25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 761/10665/23
провадження № 61-10100ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання договору укладеним та визнання майнових прав,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВКФ Фарби України» про визнання договору укладеним та визнання майнових прав.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
У касаційній скарзі, поданій 11 липня 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки вперше подану заявником касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року повернуто. У червні 2024 року він вдруге подав касаційну скаргу на оскаржувані рішення, яку ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 рокуповернуто.
Вказану причину пропуску процесуального строку слід визнати поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України необхідно поновити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
За змістом частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено висновок, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання договору укладеним та визнання майнових прав, тобто фактично позовні вимоги заявника стосуються визнання за ним майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.
За таких обставин, ціна позову у розглядуваній справі має визначатися вартістю спірного майна (майнових прав).
Суди попередніх інстанцій встановили, що за попереднім договоромкупівлі-продажу майнових прав, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ Фарби України» від 11 листопада 2014 року ціна об'єкта (сума основного договору) становитиме 376 877,94 грн. Відповідно до квитанцій, наданих позивачем, встановлено, що ОСОБА_1 сплатив 360 897,47 грн, що становить 95,76%. Отже ціна позову у цій справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року (250 х 3 028 грн = 757 000 грн).
Вирішення спору залежить від встановлення обставин на підставі дослідження доказів судами попередніх інстанцій. Ця справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності.
Виходячи з вищенаведеного, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну позову та предмет позову, надану судами першої та апеляційної інстанцій оцінку наявним у матеріалах справи доказам і встановленим обставинам (за умовами попереднього договору позивач не придбавав майнові права, сплачена сума є забезпечувальним платежем для укладення в майбутньому основного договору, попередній договір не заміняє собою основний договір, а виконання його умов є лише передумовою укладення основного договору), а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода заявника з встановленими судами обставинами та правовою оцінкою наявних у матеріалах справи доказів не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.Також заявником не доведено, щоця справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» про визнання договору укладеним та визнання майнових прав.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович