16 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10124/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, судді - Баранця О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Міністерства оборони України - Хмара Ю.О. (в порядку самопредставництва),
відповідача - Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - Шендріков Д.О. (в порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Паламар П.І.)
від 18.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
від 19.03.2024
у справі за позовом Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»
про стягнення неустойки у розмірі 21 631 819,49 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін
1. У червні 2023 року Міністерство оборони України (далі - позивач, Міністерство, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - відповідач, Компанія) про стягнення неустойки у загальній сумі 21 631 819,49 грн.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту від 05.10.2022 № 403/1/22/316 (далі - контракт), а саме в частині своєчасної поставки Міністерству товару, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 7.2 контракту, нарахував 11 058 646,49 грн пені та 10 573 173 грн штрафу.
3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на неможливість виконання зобов'язання у передбачені контрактом строки внаслідок дії форс-мажорних обставин. Вказував на відсутність його вини у простроченні поставки товару за державним контрактом, оскільки прострочення зумовлене невиконанням його контрагентом зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 22.09.2022 № USE-20/2-259-K/KI-22. Крім того відповідачем, на підставі приписів статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій до 115 807,72 грн.
Фактичні обставини справи, установлені судами
4. Судами встановлено, що 05.10.2022 Міністерством (замовник) та Компанією (виконавець) укладено державний контракт № 403/1/22/316 (далі - контракт), умови якого змінювалися додатковими угодами № 1 від 11.11.2022, №2 від 28.11.2022, № 3 від 26.12.2022, № 4 від 30.01.2023, № 5 від 14.02.2023, № 6 від 27.02.2023, № 7 від 12.04.2023.
5. Відповідно до пункту 1.1 контракту виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом, що постачаються з іноземної держави з метою забезпечення відсічі ті стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити товар.
6. Згідно з пунктом 2.6 контракту (в редакції додаткової угоди № 1) розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставлених товарів протягом 15 банківських днів після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату товарів та документів, зазначених у пункті 2.7 контракту, а також підписання сторонами акт приймання-передачі товару з контрактом (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України).
7. Відповідно до умов пункту 3.1 контракту товари поставляються виконавцем відповідно до умов DDP на склад замовника згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року та приймаються вантажоодержувачем на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з подальшим оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.
8. Пунктом 3.2 контракту сторони визначили, що поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товарів за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товарами, у місці поставки. Товари передаються виконавцем та приймаються вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією.
9. Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товарів є дата початку приймання товарів, яка вказується вантажоодержувачем у акті приймання-передачі. Датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом (пункт 3.4 контракту).
10. Відповідно до пункту 4.1 контракту виконавець зобов'язаний поставити товари згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією.
11. Умовами специфікації (додаток № 1 до додаткової угоди № 7 від 12.04.2023) до укладеного контракту, сторони погодили поставку товару за контрактом загальною вартістю 253 247 278 грн трьома партіями:
- І партія - 5000 одиниць виробів загальною вартістю 77 435 950 грн у строк до 10 лютого 2023;
- ІІ партія - 5000 одиниць виробів загальною вартістю 84 769 578 грн (з яких 800 одиниць вартістю 12 389 752 грн, 800 одиниць вартістю 12 376 248 грн, 700 одиниць вартістю 10 841 033 грн, 2700 грн вартістю 49 162 545 грн) у строк до 10 березня 2023;
- ІІІ партія - 5000 одиниць виробів загальною вартістю 91 041 750 грн у строк до 1 травня 2023.
12. У пункті 7.2 контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
13. У відповідності до пункту 7.3 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов'язань за контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами.
14. Строк дії контракту, відповідно до умов пункту 10.1, встановлений з моменту підписання додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов'язань і діє до 31 грудня 2023.
15. На виконання умов контракту відповідачем (покупець) та Компанією «C.N. «ROMTEHNICA S.A.» (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 22.09.2022 № USA-20.2-259-K/KI-22 щодо закупівлі продукції для подальшої поставки замовнику.
16. 06.12.2022 відповідач отримав лист Іноземного постачальника № SOC-705- 05.12.2022, в якому останній повідомив про затримку постачання товару у зв'язку з неотриманням попередньої оплати за контрактом.
17. 09.12.2022 відповідач листом від 09.12.2022 № USE-54.3.1-8748 повідомив позивача про вказані обставини та просив позивача вжити заходів, спрямованих на прискорення сплати авансу за контрактом для забезпечення своєчасної поставки товару.
18. На виконання умов державного контракту позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату(аванс) у розмірі 113 063 625 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справ платіжними дорученнями від 10.12.2022 №№ 403/1/827, 403/1/828, 403/1/829.
19. 28.12.2022 відповідач отримав лист Іноземного постачальника № SOC-792- 27.12.2022, в якому останній повідомив про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що спричинили неможливість виконання зобов'язання з поставки товару у визначений зовнішньоекономічним контрактом строк.
20. 29.12.2022 відповідач листом від 29.12.2022 № USE-54.3.1-9384 повідомив позивача про вказані обставини та надав позивачу копію вищезазначеного листа Іноземного постачальника.
21. 12.05.2023 відповідач отримав від Іноземного постачальника сертифікат від 10.05.2023, виданий Бухарестською Торгово-промисловою палатою, яким підтверджується наявність форс-мажорних обставин, які не дозволили Іноземному постачальнику вчасно виконати його зобов'язання за контрактом.
Відповідно до вказаного сертифікату, унеможливлення виконання зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом № USE-20.2-259-K/KI-22 від 22.09.2022 спричинено дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме того факту, що іноземний контрагент з Республіки Болгарія виявився неспроможним виконати свої договірні зобов'язання перед Компанією «C.N. «ROMTEHNICA S.A.» через відсутність сировини, спричинену обмеженнями, накладеними поточним геополітичним контекстом, і відповідно неспроможності закупити такі матеріали у інших постачальників, так як болгарська сторона є єдиним постачальником у європейському регіоні, який може здійснювати таку діяльність.
22. 15.05.2023 відповідач звернувся до позивача з листом від 15.05.2023 № USE-54.3.1- 4265 про те, що ним отримано вказаний вище Сертифікат Бухарестської Торгово-промислової палати, яким підтверджується наявність форс-мажорних обставин, які не дозволили Іноземному постачальнику вчасно виконати зобов'язання за контрактом та, відповідно, не дозволили відповідачу вчасно виконати зобов'язання за державним контрактом щодо постачання товару.
23. 16.05.2023 відповідач листом від 16.05.2023 № USE-54.3.1-4302 звернувся до Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати з відповідною заявою про засвідчення форс-мажорних обставин, які не дозволили відповідачу вчасно виконати зобов'язання за державним контрактом щодо поставки товару.
24. 09.06.2023 відповідач отримав сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за державним контрактом.
25. 12.06.2023 відповідач листом від 12.06.2023 № USE-54.3.1-5128 надав позивачу копію вказаного сертифікату від 05.06.2023 № 3200-23-2683 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за контрактом, які настали з 27.03.2023 та діють станом на 05.06.2023, та які унеможливлюють подальше виконання зобов'язання з поставки товару за державним контрактом.
26. Звертаючись з даним позовом до суду, Міністерство зазначало про те, що відповідач, всупереч умов контракту, прострочив передачу 800 одиниць виробів загальною вартістю 12 376 248 грн на 19 днів, 8400 одиниць виробів загальною вартістю 151 045 328 грн взагалі не передав, у зв'язку з чим у позивача виникло право, на підставі пункту 7.2 контракту, на стягнення з відповідача неустойки, а саме 11 058 646,49 грн пені та 10 573 173 грн штрафу за порушення строків поставки товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 158 077,22 грн пені та 17 371,16 грн витрат з оплати судового збору. У решті позову відмовлено.
28. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що через порушення відповідачем обов'язку з передачі товару позивач набув право вимагати від відповідача сплати неустойки за період прострочення 11-27 березня 2023 року до дати настання форс-мажорних обставин. Суди виходили з того, що при визначенні розміру штрафних санкцій за прострочення поставлення продукції позивач не врахував наявність форс-мажорних обставин та неможливість виконання контракту після 27.03.2023 року; відповідач у строки, встановлені пунктом 7.3 контракту, повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили вчасне виконання спірного контракту. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми штрафу, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав про те, що заявлене прострочення з вини відповідача тривало менше 30 днів, відповідно, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
29. 06.05.2024 Міністерство подало до Верховного Суду через систему «Електронний суд» касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
30. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
31. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належну оцінку сертифікатам про форс-мажорні обставини, порушили норми частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 910/6240/16, від 18.02.2016 у справі № 910/24738/15 та постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 826/9302/17, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 26.07.2023 у справі № 909/1043/21, від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19, від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19 та від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 13.07.2023 у справі № 560/9742/22, з зазначеного питання.
32. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, а саме статтю 617 ЦК України, і відсутній висновок Верховного Суду, який імперативно би закріплював неможливість визнання відсутності на ринку товарів, як підстави для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності.
Позиція інших учасників справи
33. 28.06.2024 від Компанії через систему «Електронний суд» надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства, в якому Компанія просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
34. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- доводи Міністерства гуртуються на власному трактуванні застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права, а саме Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та статті 617 ЦК України;
- посилання позивача на справи, які на його думку, не враховано судами, є безпідставними, оскільки вони не є подібними зі справою, яка переглядається за змістовним критерієм;
- вважає, що сертифікат від 05.06.2023 № 3200-23-2683 виданий Київською обласною торгово-промисловою палатою, в розумінні пункту 7.3 державного контракту, підтверджує виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили вчасне виконання відповідачем спірного контракту;
- суди попередніх інстанцій, досліджуючи обставини даної справи у сукупності з іншими доказами, дійшли правомірного висновку про врахування сертифікату від 05.06.2023 № 3200-23-2683 виданого Київською обласною торгово-промисловою палатою, яким засвідчено виникнення та дію форс-мажорних обставин при виконанні державного контракту, відповідно встановили факт настання форс-мажорних обставин з 27.03.2023 та встановили, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання з передачі товару за спірним контрактом;
- відповідач не міг передбачити та запобігти виникненню наведених вище об'єктивних, надзвичайних та невідворотних обставин, які мають політичний аспект та унеможливили вчасну поставку товару позивачу. Вказані обставини були неконтрольовані відповідачем і жодні вжиті відповідачем розумні заходи не могли завадити виникненню та відвернути негативний вплив таких обставин на виконання контракту;
- вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
35. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Міністерства до Компанії про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару за державним контрактом.
37. Суди попередніх судових інстанцій відмовили Міністерству в частині стягнення з Компанії суми штрафу, а також частково відмовили в частині суми пені, оскільки вважали наявним обставини непереборної сили, які настали з 27.03.2023 та діяли до 30.09.2023, в розумінні положень пункту 7.3 укладеного між сторонами контракту.
38. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, а саме статтю 617 ЦК України та зазначає, що відсутність на ринку товарів потрібних для виконання зобов'язання може мати юридичні наслідки у правовідносинах між відповідачем та його контрагентом (в даному випадку Компанією «C.N. «ROMTEHNICA S.A.»), водночас, для спірних правовідносин між сторонами контракту така обставина кваліфікується, як недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника та не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), відповідно, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності в розумінні статті 617 ЦК України. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, який імперативно би закріплював неможливість визнання відсутності на ринку товарів, як підстави для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності.
Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.
39. Верховний Суд, у контексті зазначених доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх судових інстанцій, зазначає таке.
Як свідчать встановлені судами обставини, правовідносини між сторонами виникли з державного контракту, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар оборонного призначення зазначений в специфікації, у кількості та строки визначені контрактом.
Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за положеннями статті 610 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
40. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
41. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (такий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
42. Так у справі, що розглядається, відповідач не заперечує, що частину товару за державним контрактом поставлено позивачу з порушенням узгоджених сторонами строків.
43. Відповідач стверджував, що затримка (порушення строків поставки) виникла з наявністю форс-мажорних обставин, а саме несвоєчасне постачання Іноземним контрагентом - Компанією «C.N. «ROMTEHNICA S.A.» товару (за зовнішньоекономічним контрактом), що підтверджується сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за державним контрактом.
44. Зі змісту сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683 вбачається, що обставинами непереборної сили (форс-мажору) вважається: військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, як наслідок зрив ланцюгів постачання, відсутність сировинних матеріалів, обмеження, накладені урядами на постачальників, перешкоджання поставки компонентів певними контрагентами, що спричинили затримки виробництва та терміни доставки; сертифікат про існування форс-мажору Бухарестської Торгово-промислової палати щодо схвалення обставин непереборної сили, починаючи з 27.03.2023 та до 30.09.2023 внаслідок чого затримано виконання за експертним контрактом № USE-20.2-259-K/KI-22, де Компанією «C.N. «ROMTEHNICA S.A.» - як продавець, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» - як покупець (Україна).
Тобто, фактично вказаний сертифікат підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах між відповідачем та його контрагентом - Компанією «C.N. «ROMTEHNICA S.A.», який не є стороною державного контракту, у зв'язку з чим посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин саме за державним контрактом є необґрунтованими, у зв'язку з чим не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань перед позивачем (Міністерством оборони України).
45. Суди попередніх судових інстанцій не врахували зазначеного, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що засвідчені сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 05.06.2023 № 3200-23-2683, які звільняють відповідача від відповідальності, на підставі пункту 7.3 контракту, за порушення строків поставки позивачу товару. У зв'язку з чим вважали, що позивач набув права вимагати сплати пені лише за період з 11-27 березня 2023 (до настання форс-мажорних обставин) у сумі 1 158 077,22 грн, а також в повному обсязі відмовили Міністерству у задоволенні позову в частині стягнення штрафу.
46. Суд зазначає, що для спірних правовідносин між Міністерством та Компанією вказані у наведеному сертифікаті обставини можуть бути кваліфіковані як недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), відповідно, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, в розумінні статті 617 ЦК України (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 909/1043/21).
Крім цього, Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини першої статті 617 ЦК України та частиною другою статті 218 ГК України прямо передбачено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання (порушення) своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на вказані приписи чинного законодавства, посилання у сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати на неможливість виконання контрагентом відповідача своїх зобов'язань не може слугувати підтвердженням форс-мажорних обставин.
47. Таким чином аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права, а саме застосування приписів статті 617 ЦК України знайшли своє підтвердження.
48. З врахуванням викладеного, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді пені (суди частково відмовили у її задоволенні у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин) та штрафу з огляду на наявність форс-мажорних обставин, неправильно застосувавши до спірних правовідносин приписи статті 617 ЦК України, як наслідок, поза увагою господарських судів залишились обставини справи щодо наявності правових підстав для нарахування пені та штрафу, правильності здійсненого позивачем розрахунку, а також щодо наявності чи відсутності правових підстав для зменшення штрафних санкцій (за поданим клопотанням відповідача), а суд касаційної інстанції позбавлений повноважень на з'ясування таких обставин, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.
49. З огляду на викладене вище, Суд вважає, що без встановлення обставин, які мають у даній справі ключове та вирішальне значення, передчасним є формування висновку щодо застосування зазначених скаржником у касаційній скарзі норм права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
51. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
52. З огляду на те, що суди попередніх судових інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, як наслідок не перевірили доводів, наведених в обґрунтування позовних вимог, а також наявності/відсутності правових підстав для нарахування пені та штрафу, правильності здійсненого розрахунку, наявності чи відсутності правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за поданим клопотанням відповідача, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
53. Наведене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі.
54. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема, надати оцінку змісту заявлених Міністерством вимог, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв їх оцінки, визначених ГПК України. В залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства розглянути вимоги Міністерства з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.
Розподіл судових витрат
55. У зв'язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/10124/23 скасувати.
3. Справу № 910/10124/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко