25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 639/1283/19
провадження № 61-10280ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Палагіна Юлія Володимирівна, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просив встановити розмір аліментів на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року позов задоволено, зменшено розмір аліментів що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 на 1/8 частини особистого заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
17 липня 2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Палагіна Ю. В., подав касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у цивільній справі № 639/1283/19.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Щодо оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року
За матеріалами наявними в розпорядженні Верховного Суду, 27 червня
2024 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 в інтересах якого діяв адвокат Романченко В. В., подав касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у цивільній справі № 639/1283/19.
Ухвалою Верховного Суду (провадження № 61-9252ск24) від 01 липня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романченко В. В. на постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у цивільній справі № 639/1283/19.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
В розумінні процесуального закону суб'єктом права на касаційне оскарження є саме позивач ОСОБА_1 , незалежно від особи представника, який в його інтересах подає касаційну скаргу.
Отже, за наявності ухвали Верховного Суду від 01 липня 2024 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у цивільній справі № 639/1283/19, не може бути відкрито касаційне провадження за повторними касаційними скаргами тієї самої особи на те саме судове рішення.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року необхідно відмовити на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
Щодо оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова
від 01 лютого 2024 року
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року
(справа Zubac v.Croatia, № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справах «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення
(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
За змістом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга.
Предметом спору у справі № 639/1283/19 є зменшення розміру аліментів стягнутих на утримання неповнолітньої дитини із 1/6 до 1/8 частини заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.
Ціна позову у справі № 639/1283/19 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн, де 3 028 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року).
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в ухвалі від 01 липня
2024 року (провадження № 61-9252ск24), відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у розглядуваній справі.
Оскільки справа № 639/1283/19 є справою з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключено за наявності випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Незгода позивача із оскаржуваними судовими рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Позивачне був позбавлений можливості доводити свої вимоги в судах двох інстанцій, які вирішували спір по суті.
Більш того подаючи першу касаційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, і лише після відмови Верховним Судом у відкритті касаційного провадження ухвалою від 01 липня 2024 року, подав касаційну скаргу на рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова
від 01 лютого 2024 року необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року, яке ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати, вже скасовано постановою Харківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, у перегляді якої в касаційному порядку відмовлено ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктами 1, 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Палагіна Юлія Володимирівна, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова
від 01 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 13 червня 2024 року у справі № 639/1283/19.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
О. М. Осіян
Є. В. Синельников