Справа №: 229/5105/23
провадження №: 2/398/728/24
Іменем України
"16" липня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Стручкової Л.І., з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.09.2006 року на загальну суму 36744,68 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.09.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач порушила умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 30.04.2023 року виникла заборгованість в розмірі 36744,68 грн., яка складається з: 4990,18 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 31754,50 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками.
Ухвалою суду від 23.10.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадженняіз викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначила, що з розміром заборгованості за тілом кредиту вона погоджується, однак розмір нарахованих їй відсотків за користування кредитом вважає необґрунтованим. Згідно підписаної нею анкети-заяви від 13.09.2006 року базова процентна ставка встановлювалась в розмірі 3% в місяць. Натомість , банк згідно розрахунку, застосовує два види процентів: 36 % (поточна процентна ставка) та 72% (процентна ставка прострочена). На підтвердження правомірності нарахувань позивач посилається на Умови та правила банківських послуг. При цьому, позивачем не надано доказів, що саме з цим Витягом з Умов та правил вона була ознайомлена та погоджувалася з ним, підписуючи вказану анкету-заяву. Крім того, відповідач просила суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови, і тому він є обов'язковим до виконання відповідачем. Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, що надана суду разом з позовною заявою, чітко вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, частково сплачував заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачеві були добре відомі та зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, відповідач розрахунок заборгованості, наданий банком, не спростувала, контррозрахунок суду не надала. Щодо застосування строків позовної давності, про що просила у відзиві на позовну заяву відповідач, представник позивача зазначив, що кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності,а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.
Відповідач, в судове засілання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити без її участі.
Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
13 вересня 2006 року відповідач подав банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодився з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанк, в яких зазначено, зокрема відсоткова ставка за кредитом, розмір комісії, пені та штрафів за порушення кредитних зобов'язань тощо. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.
За цим договором про надання банківських послуг відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати, у зв'язку з чим станом на 30.04.2023 року виникла заборгованість в розмірі 36744,68 грн., яка складається з: 4990,18 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 31754,50 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У заяві позичальника від 13 вересня 2006 року зазначена процентна ставка - 3% на місяць, що складає 36 % на рік (а.с.24 зворот).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, загальний залишок заборгованості за відсотками становить 31754,50 грн., та складається саме з заборгованості по відсоткам на прострочену заборгованість, яка вираховується з застосуванням 72% ставки.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині нарахування відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 вересня 2006 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, які також містять Тарифи.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, які також містять Тарифи, як невід'ємні частини спірного договору, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, які також містять Тарифи, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, які також містять Тарифи, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо надання кредиту відповідачу, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами тощо.
Таким чином, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 вересня 2006 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
В той же час, враховуючи те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тобто відповідач не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за наданим кредитом в розмірі 4990,18 грн.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За змістом ст.ст. 261, 264 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Оскільки, 18.02.2022 року відповідач здійснила останній платіж в сумі 354,20 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості і випискою по картковому рахунку, та свідчить про визнання нею свого боргу, а позивач звернувся з позовом в суд у липня 2023 року - в межах трирічного строку позовної давності, то строк позовної давності не сплив.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 365,02 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268,354,355 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 13 вересня 2006 року станом на 30 квітня 2023 року в розмірі 4990,18 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 365,02 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16.07.2024 року.
Суддя Л.І. Стручкова