"16" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1300/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Лісецька Н.В.,
від відповідача: Васьовчик О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 про витребування майна,
зазначає наступне:
Використовуючи систему “Електронний суд” Акціонерне товариство “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” (надалі - АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - В/Ч 2138, Відповідач) про витребування дизельного палива в кількості 18979 кг вартістю 888632,84 грн.
Обґрунтовуючи звернення із позовом посилається на набуття В/Ч НОМЕР_1 дизельного палива в кількості 18979 кг за актами про примусове відчуження або вилучення майна від 11.02.2023 р. № 1/02, від 11.02.2023 р. № 2/02, від 11.02.2023 р. № 3/02 та від 11.02.2023 р. № 4/02 без достатньої правової підстави, оскільки після початку військової агресії Російської Федерації В/Ч НОМЕР_1 зверталась із листами (проханнями) виділення дизельного пального для функціонування військових груп, яке передано за актами приймання-передачі у березні 2022 р.
У той же час, процедура вилучення майна передбачає дотримання встановлених законодавцем приписів, які не було дотримані В/Ч 2138, адже після звернення із листами стосовно оформлення правомірного вилучення майна, останнім 07.02.2023 р. видано наказ «Про примусове вилучення майна», втім проігноровано обов'язок його погодження із відповідною державною адміністрацією, відтак наявні підстави для витребування переданого майна, як такого, що отримано без достатньої правової підстави.
Окрім того, зазначає, що Верховним Судом у справі № 910/10009/22 сформовано позицію, що оскарження подібних наказів разом із складеними на його виконання актами є не ефективним способом, втім в процесі розгляду справи суд має надати оцінку правомірності відповідним документам.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 р. позовній заяві АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/1300/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 р. прийнято позовну заяву АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1300/24, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.04.2024 р.
26.04.2024 р. В/Ч 2138 представлено відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилається на те, що отримане за підписаними в березні 2022 року актами дизельне паливо передавалось АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” у добровільному порядку, після чисельних звернень останнього видано 07.02.2023 р. наказ № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», на виконання якого складено акти про примусове вилучення майна, підписані представниками АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” без жодних зауважень; те, що процедуру примусового вилучення майна проведено із дотриманням приписів законодавства України, в т.ч. розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 р. № 181-р, у той же час, АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” відносить до державної форми власності, що передбачає можливість вилучення майна.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 р. відкладено підготовче засідання на 28.05.2024 р.
07.05.2024 р. АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” реалізовано право на подачу відповіді на відзив, в якій зазначає, що передача дизельного палива відбувалась з метою забезпечення потреб оборони України та враховувала дотримання приписів законодавства при подальшому оформлені вилучення відповідного майна; те, що приписи профільних нормативно-правових актів не передбачають права АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” безоплатної передачі майна іншим юридичним особам, втім відповідний наказ про примусове вилучення майна оформлено за відсутності дотриманих приписів Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» у зв'язку із відсутністю його погодження державною адміністрацією.
24.05.2024 р. В/Ч 2138 реалізовано право на подачу заперечень на відповідь на відзив, в яких зазначає, що АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” не заперечує факту передачі дизельного палива в добровільному порядку; те, що наказ від 07.02.2023 р. № 152-АГ є чинним, не скасованим та не оскаржується; те, що приписи Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачають можливість примусового вилучення майна без погодження із державною адміністрацією у разі проведення бойових дій у відповідній місцевості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 18.06.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.06.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 р. відкладено розгляд справи на 16.07.2024 р.
В процесі розгляд справи представник АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник В/Ч 2138 натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.
16.07.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
13.03.2022 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” із листом № 70/1108-22, в якому просить надати допомогу у вигляді нафтопродуктів для функціонування мобільних військових груп у зв'язку із повномасштабною війною з російським агресором.
17.03.2022 р. начальник НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) звернулось до Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” із листом № 39, в якому просить надати допомогу у вигляді нафтопродуктів для функціонування мобільних військових груп у зв'язку із повномасштабною війною з російським агресором. Вказаний лист містить підпис начальника разом із проставленою печаткою В/Ч НОМЕР_1 .
07.03.2022 р. між ВП «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” як Постачальником та НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України як Отримувачем складено акт приймання-передачі матеріальних цінностей № 11, за яким останнім прийнято дизельне паливо, об'ємом 4280 л, маса нафтопродуктів 3587,00 кг. Вказаний акт містить підпис начальника разом із проставленою печаткою В/Ч НОМЕР_1 .
07.03.2022 р. між ВП «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” як Постачальником та НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України як Отримувачем складено акт приймання-передачі матеріальних цінностей № 12, за яким останнім прийнято дизельне паливо, об'ємом 4250 л, маса нафтопродуктів 3562,00 кг. Вказаний акт містить підпис начальника разом із проставленою печаткою В/Ч НОМЕР_1 .
14.03.2022 р. між ВП «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” як Постачальником та НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України як Отримувачем складено акт приймання-передачі матеріальних цінностей № 20, за яким останнім прийнято дизельне паливо, об'ємом 10000 л, маса нафтопродуктів 8430 кг. Вказаний акт містить підпис начальника разом із проставленою печаткою В/Ч НОМЕР_1 .
28.03.2022 р. між ВП «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” як Постачальником та НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України як Отримувачем складено акт приймання-передачі матеріальних цінностей № 21, за яким останнім прийнято дизельне паливо, об'ємом 4000 л, маса нафтопродуктів 3400,00 кг. Вказаний акт містить підпис начальника разом із проставленою печаткою В/Ч НОМЕР_1 .
12.08.2022 р. виробничий підрозділ «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із листом, в якому посилаючись на Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» (зі змінами), просить вирішити питання щодо підписання актів про відчуження майна.
23.09.2022 р. виробничий підрозділ «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із листом № ТЧ-1-07/864, в якому посилаючись на те, що триває повномасштабна війна з російським агресором, те, що для функціонування мобільних військових груп та груп забезпечення правопорядку в період лютий-березень 2022 р. надано тимчасову допомогу у вигляді дизельного палива у кількості 18979 кг, просить вирішити питання підписання актів про примусове відчуження майна.
24.10.2022 р. В/Ч 2138 складено лист у відповідь на запит (вихідна дата 23.09.2022 р. № ТЧ-1-07/864) підрозділу АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” (виробничого підрозділу «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА»), в якій зазначає, що відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» рішення щодо примусового відчуження дизельного пального в кількості 18979 кг не приймалось. Разом із тим, відповідна кількість дизельного пального оприбуткована по бухгалтерському обліку В/Ч у вигляді благодійної допомоги на підставі актів приймання-передачі матеріальних цінностей та листів, направлених керівництву Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”.
10.11.2022 р. виробничий підрозділ «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із листом № ТЧ-1-07/1101, в якому посилаючись на те, що триває повномасштабна війна з російським агресором, те, що для функціонування мобільних військових груп та груп забезпечення правопорядку в період лютий-березень 2022 р. надано тимчасову допомогу у вигляді дизельного палива у кількості 18979 кг, те, що положення статуту АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” передбачають передачу майна лише шляхом примусового відчуження на підставі відповідного рішення уповноваженого органу, просить вирішити питання підписання актів про примусове відчуження майна.
24.01.2023 р. виробничий підрозділ «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із листом № ТЧ-1-07/89, в якому посилаючись на розпочату повномасштабну війну з російським агресором та враховуючи складні обставини, що склалися перед управлінням протягом лютого-березня 2022 року, передану тимчасову допомогу у вигляді дизельного палива (18979 кг) для функціонування мобільних військових груп та забезпечення правопорядку (що підтверджується актами передачі майна) без представлення управлінням відповідного рішення військового командування, погодженого обласною державною адміністрацією.
У той же час, повідомляє, що положення статуту АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” не передбачають можливість та право безоплатно передавати майно іншим юридичним особам, крім передбачених законом випадків.
Посилається на приписи Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» просить вирішити питання щодо примусового відчуження 18979 кг дизельного палива з повним відшкодуванням вартості/без відшкодування вартості або повернення у майбутньому на баланс АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” (доводить до відома про проведену планову інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей у жовтні 2022 року, якою встановлено нестачу 18979 кг дизельного палива.
При цьому повідомляє, що у випадку відсутності вжитих заходів, АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” буде вимушено звернутись до відповідних органів державної влади для примусового повернення раніше наданого майна.
02.02.2023 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до НОМЕР_2 прикордонного загону (В/Ч НОМЕР_1 ) із листом № 70/653-23 (про проведення вилучення майна), в якому зазначає про надходження звернення АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” (лист від 24.01.2023 р. № ТЧ-1-07/89) стосовно передачі Виробничим підрозділом Локомотивне депо «ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” в складних обставинах в період лютого-березня 2022 року допомоги В/Ч 2138 у вигляді дизельного палива у кількості 18979 кг на підставі актів прийому-передачі відповідного майна, у той же час, зазначене майно станом на сьогодні перебуває на балансі підприємства АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”.
У зв'язку із чим, з метою упорядкування майнових відносин, просить провести вилучення дизельного пального в кількості 18979 кг яке було отримано відповідно до актів від 07.03.2022 р. №№ 11 та 12, від 14.03.2022 р. № 20 та від 28.03.2022 р. № 21 без відшкодування його вартості, яке оформити документально у відповідності до вимог Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VІ (зі змінами та доповненнями).
07.02.2023 р. начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) видано наказ № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», відповідно до якого на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ та Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VІІІ, «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 932-ХІІ, «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 р. № 4765-VI для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у відповідності до листа начальника виробничого підрозділу «ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» від 24.01.2023 р. № ТЧ-1-07/89, листа Південного регіонального управління Держприкордонслужби України від 02.02.2023 р. № 70/653-23 Вих, прийнято рішення:
примусово вилучити майно, що перебуває на балансі Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», а саме - дизельне пальне в кількості 18979,00 кг, яке було отримано в березні 2022 року від виробничого підрозділу «ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» згідно актів прийом-передачі матеріальних цінностей, а саме: акт прийом-передачі матеріальних цінностей від 07.03.2022 р. № 11; акт прийом-передачі матеріальних цінностей від 07.03.2022 р. № 12; акт прийом-передачі матеріальних цінностей від 14.03.2022 р. № 20; акт прийом-передачі матеріальних цінностей від 28.03.2022 р. № 21 (пункт 1);
уповноваженому військового командування (законному представникові): провести заходи з примусового вилучення майна, вказаного в пункті 1 цього наказу, з дотриманням вимог статей 8, 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VІІІ, статті 17 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 932-ХІІ, статей 4,7,8 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 року № 4765-VІ з складанням відповідних актів (пункт 2);
забезпечити постановку примусово вилученого майна, яке було отримано в березні 2022 року від виробничого підрозділу «ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на бухгалтерський та матеріальний облік (пункт 3).
11.02.2023 р. заступником начальника виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”, заступником начальника загону з тилу В/Ч НОМЕР_1 та начальником служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення В/Ч НОМЕР_1 складено Акт ПММ № 01/02 про примусове відчуження або вилучення майна, відповідно до якого на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) від 07.02.2023 р. № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану на території України згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, здійснено примусове вилучена майна, власником якого є АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», а саме дизельне паливо в кількості 3,5 тонн (3587 кілограм), оцінка майна не проводилась, на момент підписання акту сума виплачених коштів становить 0 грн.
11.02.2023 р. заступником начальника виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”, заступником начальника загону з тилу В/Ч НОМЕР_1 та начальником служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення В/Ч НОМЕР_1 складено Акт ПММ № 02/02 про примусове відчуження або вилучення майна, відповідно до якого на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) від 07.02.2023 р. № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану на території України згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, здійснено примусове вилучена майна, власником якого є АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», а саме дизельне паливо в кількості 3,5 тонн (3562 кілограм), оцінка майна не проводилась, на момент підписання акту сума виплачених коштів становить 0 грн.
11.02.2023 р. заступником начальника виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”, заступником начальника загону з тилу В/Ч НОМЕР_1 та начальником служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення В/Ч НОМЕР_1 складено Акт ПММ № 03/02 про примусове відчуження або вилучення майна, відповідно до якого на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) від 07.02.2023 р. № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану на території України згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, здійснено примусове вилучена майна, власником якого є АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», а саме дизельне паливо в кількості 8,4 тонн (8430 кілограм), оцінка майна не проводилась, на момент підписання акту сума виплачених коштів становить 0 грн.
11.02.2023 р. заступником начальника виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”, заступником начальника загону з тилу В/Ч НОМЕР_1 та начальником служби забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення В/Ч НОМЕР_1 складено Акт ПММ № 04/02 про примусове відчуження або вилучення майна, відповідно до якого на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) від 07.02.2023 р. № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», у зв'язку із введенням правового режиму воєнного стану на території України згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, здійснено примусове вилучена майна, власником якого є АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», а саме дизельне паливо в кількості 3,4 тонн (3400 кілограм), оцінка майна не проводилась, на момент підписання акту сума виплачених коштів становить 0 грн.
Відповідно до довідки АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” від 18.03.2024 р. з ТНТС Одеса-Сортувальна локомотивного депо Одеса-Сортувальна видано дизельного палива НОМЕР_2 прикордонному загону ПСУ (В/Ч НОМЕР_1 ) згідно актів приймання-передачі матеріальних цінностей від 07.03.2022 р. № 11, від 07.02.2022 р. № 12, від 14.03.2022 р. № 21 та від 28.03.2022 р. № 21 (акти вилучення майна від 11.02.2023 р. № 1/02, від 11.02.2023 р. № 2/02, від 11.02.2023 р. № 3/02 та від 11.02.2023 р. № 4/02) у кількості 7,149 тн (ціною станом на 04.03.2022 р. 29863,0305 грн - загальною сумою 213490,81 грн), 8,430 тн (ціною станом на 14.03.2022 р. 31158,1982 грн - загальною сумою 262663,61 грн) та 3,40 тн (ціною станом на 19.03.2022 р. 31158,1982 грн - загальною сумою 105937,87 грн). Станом на 01.03.2024 р. вартість дизельного палива за 1 тн складає 46821,9001 грн.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Предметом спору у цій справі є оскарження правомірності набуття В/Ч 2138 дизельного палива у кількості 18979 кг, вилученого у АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” на підставі наказу від 07.02.2023 р. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) № 152-АГ «Про примусове вилучення майна» та складених на його виконання актів ПММ про примусове відчуження або вилучення майна від 11.02.2023 р. № 1/02, № 2/02, № 3/02 та № 4/02 (яке отримано в березні 2022 р. від ВП «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” за актами приймання-передачі матеріальних цінностей від 07.03.2022 р. №№ 11 та 12, від 14.03.2022 р. № 20 та від 28.03.2022 р. № 21).
В аспекті порушених у позовній заяві питань, суд має надати відповідь чи вірно був обраний Відповідачем спосіб передачі (вилучення) майна АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” в умовах режиму воєнного стану та дослідити питання до якої форми власності відноситься вилучене у АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” майно (приватної чи державної).
Визначення форми власності, вилученого у АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” майна (приватної чи державної) напряму пов'язано з визначенням вірного способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану.
Правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України 24 лютого 2022 року, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який наразі триває.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статями 30-34, 28, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
За визначенням частини 1 статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану":
1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;
2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об'єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Отож з приведених правових норм слідує, що: вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану передбачає - позбавлення державних підприємств, відповідного майна з метою його передачі для потреб держави без відшкодування вартості такого майна; примусове відчуження майна передбачає відшкодування вартості майна юридичним особам комунальної і приватної форми власності та фізичним особи, у яких відчужено вказане майно.
АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” утворене відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 цієї Постанови.
АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” діє на підставі Статуту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 р. № 1094) і відповідно до вказаного статуту, АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” є юридичною особою, тип - приватне акціонерне товариство.
У той же час, суд звертає увагу, що крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.
Відповідно до частини 5 статті 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статного фонду.
За загальними правилами, установленими статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.
Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.
Частина 3 статті 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.
Згідно із частиною 5 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.
Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.
Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України «Про управління об'єктами державної власності» (пункти 19, 20 статті 11 цього Закону).
Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.
У зв'язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 р. у справі № 917/1212/21.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.
Статтею 2 вказаного Закону закріплено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Статтею 3 цього Закону передбачено, що з дня прийняття рішення Кабінету Міністрів України про утворення Товариства до державної реєстрації Товариства Державна адміністрація залізничного транспорту України, підприємства залізничного транспорту, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток, паїв) яких належать державі та вносяться до статутного капіталу Товариства, не мають права без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту: вчиняти правочини, які можуть призвести до відчуження майна, вартість якого становить більше 5 відсотків балансової вартості активів Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту на день затвердження останнього балансового звіту; скорочувати чисельність працівників; здійснювати випуск цінних паперів, надавати позики; передавати нерухоме майно в оренду; передавати майно в заставу або безоплатне користування; придбавати акції (частки, паї) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств.
В даній справі встановленим є факт утворення АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” за постановою Кабінету Міністрів України № 200 та належність АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” до сфери управління Кабінету Міністрів України.
За АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане їй відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (пункт 22 Статуту АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”).
Пунктом 34 Статуту АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” передбачено, що товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи фізичним особам, крім випадків, передбачених законом. Розпорядження майном товариства, зокрема шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом.
Отже, АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” не наділена законодавством та статутом Компанії повноваженнями вирішувати питання щодо відчуження державного майна.
За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, господарський суд погоджується із позицією Позивача з приводу того, що в останнього відсутні повноваження щодо добровільного відчуження (передачі) державного майна.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2024 у справі № 380/1158/23.
Поряд із цим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, після введення Указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 р. воєнного стану, ІНФОРМАЦІЯ_1 та НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) звертались до структурних підрозділів АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” з листами (проханням) про надання допомоги у вигляді нафтопродуктів для функціонування мобільних військових груп у зв'язку із повномасштабною війною з російським агресором.
Після чого між структурним підрозділом АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” (ВП «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”) та НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) складено акти приймання-передачі матеріальних цінностей від 07.03.2022 р. № 11 (3587,00 кг дизельного палива) та № 12 (3562,00 кг дизельного палива), від 14.03.2022 р. № 20 (8430 кг дизельного палива) та від 28.03.2022 р. № 21 (3400,00 кг дизельного палива).
У той же час, після підписання вказаних актів приймання-передачі АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” зверталось як до ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) із листам, в яких повідомляло про відсутність можливості у Позивача добровільно передавати/відчужувати майно, у зв'язку із чим клопотало про вирішення питання відчуження переданого майна у відповідності до приписів Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Так, 07.02.2023 р. начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) видано, досліджений в описовій частині рішення наказ № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», що перебуває на балансі Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», а саме - дизельне пальне в кількості 18979,00 кг, яке було отримано в березні 2022 року від виробничого підрозділу «ЛОКОМОТИВНОГО ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» згідно актів прийом-передачі матеріальних цінностей від 07.03.2022 р. №№ 11 та 12, від 14.03.2022 р. № 20 та від 28.03.2022 р. № 21.
Після винесення 07.02.2023 р. наказу № 152-АГ між сторонами у справі складено 11.02.2023 р. акти ПММ про примусове відчуження або вилучення майна № 1/02, № 2/02, № 3/02 та № 4/02.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що складені у березні 2022 р. акти приймання-передачі матеріальних цінностей не містять посилання на правову підставу передачі відповідного майна (дизельного палива), тобто є документами які лише засвідчують факт фізичної передачі майна Позивачем Відповідачу, втім правовою підставою вилучення відповідного майна у Позивача є Наказ від 07.02.2023 р. № 152-АГ та складені на його виконання акти.
Господарський суд звертається до нормативного регулювання правил вилучення/відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану та визначених законом суб'єктів, уповноважених на ухвалення відповідних рішень та вчинення відповідних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У частині 2 статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" законодавець уточнює, що термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
Суб'єкти, що належать до військового командування та до військових адміністрацій, визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану", який у спірних правовідносинах застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату видачі Відповідачем Наказу від 07.02.2023 р. № 152-АГ та складених на його виконання актів від 11.02.2023 р.
Статтею 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Частина 1 статті 3 цієї редакції зазначеного Закону визначає, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Аналогічне визначення військовому командування, викладеному у частині 1 статті 3 "Про правовий режим воєнного стану", відображено у статті 1 Закону України «Про оборону України».
Поряд із цим, частинами 1 та 2 статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (в редакції закону на час прийняття Відповідачем наказу) передбачено, що:
- примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
- у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
24.02.2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 181-р, пункт 5 якого (в редакції розпорядження на час прийняття Відповідачем наказу) передбачає, що рада оборони відповідного регіону або військові адміністрації (у разі утворення), військове командування вживають заходи правового режиму воєнного стану стосовно примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка, до органів, що залучається до здійснення заходу віднесено, серед інших АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”.
Правова конструкція статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" наділяє військове командування повноваженнями (в межах, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в України) видавати обов'язкові до виконання накази (директиви) з питань забезпечення оборони (громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану), у той же час, правова конструкція статті 4 (перший двох частин) Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" чітко визначає, що вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконання заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, втім у разі проведення у відповідній місцевості бойових дій рішення військового командування не потребує погодження одним із перелічених органів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 р. № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004, на території Одеської області велися бойові дії протягом 03.03.2022 р. - 17.08.2022 р. (смт Затока Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади); 03.03.2022 р. - 15.03.2022 р. та 26.09.2022 р. (с. Біленьке Шабівської сільської територіальної громади); 01.07.2022 р. (смт Сергіївка Сергіївської селищної територіальної громади); 15.03.2022 р. (с. Тузли Тузловської сільської територіальної громади), а територією активних бойових дій було с. Біле Вилківської міської територіальної громади (острів Зміїний) протягом 24.02.2022 р. - 04.07.2022 р.
