відкрив провадження є безпідставними, оскільки підставою відмови у відкритті провадження у справі стала неможливість оскарження змісту ухвал Жмеринського міськрайонного суду від 22 листопада та від 16 грудня 2022 року у справі № 130/2294/21 шляхом постановлення судового рішення за результатами розгляду позову про захист честі, гідності та ділової репутації.
Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року (яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи) та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 рокує необґрунтованими, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною другою статті 390, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, Державного підприємства «Інформаційні судові системи», Міністерства цифрової трансформації України, Державного підприємства «Центр судових сервісів» про захист честі, гідності, ділової репутації - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційні скарги.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович