про самовідвід
26 липня 2024 року Справа № 915/34/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Коваля С.М.,
розглянувши у нарадчій кімнаті заяву про самовідвід у справі
за позовом: Керівника Миколаївської окружної прокуратури,
м. Миколаїв, вул. Бузький Бульвар, 15;
в інтересах держави
в особі Фонду державного майна України, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9;
до 1. Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ - 601, бульвар Т. Шевченка, 18;
2. виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області, м. Очаків, Миколаївська область, вул. Соборна, 7-А;
про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв про право власності та зобов'язання повернути до державної власності захисну споруду цивільного захисту,-
Керівником Миколаївської окружної прокуратури інтересах держави в особі Фонду державного майна України предявлено позов до акціонерного товариства "Укртелеком", та Очаківської міської ради Миколаївської області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв про право власності та зобов'язання повернути до державної власності захисну споруду цивільного захисту.
За такими вимогами ухвалою суду від 12.02.2024 (суддя Алексєєв А.П.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.04.2024 (суддя Алексєєв А.П.) задоволено заяву керівника Миколаївської окружної прокуратури та замінено відповідача - Очаківську міську раду Миколаївської області, код 26565627 на відповідача - виконавчий комітет Очаківської міської ради Миколаївської області, код 04056606.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2024 № 94 у зв'язку зі відпусткою (без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду у період з 15 липня 20254 до 15 липня 2025) судді Алексєєва А.П. (підстава - наказ Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2024 № 137-б), головуючим суддею в даній справі на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024, призначено Коваля С.М .
Справа № 915/34/24 не може розглядатися судом під моїм головуванням у зв'язку з таким.
У відповідності до ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід (ч. 1 ст. 38 ГПК України).
Член сім'ї головуючого у справі судді (брат дружини) є прокурором Миколаївської окружної прокуратури, тобто позивач у справі, а тому з метою усунення обставин, що можуть викликати сумнів щодо неупередженості головуючого судді у справі, заявляю самовідвід.
Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом
забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (пункт 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах "DomboBeheer B.V. v. theNetherlands" від 27жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.
Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.
Зокрема в п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява №4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
Наявність зазначених вище обставин, навіть за відсутності тих чи інших об'єктивних чинників, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв'язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов'язаних із згадуваними обставинами.
Отже, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 35 ГПК України та наведені вище міркування в їх сукупності, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючись ст. 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Визнати заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід у справі № 915/34/24 обґрунтованою.
2. Задовольнити заяву головуючого судді Коваля С.М про самовідвід у справі №915/34/24.
3. Справу №915/34/24 передати для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Коваль.