вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" липня 2024 р. Cправа № 902/444/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Полотнянка Б.Ю., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Рома" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Первомайський, Лозівський район, Харківська область, 64107)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОМПМЕНТ" (вул. Подільська, буд. 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337)
про стягнення 1 636 936,08 грн.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № ИРС-820-05-04-2024 від 05.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Рома" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення боргу у розмірі 1 636 936,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки товару № ДВ 2203/23 від 19.03.2023 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 22.04.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/444/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16.05.2024.
08.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 08.05.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/4796/24 від 08.05.2024) представника відповідача - адвоката Романюка І.М., в якому останній наводить заперечення проти позову.
10.05.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив № б/н від 10.05.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/4925/24 від 10.05.2024) представника позивача Цимбалова С.О., де позивач наводить свої заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві.
Дослідивши в судовому засіданні 16.05.2024 документи, що долучені позивачем до відповіді на відзив, судом встановлено, що такі документи подані з порушенням положень ч. 2 ст. 80 ГПК України. До того ж, про складання видаткових накладних, документів про якість товару та оформлення заявок, позивач не вказував в позовній заяві та не долучав їх до матеріалів позову, а тому з урахуванням відсутності клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів, судом залишено їх без розгляду.
Суд, ухвалою від 16.05.2024 відклав підготовче засідання на 20.06.2024.
18.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 18.06.2024 № б/н від 18.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6342/24 від 18.06.2024) представника позивача Цимбалова С.О. про долучення документів до матеріалів справи.
Дослідивши клопотання № б/н від 18.06.2024 № б/н від 18.06.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/6342/24 від 18.06.2024) представника позивача Цимбалова С.О. та додані до нього документи, судом встановлено, що означені документи подані без додержання вимог ст.ст. 118,119 ГПК, а тому залишені без розгляду.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 16.07.2024, про що 20.06.2024 постановлено відповідну ухвалу.
16.07.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення № б/н від 16.07.2024 (вх. номер канц. суду 01-34/7273/24 від 16.07.2024) представника відповідача - адвоката Романюка І.М., за змістом яких останній зазначає, що відсутність претензії покупця та факт часткової оплати за товар, не спростовують встановленого Договором обов'язку постачальника передати відповідні товаросупровідні документи на товар та довести факт такої передачі. Водночас, представник відповідача зазначає, що є обґрунтовані сумніви в достовірності відомостей відображених в акті взаємозвірки, який долучений до матеріалів справи в копії, а тому є потреба в огляді оригіналів документів, якими позивач підтверджує розмір і підстави виникнення спірної заборгованості в ході розгляду справи.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 20.06.2024, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін - 26.06.2024 о 19:25 год., та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 27.06.2024.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 16.07.2024 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" зобов'язань за Договором поставки № ДВ 2203/23 від 19.03.2023 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Так, позивач стверджує, що в межах Договору поставки № ДВ 2203/23 від 19.03.2023, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" Постачальником було поставлено товар на загальну суму 1 636 936,08 грн.
Умовами Договору передбачено, що оплата за товар проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або за готівковий розрахунок протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки товару (п. 4.1. та 4.2. Договору).
Втім, за поставлений товар відповідач не розрахувався, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1 636 936,08 грн.
Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що згідно п. 3.6. Договору поставки № ДВ 2203/23 від 19.03.2023 Постачальник передає Покупцю наступні документи: видаткові накладні; товаро-транспортні накладні; документи, що підтверджують якість товару.
При ненаданні Постачальником відповідно до п. 3.4., п. 3.6 цього Договору товаросупровідних документів на партію Товару одночасно з передачею товару поставка вважається нездійсненою.
З огляду на положення п. 3.4., п. 3.6 договору поставки ДВ 2203/23 від 19.03.2023, ст. 664 ЦК України та ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України, на переконання відповідача, відсутні підстави для оплати товару, позаяк поставка не здійснювалась (відсутні відомості про надання покупцем заявок на поставку, наявність видаткових накладних, документів на якість товару).
Позивач заперечує доводи відповідача. При цьому вказує на те, що замовлення на кожну партію товару направлялись Покупцем Постачальнику за допомогою телефонного зв'язку, згідно якого формувались кількість, асортимент та ціна товару, позаяк, договором не передбачено направлення замовлення виключно в письмовій формі.
З приводу видаткових накладних на поставку товару, позивач зазначає, що останні на прохання Покупця були передані йому за допомогою послуг ТОВ "Нова Пошта" та ним отримані, на підтвердження чого надає експрес накладну та інформацію про посилку. Заперечує позивач і ненадання документів про якість товару, стверджуючи, що такі документи надавались Покупцеві за необхідності, і дублікати таких документів можуть бути надані до суду. Також позивач вказує на ту обставину, що згідно виставленого ТОВ КВФ "Рома" рахунку № 303 від 25.03.2024 Покупець надав Продавцю гарантійний лист № 19/03/24-2 від 19.03.2024 про обов'язок сплати боргу до кінця квітня 2024 року.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 19.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Рома" (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальність “ВТ Девелопмент” (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № ДВ 2203/23 (надалі Договір) згідно з предметом якого Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає і оплачує хліб, хлібобулочні вироби, борошно, крупа манна власного виробництва Постачальника (надалі Товар) в асортименті, за кількістю і ціною, зазначеними в специфікації, накладних, замовленнях, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 9-11, том 1).
Відповідно до п. 2.1. Договору ціни на Товар, що поставляється Постачальником є договірними і вказуються в накладних (специфікації), які є невід'ємною частиною цього Договору.
Ціна кожної одиниці Товару визначається згідно з домовленістю Сторін на момент надходження замовлення від Покупця (п. 2.2. Договору).
В п. 2.3. Договору сторони передбачили, що сума цього Договору становить сумарну вартість Товару, отриманого за видатковими накладними.
Пунктами 3.1., 3.2. Договору Сторони погодили, що Поставка Товару здійснюється в магазинах (торгових точках), зазначених Покупцем, транспортом і за рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 3.4. Договору на кожну партію Товару Покупець направляє Постачальнику окреме замовлення, що включає: асортимент і кількість замовленого Товару, за яким протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання замовлення Постачальник зобов'язується поставити Покупцю належним чином оформлений Товар.
За змістом п. 3.6. Договору Постачальник здійснює поставку кожної партії Товару з додатком необхідної документації: видаткова накладна, товаротранспортна накладна, документ, що підтверджує якість товару.
Щомісяця, протягом 10 днів після закінчення попереднього місяця, Сторони проводять звірку взаєморозрахунків. З цією метою Постачальник формує Акт звірки взаєморозрахунків і направляє його Покупцеві. Покупець підписує Акт протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання і повертає Постачальнику 1 екземпляр, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.7. Договору).
Відповідно до п. 3.9. Договору Покупець зобов'язується, при отриманні товару від Постачальника, підписати та скріпити печаткою видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, із зазначенням в них посади та ПІБ підписанта (один примірник повернути Постачальнику (представнику), а так само передати довіреність на отримання товару та документ, що посвідчує особу особи, яка прийняла товар. При систематичних поставках Покупець має право видати кільцеву довіреність строком дії один місяць, з переліком осіб, які мають право приймати товар від Продавця, з обов'язковим зазначенням їх посади, прізвища, ініціалів, підписів і зразка печатки (штампа), якими буде скріплюватися видаткова накладна Постачальника. Довіреність підписується керівником, головним бухгалтером і скріплюється печаткою Покупця.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Товар, який відповідає вимогам діючих ГОСТів, ДСТУ, і ТУ, а також вимогам, зазначеним в документації, що додається до Товару (п.3.6. Цього Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання його обома Сторонами і діє до "31" грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повних взаєморозрахунків. Припинення терміну дії Договору або його розірвання не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань. Якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу Сторону в письмовому вигляді про розірвання Договору, термін його дії автоматично продовжуватиметься на кожний наступний календарний рік.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Як стверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору за період з 01.01.2024 по 22.01.2024 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 636 936,08 грн, що стверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Вказані товарно-транспортні накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у товарно-транспортних накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Відповідно до обопільно підписаного сторонами Акту звірки розрахунків за січень 2024 року, станом на 31.01.2024 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Рома" склала 1 636 936,08 грн (а.с. 12-22, том 1).
Несплата відповідачем вартості поставленого Товару на суму 1 636 936,08 грн слугувала підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України(надалі ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № ДВ 2203/23 від 19.03.2023.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 1 636 936,08 грн.
В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата за Товар здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з дня поставки Товару.
Отже, прострочення відповідача щодо оплати вартості отриманого товару виникло за спливом семи календарних днів після його прийняття (за фактом підписання відповідних товарно-транспортних накладних), що кореспондується із приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує на відсутність товаросупровідних документів на партії Товару, щодо яких заявлено вимогу про оплату.
Суд відхиляє наведені доводи відповідача з огляду на таке.
Для поставки хліба та хлібобулочних виробів Міністерством аграрної політики розроблена та затверджена спеціалізована форма товарно-транспортної накладної N 1-ТТН (хліб) (наказ Міністерства аграрної політики України від 06.06.2001 р. № 153, Наказ, Форма, Інструкція)
Відповідно до п. 1.1 даної Інструкції, товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТТН (хліб) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Вона оформлюється виробником на кожний рейс автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.
Згідно п. 1.2 Інструкції виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, установ і організацій - юридичних та фізичних осіб - незалежно від форми власності: - які здійснюють перевезення хлібобулочних виробів автомобільним транспортом для власних потреб або на комерційній основі; - для яких виконується перевезення хлібобулочних виробів автомобільним транспортом на комерційній основі.
Таким чином, вимоги Інструкції, в т.ч. щодо спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної, порядку заповнення форми ТТН є обов'язковими як для виробника - постачальника хлібобулочної продукції, так і для одержувача - покупця.
Згідно п. 2.1 Інструкції, якість хлібобулочної продукції підтверджується виробником без надання окремого документа, в товарно-транспортній накладній, шляхом проставляння штампа виробника про гарантію доброякісності продукції, а саме штампа "Продукція відповідає вимогам нормативної документації" , "Контролер", прізвище, ініціали, підпис відповідальної особи виробника, що підтверджує проведення перевірки доброякісності продукції.
У випадках застосування комп'ютерних систем, дозволяється друкувати накладну 1-ТТН (хліб), здійснювати нумерацію та вносити до неї записи за допомогою друкувальних пристроїв (п. 1.4 Інструкції).
Як вбачається з матеріалів справи, відпуск хліба та хлібобулочних виробів за договором поставки № ДВ 2203/23 від 19.03.2023 здійснювався позивачем з оформленням спеціалізованої форми № 1-ТТН (хліб) на кожну поставку. Кожна ТТН має підтвердження якості продукції шляхом нанесення друкарським способом штампу "Продукція відповідає вимогам нормативної документації". Кожна ТТН містить зазначення прізвища та ініціалів Контролера, який здійснював перевірку якості продукції та підпис відповідальної особи - контролера про відповідність продукції нормативним вимогам.
З огляду на вищевказане, товарно-транспортні накладні, що наявні в матеріалах справи, є належними доказами, підтверджують поставку позивачем товару та прийняття його відповідачем.
Крім того, відповідач, за наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.
Відповідач мав право, як відмовитись від прийняття товару, так і скласти акт про відсутність та/або невірність складення товаросупровідних документів, вказати про відсутність у накладних будь-яких відміток, проте відповідачем товар за спірними товарно-транспортними накладними приймався без зауважень.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором належним чином оформлені документи, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання. Також, відсутні документи, які підтверджують відмову відповідача від договору, повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки у повному обсязі, у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 1 636 936,08 грн основного боргу є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними доказами не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Щодо посилання представника відповідача на необхідність у дослідженні оригіналу акту взаємозвірки, суд враховує таке.
У відповідності до частин 1-2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За приписами ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що долучений до позовної заяви акт взаємозвірки, наданий позивачем у належним чином засвідченій копії.
Зважаючи на викладене вище та те, що долучена позивачем до матеріалів справи копія акту взаємозвірки належним чином засвідчена, а її відповідність оригіналу не ставиться судом під сумнів, тому суд не вбачає підстав для огляду оригіналу акту звірки розрахунків за січень 2024 року.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 24 554,04 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (вул. Подільська, буд. 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337; код ЄДРПОУ 43413041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Рома" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Первомайський, Лозівський район, Харківська область, 64107; код ЄДРПОУ 23325414) 1 636 936 грн 08 коп. - основного боргу та 24 554 грн 04 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам, представникам сторін Цимбалову С.О. та Романюку І.М. - до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 26 липня 2024 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи