ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.07.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/324/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Василишина Миколи Васильовича,
АДРЕСА_1
до відповідача: "Mudrina KFT",
4002 Debrecen, Szekeres u. 23, Hungary Adoszam: 25441095-02-09
про стягнення 3 587,04 євро.
за участю:
від позивача: 1) Кажук В. Б. - представник,
2) Василишин М. В.
установив: фізична особа-підприємець Василишин Микола Васильович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача "Mudrina KFT" про стягнення 3 587,04 євро, що на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 142 692,45 грн., за невиконання грошового зобов'язання за договором поставки № 1 від 04.09.2019.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №1 від 04.09.2019 в частині здійснення оплати за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість на заявлену суму - 3 587,04 євро.
Ухвалою від 10.04.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 07.09.2024.
Листом від 08.05.2023 Господарський суд Івано-Франківської області надіслав вказану вище ухвалу та судове доручення (з додатками) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для його подальшого скерування до компетентного органу Міністерства юстиції Угорщини - Ministry of Justice, Department of Private International Law, P.O. Box 2, 1357 BUDAPEST, Kossuth tеr 2-4, 1055 BUDAPEST) з запитом щодо виконання судового доручення та вручення документів відповідачу - "Mudrina KFT" 4002 Debrecen, Szekeres u.23 Hungary Adoszam: 25441095-02-09, з урахуванням вимог передбачених Договором про правову допомогу в цивільних справах (ратифіковано Законом №926-III від 10.01.2002), укладеної між Україною та Угорською Республікою 02 серпня 2001 року в м. Будапешт. Дотримуючись такого ж порядку, встановленого вказаним вище нормативно правовим актом, направлялись відповідачу ухвали суду від 17.10.2023року,14.03.2024року.
Ухвалою від 14.03.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті в судове засідання на 25.07.2024.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд про їх задоволення.
Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив. Відзив на позов не подав. Причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Отже, за висновками суду, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 25.07.2024.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наведене нижче.
Так, 04.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Василишин Миколою Васильовичем (по договору - постачальник/по справі - позивач) та "Mudrina KFT" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір поставки №1 (далі - Договір/Договір поставки).
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками. В судовому засіданні недійсним не визнавався.
Відповідно до п.1.1. Договору поставки постачальник зобов'язався поставити, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити за отримані пиломатеріали обрізні та необрізні хвойних порід, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та загальна вартість і розміри яких (надалі іменується - товар) вказуються у інвойсі. (рахунку) при кожній відправці.
Одиницею виміру товару встановлюється м.куб. Загальна вартість товару за даним договором становить 300 м. куб. (п.2.1. Договору).
Згідно п.2.3-2.5 Договору ціна за один кубічний метр пиломатеріалів обрізних становить не менше 90,00 євро, за один кубічний метр пиломатеріалів необрізних становить не менше 80,00 євро та за один кубічний метр паливних дров становить не менше 70,00 євро. Точна ціна зазначається в інвойсах (рахунках) на кожну партію товару.
Пунктом 2.6 Договору сторони погодили, що на кожну партію поставки товару постачальник формує для покупця рахунок на оплату.
Згідно п.2.8 Договору поставки транспортні витрати по перевезенню товару покладаються на покупця.
Відповідно до п.3.3. Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем в два етапи: - 50% від вартості товару покупець перераховує постачальникові у 10-ти денний строк з моменту підписання цього договору; - другу половину коштів покупець перераховує постачальнику у 5-ти денний строк з дати фактичного отримання покупцем товару.
Згідно п. 3.4 сторонами погоджено, що розрахунок за фактично отриману партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару або товарно-транспортних (видаткових накладних) та рахунків-фактур постачальника.
На виконання умов Договору поставки, позивач по справі поставив відповідачу пиломатеріали хвойні відрізні товщиною 6 мм в загальній кількості 39,856 м.куб. на загальну суму 3 587,04 євро.
Факт поставки зазначеного товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується Товарно-транспортною накладною №464301 від 26.09.2019, рахунком-фактурою №2 від 19.09.2019 та митною декларацією А №464301, копії яких долучені до матеріалів справи. Дата отримання спірного товару відповідно до Митної декларації - 05.10.2019.
В порушення умов договору, зокрема його п. 3.3. та 3.4 відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 3 587,04 євро.
Претензійним листом від 15.10.2021 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив про наявність у останнього заборгованості по спірному договору на суму 3 587,04 євро та просив його сплатити до 10.11.2021.
Відповідач зазначену заборгованість не оплатив, відповіді на претензію не надав.
Наведені вище обставини зумовили позивача звернутись із даним позовом до суду.
В спірному випадку між сторонами по справі виникли зобов'язальні відносини на підставі Договору поставки №1 від 04.09.2019, який за правовою природою є договором поставки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого позивачем в межах Договору поставки товару, настав.
Проте, як було встановлено вище, товар відповідачем не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 3 587,04 євро.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем обставини належного виконання своїх обов'язків за Договором поставки №1 від 04.09.2019 в частині оплати товару належним чином доказово не обґрунтовано, наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі не спростовано.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за Договором поставки №1 від 04.09.2019 в частині оплати товару, який було поставлено, не надав, а тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Водночас, слід зазначити ,що згідно з п. 2.2 Контракту валютою платежу визначено Євро.
Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Принагідно,заборони на виконання грошового зобовязання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 3 587,04 євро, що на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 142 692,45 грн., за невиконання грошового зобов'язання за договором поставки № 1 від 04.09.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір за подання даного позову до суду в розмірі 2 684,00 грн., що відповідає встановленому розрахунку сплати за його подання. У позовній заяві зазначив про понесення ним витрат на правову допомогу розмірі 6 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію Договору про надання правничої допомоги від 22.09.2022, копію Ордеру про надання правничої допомоги серія АТ №1029120 від 31.03.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ІФ №000996 від 29.10.2014, Акт виконаних робіт від 31.03.2023, квитанція №05 від 31.03.2023 про оплату адвокатських послуг на суму 6000,00 грн.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
За наведеного вище, суд, розподіляючи витрати пов'язані з розглядом справи, понесені позивачем, зазначає, що надані докази понесення позивачем витрат на правову допомогу у даній справі (копії Договору про надання правничої допомоги від 22.09.2022, Ордеру про надання правничої допомоги серія АТ №1029120 від 31.03.2023, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ІФ №000996 від 29.10.2014; Акт виконаних робіт від 31.03.2023, квитанція №05 від 31.03.2023 про оплату адвокатських послуг на суму 6000,00 грн.) в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом позивачу вказаних витрат у зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх співрозмірності.
За наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн 00 к.
З урахуванням приписів приписів ст. 129 ГПК України, результату розгляду спору (позов задоволено), суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 86, 129, 178, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов фізичної особи-підприємця Василишина Миколи Васильовича до "Mudrina KFT" про стягнення 3 587,04 євро, що на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 142 692,45 грн., за невиконання грошового зобов'язання за договором поставки №1 від 04.09.2019 - задовольнити.
Стягнути з "Mudrina KFT" (4002 Debrecen, Szekeres u. 23, Hungary Adoszam: 25441095-02-09) на користь фізичної особи-підприємця Василишина Миколи Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 3 587,04 євро, що на день подання позову за офіційним курсом НБУ становить 142 692,45 грн., заборгованості за Договором поставки № 1 від 04.09.2019; 2 684,00 грн. - судового збору та 6000,00 грн. - витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 26.07.2024
Суддя С. М. Кобецька