Як зазначалось, 07.02.2023 р. начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) видано Наказ № 152-АГ «Про примусове вилучення майна», що перебуває на балансі Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», а саме - дизельне пальне в кількості 18979,00 кг.
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
З урахуванням положень статті 1 Закону України "Про оборону України" (щодо визначення військового формування) та статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", згідно з якою органи військового управління, з'єднання, військові частини входять до структури Збройних Сил України, Суд зазначає, що і військова адміністрація, і військова частина є органами державної влади у розумінні статті 170 ЦК України, а наявність чи відсутність у цих органів статусу юридичної особи значення не має.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виданий 07.02.2023 р. начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (В/Ч НОМЕР_1 ) Наказ № 152-АГ не містить доказів його погодження відповідно з районною, обласною державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, при цьому, на час видачі наказу на території Одеської області не вилися бойові дій, відтак, зазначений наказ військового командування підлягав обов'язковому погодженню у відповідності до приписів статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", однак доказів такого погодження до матеріалів справи не представлено.
Отже, Відповідач, видаючи 07.02.2023 р. Наказ № 152-АГ «Про примусове вилучення майна» у Позивача дизельного палива у кількості 18979,00 кг, діяв із перевищенням передбачених законом повноважень, наданим військовому командування в умовах правового режиму воєнного стану, і тому примусове вилучення дизельного палива у Позивача за таким Наказом відбулось із порушенням встановленої законом процедури, відповідно до вище встановлених обставин у справі, тобто В/Ч 2138 набуто 18979,00 кг дизельного палива від АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” без достатньої правової підстави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 р. у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 р. (пункт 48), від 28.01.2020 р. у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 р. у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 р. (пункт 6.13), від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 р. у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 р. у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 р. у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 р. у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 р. у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 р. у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 р. у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 р. у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 р. у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 р. у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 р. у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 р. у справі № 488/2807/17 (пункт 86), від 29.11.2023 р. у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24)).
Крім того, згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 р. у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 р. у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 р. у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 р. у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 р. у справі № 233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 р. у справі № 757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 р. у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 22)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 р. у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 р. у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).
Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).
Відтак суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).
Отже, звернення із вимогою про визнання протиправним та скасування відповідного Наказу та актів є неналежним, зокрема неефективним способом захисту прав та інтересів Позивача у спірних правовідносинах (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 р. у справі № 910/10009/22, на яку також посилався Позивач пред'являючи позовну заяву).
Окрім того, суд також враховує, що Наказ вже виконаний, а тому він вичерпав свою дію.
У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується такий спосіб захисту, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому тощо). Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 р. зі справи № 910/9167/19, від 19.10.2021 р. зі справи № 910/8791/20.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
В свою чергу, стаття 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. № 629/4628/16-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. № 320/5877/17; постанова Верховного Суду від 28.02.2020 р. у справі № 913/169/18; постанова Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 913/661/17).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 р. у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 р. у справі № 904/2444/18).
Як встановлено судом, В/Ч 2138 набуто 18979,00 кг дизельного палива від АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” без достатньої правової підстави, відтак, у В/Ч НОМЕР_1 виник обов'язок повернення отриманого без достатньої правової підстави майна, у той же час, АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” додатково посилається на приписи статті 1213 ЦК України як на правову підставу для визначення вартості дизельного палива, втім, господарський суд вважає відповідні дії Позивача передчасними, адже першочергово підлягає виконанню обов'язок із повернення безпідставно набутого майна в натурі, а у разі неможливості такого повернення може бути відшкодована його вартість.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстави для часткового задоволення заявлених АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” позовних вимог та витребування від В/Ч НОМЕР_1 на користь АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” дизельне паливо в кількості 18979 кг, у решті ж заявлених позовних вимог відмовляє.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України” (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії” (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Згідно частини 3 статті 4 Закону України „Про судовий збір” при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 про витребування майна задовольнити частково.
Витребувати від Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) дизельне паливо в кількості 18979 кг.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) 10663/десять тисяч шістсот шістдесят три/грн 60 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 26 липня 2024 р.
Суддя С.Ф. Гут