25 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/367/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Мамалуй О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Аленін О. Ю., Богацька Н. С., Ярош А.І.,
від 24.04.2024
у справі за позовом ОСОБА_2
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Старопортофранко 87"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Старопортофранко 87", в якій просив суд визнати незаконним рішення загальних зборів ОСББ "Старопортофранко 87", оформлене протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам.
Господарський суд Одеської області рішенням від 31.08.2022 у справі № 916/367/22 позов задовольнив. Визнав незаконним рішення загальних зборів ОСББ "Старопортофранко 87", оформлене протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам. Стягнув з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Старопортофранко 87" на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1 240,50 грн.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі в суді першої інстанції, але суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки, звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 в порядку положень статті 254 Господарського процесуального кодексу України. Стверджував про те, що цим рішенням фактично вирішено питання, які безпосередньо стосуються його прав, інтересів та обов'язків.
На обґрунтування підстав подання апеляційної скарги скаржником зазначено, що оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо передачі спільного майна в оренду третім особам, коло яких (їх персональні дані) не зазначається у мотивувальній частині рішення. Проте у мотивувальній частині рішення міститься посилання на рішення загальних зборів ОСББ «Старопортофранко 87», оформлене протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам.
В той же час, як вбачається із оспорюваного протоколу загальних зборів від 08.07.2017, у ньому зазначено перелік осіб, яким надавалось право користування (оренди) підсобними приміщеннями, серед яких зазначено ОСОБА_1 , якому, згідно другого питання порядку денного протоколу загальних зборів ОСББ «Старопортофранко 87» від 08.07.2017, надавалось в оренду підвальне приміщення, зазначене під літерами «Б», «а» XVII (10,4 кв.м), XVI (10,1 кв.м), V (4,1 кв.м), загальною площею 24,6 кв.м.
Натомість у зв'язку з визнанням незаконним рішення загальних зборів ОСББ «Старопортофранко 87», оформленого протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам, ОСОБА_1 позбавляється права оренди вказаного приміщення, що тягне за собою обов'язок апелянта звільнити це приміщення.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про право, інтерес та обов'язок апелянта, які є очевидними та безумовними.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 скаржника було залучено до участі у справі №916/367/22 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі №916/367/22 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 18.01.2024 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 скасовано і передано справу №916/367/22 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції:
Вказав про те, що суд апеляційної інстанції насамперед має з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
За результатами нового розгляду Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.04.2024 апеляційне провадження у справі № 916/367/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 закрив. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваним рішенням господарського суду питання про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №916/367/22, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 916/367/22 повністю із закриттям провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі № 916/367/22; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 916/367/22.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначив абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження ухвали апеляційного господарського суду скаржник вказав на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 207 ГПК України щодо розгляду клопотання заявника про долучення до матеріалів справи доказів, а також підпункту в) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України щодо наведення у постанові суду мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Також у касаційній скарзі скаржник зазначив, що поніс витрати на правничу допомогу при поданні касаційної скарги у розмірі 6000,00 грн, які просить стягнути з позивача на його користь.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №916/367/22 просив у її задоволенні відмовити, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін. Навів попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які планує понести у зв'язку з розглядом справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , що складаються з витрат на професійну правничу допомогу та становлять 8 000,00 грн, зазначив, що докази на підтвердження цих витрат будуть надані в п'ятиденний строк після ухвалення рішення у цій справі.
Поданий відповідачем відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі №916/367/22, у якому також наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, не розглядається, оскільки ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі № 916/367/22.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Незалучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.
Отже, у розумінні статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку положень цих норм, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а, отже, немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено що, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСББ "Старопортофранко 87", в якій просив визнати незаконним рішення загальних зборів відповідача, оформлене протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушеннями вимог законодавства під час скликання, проведення, підрахунку голосів та його оформлення, а також з огляду на недотримання процедури належного повідомлення всіх мешканців про проведення загальних зборів та фальсифікацію голосування на зборах, чим порушено права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, просив суд визнати незаконним рішення загальних зборів ОСББ "Старопортофранко 87", оформлене протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На обґрунтування підстав подання апеляційної скарги скаржником зазначено, що оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо передачі спільного майна в оренду третім особам, коло яких (їх персональні дані) не зазначається у мотивувальній частині рішення. Проте у мотивувальній частині рішення міститься посилання на рішення загальних зборів ОСББ "Старопортофранко 87", оформлене протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам.
В той же час, як вбачається із оспорюваного протоколу загальних зборів від 08.07.2017, у ньому зазначено перелік осіб, яким надавалось право користування (оренди) підсобними приміщеннями, серед яких зазначено ОСОБА_1 , якому, згідно другого питання порядку денного протоколу загальних зборів ОСББ "Старопортофранко 87" від 08.07.2017, надавалось в оренду підвальне приміщення, зазначене під літерами "Б", "а" XVII (10,4 кв.м), XVI (10,1 кв.м), V (4,1 кв.м), загальною площею 24,6 кв.м.
Натомість, у зв'язку з визнанням незаконним рішення загальних зборів ОСББ "Старопортофранко 87", оформленого протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам, ОСОБА_1 позбавляється права оренди вказаного приміщення, що тягне за собою обов'язок апелянта звільнити це приміщення.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 наполягає на тому, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про право, інтерес та обов'язок апелянта, які є очевидними та безумовними.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 по даній справі дійшов висновку, що у ньому не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 , оскільки предметом даному позову була вимога позивача до відповідача про визнання незаконним рішення загальних зборів відповідача, оформленого протоколом від 08.07.2017, з тих підстав, що таке рішення прийнято з допущеними суттєвими порушеннями вимог законодавства під час скликання й проведення загальних зборів, підрахунку голосів та оформлення рішення, а також з огляду на недотримання процедури належного повідомлення позивача про проведення загальних зборів, фальсифікацією голосування на зборах.
Оскаржуваним рішенням не вирішувалось жодних питань про права, обов'язки та інтереси ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції по даній справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції у даній справі не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника.
Самим скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваного рішення в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов'язки та про які саме, тобто чи повинен апелянт виконати будь-які зобов'язання, чи утриматись від вчинення певних дій, тощо.
У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду наголошується на тому, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, оскільки в процесі його правозастосування гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21.02.2020 у справі № 813/2646/18).
Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18 вказав на те, що рішення є таким, яке прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не набув права на оскарження судового рішення, оскільки питання про його права, інтереси та (або) обов'язки у рішенні суду першої інстанції від 31.08.2022 не вирішувалися. Ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення не міститься жодних висновків щодо прав та обов'язків ОСОБА_1 , який не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин.
Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, у цій справі відсутній суб'єкт апеляційного оскарження у розумінні частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 207 ГПК України та підпункту в) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України є помилковими, оскільки суд апеляційної інстанції не приступив до перегляду рішення місцевого господарського суду по суті та не ухвалював за наслідками розгляду справи постанови.
Також слід зазначити, що скаржник намагається оскаржити рішення суду у справі, у якій було заявлено вимоги про визнання незаконним рішення загальних зборів ОСББ "Старопортофранко 87", оформленого протоколом від 08.07.2017, з підстав допущення суттєвих порушень вимог законодавства під час скликання, проведення загальних зборів, підрахунку голосів та оформлення протоколу, а також з огляду на недотримання процедури належного повідомлення всіх мешканців про проведення загальних зборів та фальсифікацію голосування на зборах. При цьому доводи ОСОБА_1 стосуються захисту його прав не як члена ОСББ, а саме як орендаря приміщення, що є спільною власністю ОСББ "Старопортофранко 87», які виникають з договору оренди та не є предметом дослідження у цій справі.
Ураховуючи наведене, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини стосовно того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося, підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів, які фактично зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням, не вбачається.
Висновки Верховного Суду
Ураховуючи те, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при постановленні оскарженої ухвали про закриття апеляційного провадження не знайшли підтвердження, підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи. Вказав, що орієнтовний розмір понесених витрат складає 8 000,00 грн.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції розгляне заяву відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після подання заявником відповідних доказів, які мають бути подані протягом п'яти днів після ухвалення даного судового рішення.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява буде залишена без розгляду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 916/367/22 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Мамалуй