23 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11718/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Стеченко Я.В. (адвокат)
відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93"
про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/11718/22,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 11 063 865,04 грн.
Постановою Верховного Суду від 09.07.2024 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/11718/22 - без змін.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" (далі - ТОВ "Пролог-93") зазначило про попередній орієнтовний розмір судових витрат у суді касаційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження яких надано суду у визначеному ГПК України порядку.
До Верховного Суду від ТОВ "Пролог-93" надійшла заява 12.07.2024 (документ сформовано в системі "Електронний суд" 11.07.2023) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у справі в розмірі 80 000,00 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" (далі - АТ "Південний") 17.07.2024 через "Електронний суд" подало до Верховного Суду клопотання про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, яке мотивоване необґрунтованістю заявлених витрат. АТ "Південний" зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження:
- розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заявлену суму;
- витрачених годин на складання, зокрема, відзиву на касаційну скаргу та додаткових письмових пояснень, які здебільшого дублюють позовну заяву позивача. АТ "Південний" також зазначає, що заявлений розмір є завищений.
У зв'язку з відпусткою суддів Жайворонок Т.Є. і Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024, який наявний в матеріалах справи.
Розглянувши заяву ТОВ "Пролог-93" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, як. сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у сплаві сторона зробила про це відповідну заяву, У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї) що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд виходить з того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг):
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг),
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову па (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої' допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Як убачається з матеріалів справи, Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначила про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 68 000 грн.
У поданій до Верховного Суду заяві про ухвалення додаткового рішення, ТОВ "Пролог-93" просить стягнути з АТ "Південний" витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ "Пролог-93" у зв'язку з розглядом справи №910/11718/22 у суді касаційної інстанції у сумі 80 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат, ТОВ "Пролог-93" надано такі документи:
- ордер Серії АІ номер 1632430 на адвоката Стеченко Я.В.;
- договір про надання правової допомоги від 01.09.2020 №110/20,
- додаткова угода від 20.12.2021 №20/12/21 до договору про надання правової допомоги від 01.09.2020 №110/20;
- додаткова угода від 05.10.2022 № 5 до договору про надання правової допомоги від 01.09.2020 №110/20;
- акт приймання-передачі надання правової допомоги (послуг) від 10.07.2024 №110/20/5/3;
- довіреність ТОВ "Пролог-93" від 27.03.2024;
- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- датальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги від 10.07.2024;
- рахунок на оплату від 10.07.2024 №191.
Принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
З огляду на зазначене вище у цій додатковій постанові, Судом встановлено, що заявник попередньо визначив суму та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з описом робіт (наданих послуг), а також надав відповідні докази, а тому вказану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано у порядку, межах та строку, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 ГПК України.
З додатків заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що ТОВ "Пролог-93" направлено копію цієї заяви та доданих до неї матеріалів. Таким чином, ТОВ "Пролог-93" дотримано вимоги частини дев'ятої статті 80 ГПК України.
Як вже зазначалось, ТОВ "Пролог-93" просить стягнути з АТ "Південний" витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції у сумі 80 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 позов ТОВ "Пролог-93" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Південний" на користь ТОВ "Пролог-93" 6 991 298,70 грн боргу, 2 000 000 грн штрафних та фінансових санкцій, 165 958,49 грн витрат по оплаті судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (суддя Паламар П.І.) заяву ТОВ "Пролог-93" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з АТ "Південний" на користь ТОВ "Пролог-93" 150 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у заяві відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 в частині стягнення 2 000 000,00 грн штрафних та фінансових санкцій - скасовано, задоволено позовні вимоги в цій частині частково.
Стягнуто з АТ "Південний" на користь ТОВ "Пролог-93" 500 000 (п'ятсот тисяч) 00 грн - пені та 124 693 (сто двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто три) грн 80 коп - річних.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 про стягнення 6 991 298,70 грн - основного боргу та судового збору - залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 в частині стягнення 50 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу - скасовано, відмовлено в задоволенні заяви у цій частині. В решті додаткове рішення (про стягнення 100 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу) - залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 09.07.2024 касаційну скаргу АТ "Південний" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 (в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/11718/22 - без змін.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2020 Адвокатським об'єднанням "Пленум" (адвокатське об'єднання) та ТОВ "Пролог-93" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №110/20 (термін якого продовжувався додатковими угодами до нього).
Відповідно до пункту 1.1 якого адвокатське об'єднання зобов'язується представляти інтереси Клієнта, захищати його права, інтереси та надавати інші види правової допомоги відповідно до чинного законодавства України, цього Договору та додатків до нього, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначеними угодами до цього Договору.
Додаткова угода від 05.10.2022 №5 визначає порядок надання адвокатським об'єднанням правової допомоги Клієнту в якій передбачено, зокрема таке.
Правова допомога, щодо стягнення заборгованості з АТ "Південний" згідно з Договору оренди від 02.04.2021 нежитлового приміщення (пункт 1).
Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта при підготовці позовної заяви та у подальшому розгляді справи у всіх судових інстанціях (пункт 2).
Пунктом 3 додаткової угоди від 05.10.2022 №5 передбачено порядок розрахунку вартості послуг (гонорару):
- Аналіз документів, складання та оформлення позовної заяви - 50 000 грн (пункт 3.1).
- Участь адвоката у одному судовому засіданні - 6 000 грн (пункт 3.2).
- Вартість правової допомоги (послуг), що, зокрема, включає складання будь-яких процесуальних документів в процесі розгляду справи та інших документів пов'язаних з розглядом справи, вчинення всіх інших необхідних дій пов'язаних з розглядом справи, становить - 4 000 грн. за одну годину надання правової допомоги (послуг), перелік наданої правової допомоги (послуг), що надана в процесі розгляду справи зазначається у Акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами (пункт 3.3).
Порядок оплати гонорару:
Після завершення розгляду справи у суді кожної інстанції Сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається перелік фактично наданих послуг та їх вартість (пункт 4.1).
Клієнт сплачує 100% вартості послуг (гонорару), відповідно до підписаного Сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту винесення судового рішення (ухвали, рішення, постанови), яким завершено розгляд справи, на підставі виставленого рахунку адвокатським об'єднанням (пункт 4.2).
Клієнт також бере на себе зобов'язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо) (пункт 5).
Згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги (послуги) від 10.07.2024 №110/20/5/3 адвокатським об'єднанням надано, а Клієнтом прийнята наступна правова допомога:
правова допомога по представництву та захисту інтересів Клієнта в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду по справі 910/11718/22 при розгляді касаційної скарги АТ "Південний" поданої на рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2024, додаткового рішення від 21.02.2024, та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024, щодо стягнення на користь Клієнта грошових коштів з АТ "Південний" за прострочення зобов'язань за Договором оренди від 02.04.2021 нежитлового приміщення у сумі 80 000,00.
В описі наданої правової допомоги зазначено, зокрема, таке:
1. Згідно з пунктом 3.2 Додаткової угоди від 05.10.2022 № 5 до Договору, надана правова допомога по представництву інтересів клієнта у судових засіданнях в кількості 2 судових засідання, на загальну суму 12 000,00 грн (2 * 6000 = 12 000,00):
- Представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні по справі № 910/11718/22 в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду - 02.07.2024 - що становить 6 000 грн.
- Представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні по справі №910/11718/22 в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду - 09.07.2024 - що становить 6 000 грн.
2. Згідно з пунктом 3.3 Додаткової угоди від 05.10.2022 № 5 до Договору, надана правова допомога в розмірі - 17 годин, загальною вартістю 68 000,00 грн (17 * 4000,00 = 68 000,00):
- Складання відзиву на касаційну скаргу по справі - 15,5 годин, що становить 62 000,00 грн. (15,5 * 4000,00 = 62 000,00);
- Складання додаткових письмових пояснень - 1,5 години, що становить 6 000,00 грн (1,5 * 4 000,00 = 6 000,00).
3. Загальна вартість наданої правової допомоги (послуг) згідно цього акта за Додатковою угодою №5 від 05.10.2022 становить - 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).
Колегія суддів встановила, що до Верховного Суду ТОВ "Пролог-93" подано відзив на касаційну скаргу, додаткові пояснення у справі, а також участь адвоката Стеченко Я.В. у судових засіданнях 02.07.2024 та 09.07.2027 у Верховному Суді у справі № 910/11718/22.
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта-шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже вказувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції враховує: складність справи, зокрема, виконання робіт і послуг адвоката, а саме: у контексті надання правової (правничої) допомоги під час розгляду цієї справи у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт/надання послуг; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме складання і написання відзиву та додаткових пояснень; значення справи для сторони, а також ураховує: пов'язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Верховний Суд при зменшенні/не покладанні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, Суд враховує, що під час розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій позиція позивача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом - Стеченко Я.В.
Разом з тим, правова позиція позивача вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність не покладення всього розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і співмірних з виконаною роботою в суді касаційної інстанції.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ "Пролог-93" на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, враховуючи клопотання про відмову у задоволенні заяви АТ "Південний", через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/11718/22 задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова