26 липня 2024 року м. Харків Справа №917/1071/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
без виклику представників сторін,
розглянувши заяву позивача - ОСОБА_1 (вх.№9856 від 26.07.2024 року) про відвід колегії суддів, а саме: головуючого судді Хачатрян В.С., судді Россолова В.В., судді Склярук О.І. щодо розгляду апеляційної скарги позивача - ОСОБА_1 , (вх.№1504П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2024 року у справі №917/1071/23,
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Кремор», вул. Леонова, буд. 2/27, м.Кременчук, Полтавська обл., 39601,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,
3. Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп Олександр Едуардович, вул. Ігора Сердюка, 37/18, м.Кременчук, Полтавська обл., 39600,
4. ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 ,
5. ОСОБА_5 , АДРЕСА_4 ,
6. ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 ,
про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційного запису,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив:
- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Кремор» (ідентифікаційний номер 34397779), оформленого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Кремор» №24/05 від 24.05.2023 року;
- скасувати реєстраційний запис №1005851070019003127, вчинений приватним нотаріусом діючим як державний реєстратор в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.05.2023 року стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Кремор» (ідентифікаційний номер 34397779): державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Зміни в установчих документах, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.05.2024 року у справі №917/1071/23 (повний текст складено 23.05.2024 року, суддя Ківшик О.В.) у позові відмовлено.
Позивач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2024 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апелянт також просить суд здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2024 року у справі №917/1071/23. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1071/23.
02.07.2024 року матеріали справи №917/1071/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
26.07.2024 року від позивача засобами поштового зв'язку надійшла до суду заява (вх.№9856) про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Як зазначає позивач, існують обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості суддів, спроможності зокрема справедливо здійснювати розгляд указаної справи, адже існують очевидні узгодженні дії суддів Східного апеляційного господарського суду в інтересах відповідача та третіх осіб. Заявник вказує, що процесуальні документи від суду (ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, призначення судового засідання, встановлення процесуальних строків для подачі до суду апеляційної інстанції учасниками процесу своїх клопотань, заяв, тощо, судові повістки) на адресу заявника судом не направлялись завчасно і не надходили. Заявник вважає, що така позиція колегії суддів демонструє явне ігнорування вимог Господарського процесуального кодексу України та призводить до порушення процесуальних прав захищених ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод щодо справедливого та своєчасного вирішення спору, прийняття у подальшому законного і обґрунтованого судового рішення та обов'язків як учасника судового процесу, що в свою чергу може вплинути на результати судового рішення на стадії апеляційного розгляду справи. На думку заявника, дії колегії суддів демонструють їх зацікавленість у прийнятті рішення на користь ТОВ «Мідас Кремор» і напряму пов'язаних із цим підприємством осіб - їх представників.
Колегія суддів, розглянувши заяву позивача про відвід колегії суддів в порядку ч.3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Колегія суддів керується частиною 1 статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя колегії об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
В рішенні у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 року сказано: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Згідно із частиною 1, 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, №2453-VI, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
В пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
За положеннями ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися порушення порядку визначення судді для розгляду справи або процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Частина 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з приписів ст. 38, ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим та обґрунтованим. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватись на певних конкретних доказах.
Зокрема, статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Надаючи оцінку доводам заявника, суд зазначає, що вони ґрунтуються на припущеннях, що не можуть бути підставою для відводу і спростовуються матеріалами справи.
Як вже зазначалось, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2024 року у справі №917/1071/23. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку.
Вказана ухвала була направлення учасникам справи, які зареєстровані в системі електронний суд до їх кабінету користувача 20.06.2024 року. Учасникам справи, які не зареєстровані в системі електронний суд ухвала на правлена засобами поштового зв'язку. Позивач самостійно визначив, що в нього наявний електронний кабінет в системі ЄСІТС «Електронний суд». Відомості системи підтверджують, що ухвала суду, якою відкрито апеляційне провадження, призначено дату судового засідання та визначено строки в межах яких учасники справи можуть вчинити відповідні дії (надати відзиви, пояснення, заперечення, клопотання) отримана позивачем 20.06.2024 року о 14:27 год.
Будь-яких обставин, що свідчили б про сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (п.5 ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України) або інших процесуальних підстав для відводу (самовідводу) позивачем у заяві про відвід не вказано.
Колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами в порядку ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, наявності передбачених законом підстав для відводу судді Хачатрян В.С., судді Россолова В.В. та судді Склярук О.І. Судом відповідних підстав також не встановлено. Отже, на думку колегії суддів, відвід є необґрунтованим.
За таких обставин, заява позивача про відвід колегії суддів у складі головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В. та суддя Склярук О.І. у справі №917/1071/23 є необґрунтованою та безпідставною у зв'язку з чим - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 (вх.№9856 від 26.07.2024 року) про відвід колегії Східного апеляційного господарського суду, а саме: головуючого судді Хачатрян В.С., судді Россолова В.В. та судді Склярук О.І. у справі №917/1071/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук