25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 752/942/24
провадження № 61-9917ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі судді: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О., від 30 квітня 2024 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , акціонерне товариство «ОТП Банк», про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю,
У грудні 2024 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулось до суду із заявою, в якій просило зобов'язати акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») надати інформацію, що містить банківську таємницю, відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року у задоволенні заяви ГУ ДПС у м. Києві про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
11 липня 2024 року через підсистему Електронний суд ГУ ДПС у м. Києвіподало касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 752/942/24, в якій просить оскаржувану ухвалу апеляційного скасувати, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки вказаний строк пропущений з поважних причин, зокрема вперше касаційну скаргу, повернуту ухвалою Верховного Суду
від 03 червня 2024 року (провадження № 61-7957ск24) було подано у передбачений законом строк.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув апеляційну та дійшов помилкового висновку про неналежне оформлення довіреності, що суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 червня 2023 року у справі № 340/807/21.
Згідно з частиною першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала про повернення апеляційної скарги не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. (частина четверта статті 58 ЦПК України).
У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що від імені ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 06 лютого 2024 року підписано ОСОБА_2 , яка на підтвердження своїх повноважень додала до апеляційної скарги такі документи:
1) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо ГУ ДПС у м. Києві;
2) сформовану в підсистемі Електронний суд 21 лютого 2024 року довіреність у порядку передоручення, видану ОСОБА_3 на підставі витягу з ЄДР від 21 лютого 2024 року на ім'я ОСОБА_2 для представництва інтересів
ГУ ДПС у м. Києві у судах України.
Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд зокрема вказав на відсутність доказів як того, що підписант уповноважений діяти від імені скаржника у порядку самопредставництва відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), не вказано посадови становище підписанта, так і того, що підписант є адвокатом і має право представляти інтереси скаржника у суді.
З огляду на положення статті 58, висновки Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження
№ 14-105цс21), встановивши, що до апеляційної скарги не було додано документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_2 діяти від імені ГУ ДПС у м. Києві у порядку самопредставництва, апеляційний суд обгрунтовано із посиланням на пункт 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України повернув апеляційну скаргу.
Із таких самих міркувань Верховним Судом, ухвалою від 03 червня 2024 року (провадження № 61-7957ск24) у розглядуваній справі була повернута перша касаційна скарга подана ОСОБА_2 від імені ГУ ДПС в м. Києві.
Помилкове посилання апеляційного суду на необхідність нотаріального посвідчення довіреності сформованої у підсистемі Електронний суд, не вплинуло на правильне по суті вирішення питання про повернення апеляційної скарги, оскільки в даному випадку, незалежно від способу оформлення довіреності, додані до апеляційної скарги документи (витяг з ЄДР та сформована в підсистемі Електронний суд довіреність) не підтверджували повноважень Поліщук М. І. діяти в порядку самопредставництва від імені ГУ ДПС у м. Києві.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити Головному управлінню Державної податкової служби України у місті Києві строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 752/942/24.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
О. М. Осіян
Є. В. Синельников