ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2024Справа №910/14124/22
За позовом Громадської організації "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад"
до Київської міської ради
Центрального територіального управління капітального будівництва
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінпроект"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київське квартирно-експлуатаційне управління
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Наталії Петрівни
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України
про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Суддя Васильченко Т.В.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Громадська організація "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та Центрального територіального управління капітального будівництва (далі - відповідач 2), з урахуванням заяви про доповнення предмету позову, про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 (суддя ОСОБА_1) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не обґрунтовано наявність повноважень для звернення з даним позовом з метою представництва інтересів держави.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 апеляційну скаргу Громадської організації "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 задоволено, ухвалу суду скасовано, матеріали справи повернуто до суду для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14124/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 зупинено провадження у справі №910/14124/22 до перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 в порядку касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.06.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінпроект" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1119/23 від 16.10.2023 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14124/22 за результатом проведення якого матеріали справи передані для розгляду судді Васильченко Т.В., що відображено у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 року прийнято справу №910/14124/22 до провадження судді Васильченко Т.В. та призначено підготовче засідання у справі.
У судовому засіданні 28.11.2023 оголошено перерву до 12.12.2023.
У судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 21.12.2023.
У судовому засіданні 21.12.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну (уточнення та доповнення) предмету позову від 12.12.2023, задоволення клопотання позивача та залучення в якості співвідповідача ТОВ "Будінпроект", виключення його зі складу третіх осіб, у зв'язку з чим встановлені строки учасникам справи для подання заяв по суті справи та оголошення перерви у судовому засідання до 16.01.2024 року.
У судовому засіданні 16.01.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача та залучення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, задоволення клопотання позивача про витребування доказів та зобов'язання Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 899657980000, а саме, земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:165:0018, відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи або виклику в якості свідка приватного нотаріуса Дем'яненко Т.В., задоволення клопотання позивача про продовження строку для подачі відповіді на відзив та відкладення підготовчого засідання у справі на 06.02.2024 року.
У судовому засіданні 06.02.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 05.03.2024 року.
У судовому засіданні 05.03.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову та зобов'язання учасників справи усі наявні заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до 12.03.2024 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відкладено підготовче засідання.
У судовому засіданні 30.04.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладення підготовчого засідання у справі на 14.05.2024 року.
У судовому засіданні 14.05.2024 оголошено перерву до 30.05.2024.
У судовому засіданні 30.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про долучення до матеріалів справи поданого позивачем доповнення до заяви про зміну предмету позову та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням поданих доповнень, відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, відмову в задоволенні заяви громадянина ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відкладення підготовчого засідання у справі на 04.06.2024 року.
У судовому засіданні 04.06.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 11.07.2024.
У судовому засіданні 11.07.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо повернення на стадію підготовчого провадження, залишення без розгляду клопотання ОСОБА_2 про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача та оголошення перерви у судовому засіданні до 18.07.2024 року.
У судовому засіданні 18.07.2024 року, у зв'язку із порушенням порядку ведення судового процесу, сперечання з головуючим суддею, висловлювання оцінки з приводу процесуальних дій головуючого судді, ігнорування зауважень головуючого у справі щодо припинення неналежної поведінки, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про видалення представника позивача - ОСОБА_2 із зали судового засідання, у зв'язку з чим здійснено виклик працівників Служби судової охорони з метою забезпечення правопорядку у судовому засіданні. Однак, на зауваження головуючого у справі судді представник позивача - ОСОБА_2 продовжував не реагувати, вимоги працівників Служби судової охорони щодо залишення зали судового засідання ігнорував, у зв'язку з чим судове засідання закрито.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 року судове засідання призначено на 14.08.2024 року.
У той же час, 22.07.2024 року через систему Електронний суд, що зареєстрована відділом діловодства суду 23.07.2024 року, від позивача надійшла заява про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №910/14124/22.
Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання її обґрунтованою, з огляду на наступне.
Заява представника позивача про відвід судді Васильченко Т.В. від розгляду справи №910/14124/22 обґрунтована тим, що у судовому засіданні 18.07.2024 суддею Васильченко Т.В. було допущено неправомірне обмеження у можливості висловлювати позивачем міркування під час дослідження судом матеріалів справи, за що у відношенні до представника позивача ОСОБА_2 застосовано покарання - винесення протокольної ухвали про видалення із зали судових засідань. На переконання заявника, дослідження судом доказів здійснювалось безпідставно без стислого викладення суті документу та без можливості учасникам справи надавати свої пояснення одночасно з оголошенням судом кожного документу, а зауваження представника позивача на необхідності зміни порядку дослідження доказів судом не враховані. Окрім того, підставою видалення представника позивача ОСОБА_2 із зали судових засідань слугувало і його міркування відносно ухвали суду від 30.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , як фізичної особи і громадського діяча та необгрунтованої відмови в судовому засіданні 11.07.2024 року в задоволенні клопотання позивача про наявність підстав для повернення на стадію підготовчого провадження з метою залучення до участі у справі ОСОБА_2 , як третьої особи без самостійних вимог. Викладене, на думку заявника, свідчить про упередженість судді під час розгляду справи №910/14124/22.
При цьому, як на тому, наголошує заявник, вищевикладене є дискримінаційним по відношенню до нього та подальше блокування головуючим суддею питання залучення ОСОБА_2 до участі у справі є самостійною підставою для звернення до Вищої Ради Правосуддя зі скаргою.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
При цьому, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Отже, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин справи, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними й допустимими доказами.
Водночас, надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід, судом враховано те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, відповідно до частини четвертої статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Васильченко Т.В. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі, а доводи, викладені в заяві, зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді, фактично у поданій заяві заявник надає суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді у справі №910/14124/22, у тому числі, висловлює незгоду з прийнятим процесуальним рішенням у справі №910/14124/22.
Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно приписів статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 198 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні. Головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку з дотриманням прав учасників судового процесу.
Положення статті 200 Господарського процесуального кодексу України визначають, що учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил. За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.
Однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники процесу не повинні допускати образливих реплік, мають утримуватися від поведінки або будь-яких дій чи висловлювань, що можуть призвести до виникнення конфліктних ситуацій під час розгляду справи, а навпаки - поводитися гідно і коректно, тим самим не проявляючи неповагу до суду. При цьому у взаємовідносинах між собою та іншими учасниками судового процесу дотримуватися ділового стилю спілкування, бути стриманими, коректними та тактовними, а також реагувати на негативні, за їх суб'єктивною оцінкою, дії суду та осіб, які беруть участь в судових засіданнях, лише у формах, передбачених законом (заяв, клопотань, скарг тощо).
Застосовуючи при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Приписами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
При цьому, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами тощо.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
У судовому засіданні 18.07.2024 року, у зв'язку із неодноразовим порушенням порядку в ході судового процесу, сперечання з головуючим суддею, висловлювання оцінки з приводу процесуальних дій головуючого судді, ігнорування зауважень головуючого у справі щодо припинення неналежної поведінки, судом було застосовано до представника позивача - ОСОБА_2, визначені статтею 132 Господарського процесуального кодексу України заходи процесуального примусу.
При цьому, зі змісту поданої заяви про відвід судді не можливо дійти висновків про наявність будь - яких, окрім суб'єктивних, підстав для відводу, що свідчить про бажання заявника лише відвести від розгляду суддю з особистих мотивів. З наведених доводів в заяві не вбачається жодної залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ'єктивність судді, якому заявлено відвід.
Заявник у заяві про відвід судді Васильченко Т.В. фактично надає суб'єктивну оцінку процесуальним діям судді у справі №910/14124/22 та встановленому порядку в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, у тому числі, висловлює незгоду з прийнятими процесуальними рішеннями у справі та оцінює їх.
Вищенаведене не може свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді в розгляді справи №910/14124/22 та бути підставою для його відводу, оскільки наведені у заяві твердження ґрунтуються на суб'єктивному трактуванні приписів чинного господарського процесуального законодавства та емоційний реакціях заявника внаслідок участі в судовому процесі, а відтак свідчать про відсутність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.
Водночас, суд наголошує, що нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви керівника Громадської організації "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" ОСОБА_2, оскільки наведені заявником міркування у її обґрунтування не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.
Водночас, щодо доводів заявника про можливість потенційного звернення із дисциплінарною скаргою на суддю до Вищої ради правосуддя у разі не вирішення питання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі, суд зауважує, що відповідно до положень статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
При цьому, положення вищезгаданого Закону передбачають недопустимість зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя. Згідно сталої практики розгляду Вищою радою правосуддя повідомлень суддів про тиск на них, неодноразово згадувались та визнавались тиском на суд такі дії учасників справи, як висловлювання незадоволення на адресу судді та невиконання вимог судді припинити порушення порядку в залі засідання (рішення ВРП №2780/0/15-17 від 12.09.2017).
Суд звертає увагу, що задеклароване у заяві про відвід судді Васильченко Т.В. право звернутися з дисциплінарною скаргою, може розцінюватися, зокрема, як потенційний вплив на суд чи втручання у діяльність суду, що заборонено законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність передачі означеної заяви про відвід судді для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про відвід.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати необґрунтованість відводу судді Васильченко Т.В. від участі у розгляді справи №910/14124/22.
2. Передати заяву Громадської організації "Врятуймо Київ - зелене древнє місто-сад" про відвід судді Васильченко Т.В. для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили 25.07.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Т.В. Васильченко