номер провадження справи 33/105/24
26.07.2024 Справа № 908/1501/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи № 908/1501/24
за позовом Акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” (61003, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 10/12, ідентифікаційний код 14078902)
до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення 190903,85 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” з позовом до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 138600,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 9223,01 грн., інфляційних втрат у розмірі 43080,84 грн., разом - 190903,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором №11032/21/19-121-08-21-10773 від 13.10.2021 згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 29.12.2021 на суму 138600,00 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 598, 599, 610, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1501/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/105/24. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 26.06.2024.
Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів сторін 27.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
10.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити позивачу в позові, посилаючись не те, що позивач не надав доказів виконання п. 2.3 договору щодо надсилання відповідачу на електронну адресу податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН. Також вказує, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини робіт на суму ПДВ договором не встановлений і вимога щодо сплати цієї суми до відповідача не надходила, тому відповідач вважає, що строк оплати цієї частини спірної суми не настав. Крім того, вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки виконання зобов'язання з боку відповідача стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин. Вказує, що відповідач належить до об'єктів критичної інфраструктури, який має стратегічне значення для економіки держави. Внаслідок зупинення з 11.09.2022 ЗАЕС втратив виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Враховуючи викладене, відповідач просить в разі задоволення позовних вимог позивача, звільнити відповідача від відповідальності у зв'язку з відсутністю вини або зменшити розмір 3% річних до мінімально можливого за вищевказаних обставин в умовах воєнного стану.
Суд прийняв відзив до розгляду.
14.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач визнав доводи відповідача необґрунтованими, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду.
19.06.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийняті судом до розгляду.
25.06.2024 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Від відповідача 26.06.2024 надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат, відповідно до якої відповідач вважає витрати на правничу допомогу завищеними, просить суд відмовити у їх стягненні або зменшити їх розмір.
Суд прийняв вказані заяву та заперечення до розгляду.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
13.10.2021 Акціонерним товариством “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” (підрядник, позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (замовник, відповідач) укладено договір на виконання робіт №11032/21/19-121-08-21-10773 (далі - договір).
Наразі відповідач має найменування Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконання проектних робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №6. Турбінне відділення. Заміна системи збудження турбогенератору ТВВ-1000. Коригування проектно-кошторисної документації» (надалі за текстом - проектно-кошторисна документація). Код згідно з ДКПП ДК 016:2-2010 - 71.12.
У п. 2.1 договору визначено, що вартість робіт за цим договором зазначається в протоколі узгодження договірної ціни (невід'ємний додаток №2 до договору) і визначена на підставі договірної ціни (невід'ємний додаток №4 до договору), складає 115500,00 грн. Крім того, ПДВ 23100,00 грн. Щ урахуванням ПДВ - 138600,00 грн.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що підтвердженням належного виконання робіт за договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.
За умовами п. 2.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.
Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 11.1 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними.
29.12.2023 сторони підписали акт здачі-приймання виконаних робіт №1 за договором на суму 138600,00 грн., з них ПДВ - 23100,00 грн.
На суму вартості виконаних робіт з ПДВ позивач склав податкову накладну №34 від 29.12.2021, яку зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022, що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідач суму вартості виконаних робіт з ПДВ не оплатив.
Сторонами підписано акт звірки №102 взаємних розрахунків станом на 28.02.2023, відповідно до якого за договором №11032/21/19-121-08-21-10773 від 13.10.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 138600,00 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором на виконання робіт №11032/21/19-121-08-21-10773 від 13.10.2021 згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 29.12.2021 на суму 138600,00 грн. позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 138600,00 грн.
Спірні є господарськими та врегульовані договором на виконання робіт №11032/21/19-121-08-21-10773 від 13.10.2021, який з змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Статтею 887 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до п. п. 1 - 3 ч. 1 ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 2.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.
Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
В даному випадку строк оплати вартості робіт погоджено сторонами в п. 2.3 договору шляхом визначення конкретного терміну оплати - протягом 60 календарних днів з дати підписання акта приймання виконаних робіт, а вказівка на оплату частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ після отримання замовником від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), є лише умовою здійснення такої оплати, яка здійснюється у строк, визначений п. 2.3 договору.
Враховуючи викладене, строки оплати робіт, у тому числі на суму ПДВ, сторонами погоджені.
Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо відсутності в договорі строку оплати вартості робіт в частині суми ПДВ.
Суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт за договором на суму 138600,00 грн. з ПДВ сторони підписали 29.12.2023, отже строк оплати виконаних робіт сплив 28.02.2022 (з урахуванням вихідних днів).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкову накладну №34 від 29.12.2021 на суму вартості виконаних робіт з ПДВ зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2022, що підтверджується відповідною квитанцією, тобто в межах погодженого сторонами строку оплати робіт.
Відповідно до п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
З огляду викладене, відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті державної податкової інспекції.
Враховуючи викладене, строк оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ слід визначати так само, як і для оплати вартості робіт, оскільки на дату настання строку оплати робіт податкова накладна вже була зареєстрована позивачем. Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що строк оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ не настав.
Отже, строк оплати робіт у повному обсязі разом із сумою ПДВ настав 28.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач не надав доказів оплати робіт на суму 138600,00 грн.
Враховуючи викладене, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за виконані роботи в сумі 138600,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення оплати робіт на суму 138600,00 грн. позивач нарахував 3% річних за період з 01.03.2022 по 18.05.2022 у сумі 9223,01 грн. та інфляційні втрати з період з березня 2022 року по квітень 2024 року в сумі 43080,84 грн.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 9223,01 грн. та інфляційних втрат у сумі 43080,84 грн. обґрунтованими.
Відповідач у відзиві на позов просить відмовити позивачу у стягнені 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 про визнання військової агресії Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами.
Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований «всім, кого він стосується», а не конкретно відповідача.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов'язання.
Відповідач не надсилав позивачу повідомлень щодо виникнення форс-мажорних обставин та неспроможність через це виконати спірне зобов'язання. Відповідач послався на наявність форс-мажорних обставин тільки у відзиві після звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що зазначені нарахування мають компенсаційний характер, покликаний відшкодувати втрати кредитора від знецінення грошових коштів за час прострочення виконання основного зобов'язання. Їх нарахування є правом кредитора відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Суд враховує, що строк виконання зобов'язання з оплати робіт виник 28.02.2022. Позивач звернувся до суду з позовом 20.05.2024. Отже, прострочення виконання зобов'язання відповідачем на день подання позову становило більше двох років. За цей час відповідачем не здійснено навіть часткової сплати боргу. Відповідач лише сприяв збільшенню розміру компенсаційних витрат, оскільки не вживав заходів для зменшення суми основного боргу.
За висновком суду, сума 3% річних у розмірі 9223,01 грн. порівняно із сумою основного боргу (138600,00 грн.) та тривалістю прострочення (більше двох років) не є надмірною та значною.
Можливості зменшення інфляційних втрат законодавством не передбачено.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява подана в системі «Електронний суд».
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням викладеного, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі складає 2422,40 грн.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн. платіжними інструкціями №53909 від 20.05.2024 на суму 2180,16 грн. та №53543 від 05.03.2024 на суму 242,24 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана позивачем до прийняття рішення у справі. Позивач надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги №04-22 від 05.08.2022, укладений позивачем із адвокатом Барчук А.В. з урахуванням додаткових угод до нього №1 від 05.12.2022, №2 від 21.08.2023, №3 від 29.12.2023.
Відповідно до п. 1 цього договору адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п. 9.1 цього договору суми гонорару зазначаються в актах про надання правничої допомоги, які формуються по мірі необхідності та вручаються безпосередньо клієнту. В акті про надання правничої допомоги вказується перелік наданої правничої допомоги з їх ідентифікацією та її вартість.
Протоколом від 20.05.2024 погодження розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги за договором №04-22 від 05.08.2022 погоджено, що в рамках цього договору адвокат надає клієнту правничу допомогу у спорі з АТ «НАЕК «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт №11032/21/19-121-08-21-10773 від 13.10.2021. Гонорар адвоката в суді першої інстанції є фіксованим та становить 4000,00 грн.
Повноваження Барчук А.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1083 від 21.10.2011.
На підставі договору надання правничої допомоги №04-22 від 05.08.2022 адвокатом виписано ордер серії АХ №1192863 від 14.06.2024 на надання правничої (правової) допомоги позивачу.
Актом про надання правничої допомоги (виконаних робіт) №16 від 24.06.2024, який підписано позивачем із адвокатом Барчук А.В., засвідчено факт надання адвокатом правничих послуг позивачу на суму 4000,00 грн., що включають підготовку позовної заяви з розрахунком стягуваних сум, підготовку та подання відповіді на відзив.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. є підтвердженими.
Згідно з ч. ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що розмір цих витрат є завищеним, не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт. Відповідач просить відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх.
Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. не є завищеними, є співмірними складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), відповідають ціні позову (190903,85 грн.) та звичайному рівню цін на аналогічні послуги. Тому суд залишив без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” (61003, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 10/12, ідентифікаційний код 14078902) основний борг у сумі 138600,00 грн. (сто тридцять вісім тисяч шістсот грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 9223,01 грн. (дев'ять тисяч двісті двадцять три грн. 01 коп.), інфляційні втрати в розмірі 43080,84 грн. (сорок три тисячі вісімдесят грн. 84 коп.), витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26.07.2024.
Суддя М.В. Мірошниченко