26 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16768/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І.Д.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Чинчин О.В.)
від 06.03.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сітайло Л.Г., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.)
від 03.06.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни,
1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, скаржник) про зобов'язання внести зміни до особового рахунку Товариства № 5575810 шляхом відображення (відновлення/збільшення) на особовому рахунку грошової суми у розмірі 957 048,00 грн, в якості попередньої оплати за майбутні перевезення.
2. Позов обґрунтовано тим, що після переадресації провізна плата мала бути перерахована з урахуванням при розрахунку провізної плати ставки Vср - середньої швидкості маршрутний або контейнерний поїзд через морські порти експортне для маршрутного або контейнерного поїзду - 320 км/доб, відповідно до таблиці 3 додатку 1-2 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 № 5575810 з додатками (редакцію оприлюднено 27.10.2022, що вводиться в дію з 01.11.2022). Зазначене мало призвести до зменшення провізної плати, у зв'язку із збільшенням середньої швидкості, і тим самим, коротшим терміном використання вагонів перевізника, що в свою чергу зменшує перевізну плату, відповідно до формули наведеної в пункті 3.2.1 договору.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, позов задоволено, зобов'язано Залізницю внести зміни до особового рахунку Товариства № 5575810 шляхом відображення (відновлення/збільшення) на особовому рахунку Товариства № 5575810 грошової суми у розмірі 957 048,00 грн, стягнуто з Залізниці на користь Товариства судовий збір у розмірі 14 355,72 грн.
4. 04.07.2024 Залізниця надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу (зареєстрована канцелярією суду та передана на розгляд 08.07.2024), в якій просить рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
5. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
6. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
9. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
10. Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
11. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
12. В обґрунтування зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 8.1 Розділу І, пункту 29.1 Розділу II Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 у правовідносинах з нарахування провізних платежів при переадресації вантажу за первинним перевізним документом без оформлення нового перевізного документу під час здійснення переадресації (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); суди не врахували висновки щодо застосування статей 7, 86 ГПК України, викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі 903/972/20 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
13. Водночас у касаційній скарзі скаржник зазначає, що здійснюючи оцінку доказів під час розгляду справи та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, в порушення частини третьої статті 86 ГПК України, проігнорували первинні перевізні документи від 19.11.2022 № 44811768, № 44811792, № 44811800, № 44811826, які оформлено до переадресації вантажу, що підтверджує приймання вантажу відповідачем до перевезення.
14. Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав порушення норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.
15. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
16. Аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.
17. Крім того, Верховний Суд зауважує, що на останній сторінці касаційної скарги міститься посилання на статтю 310 ГПК України, яка передбачає підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, що не узгоджується з вимогами касаційної скарги.
18. Таким чином, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження щодо порушення норм процесуального права чи це є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України із зазначенням, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, чи все таки скаржник наполягає на зазначеній підставі касаційного оскарження щодо порушення норм статей 7, 86 ГПК України, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а також в разі необхідності уточнити вимоги касаційної скарги.
19. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
20. Верховний Суд також установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, який визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
21. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
22. Частиною другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
24. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684, 00 грн.
25. Відповідно до вимог касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (2 684,00 х 2 х 200%).
26. До касаційної скарги скаржник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга підлягає також залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.
27. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
28. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/16768/23 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 13-18 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншій стороні у справі, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 5 368,00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова