Справа № 373/967/24
Номер провадження 2-а/373/9/24
03 червня 2024 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №155 від 19 квітня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог відзначив, що 21.02.2024 він брав участь в засіданні комісії депутатів з питань соціального захисту та охорони здоров'я Переяславської міської ради. Під час його виступу на засіданні комісії до зали засідань увійшли працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не встановивши його особу, намагались вручити повістку на ім'я ОСОБА_3 . В результаті таких подій, ним було викликано поліцію, в присутності представників якої він надав свій обліковий документ (довідка) з відміткою про виключення з військового обліку. 15.03.2024 сталась аналогічна ситуація, а саме представники ІНФОРМАЦІЯ_3 знову намагались вручити йому повістку в приміщенні міської ради. Того ж дня, о 12:00 год, як було зазначено в повістці, він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де повідомив, що надає соціальні послуги по догляду інваліду 1 групи ОСОБА_4 та взяв в РТЦК перелік документів, необхідних для подачі з метою отримання відстрочки. 26.03.2024 він знову прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 з пакетом документів для отримання відстрочки, однак у прийнятті заяви йому було відмовлено з тієї підстави, що він не перебуває на обліку військовозобов'язаних. 02.04.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для того, щоб отримати витяг з реєстру «Оберіг», де працівник РТЦК ОСОБА_5 усно повідомив про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього 04.04.2024 о 10:00. 03.04.2024 позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 про ознайомлення з матеріалами справи відносно нього, проте йому було відмовлено та повідомлено усно, що зазначена заява буде розглянута протягом 30 днів. За даним фактом позивач викликав поліцію та написав відповідну заяву. 04.04.2024 о 10:00 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду справи. Працівник РТЦК ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_1 про те, що його справа передана на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В телефонному режимі представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 він повідомив про неналежне повідомлення його про розгляд справи і неможливість прибути в м.Бориспіль в зв'язку з важким станом здоров'я його підопічного. 16.04.2024 позивач був повідомлений про розгляд справи 18.04.2024 о 12:00. В клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи для підготовки до розгляду йому було відмолено. 18.04.2024 о 12:00 він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де ОСОБА_5 повідомив його про те, що розгляд справи відбувся 17.04.2024 без його участі, а 18.04.2024 буде винесена постанова. 22.04.2024 ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову.
Вважає, що оскаржувану постанову винесено неповноважною на те особою, всупереч вимог ст.235 КУпАП. Крім того, кваліфікація його дій є такою, що не відповідає фактичним обставинам, зазначеним в змісті постанови, а саме: ч.2 ст.210 КУпАП вимагає повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Також зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови посадова особа не встановлювала фактичних обставин справи, розгляд справи відбувався без належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та без її участі. За таких обставин, вважає оскаржувану постанову незаконною.
Ухвалою суду від 01.05.2024 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 01.05.2024, позовну заяву з додатками відповідачем отримано 16.05.2024, про що свідчить підпис уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
У встановлений судом строк від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається де адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Вказані вище завдання при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідач не виконав та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону, враховуючи наступне.
У відповідності до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (стаття 210 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративне правопорушення і накладати адміністративне стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (надалі - Положення).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, в тому числі, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 за справою про адміністративне правопорушення № 155 від 19.04.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Як вбачається, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянуто керівником структурного підрозділу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та за результатами розгляду справи цією ж особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Разом з тим, з наведених вище положень закону слідує, що повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені статтею 235 КУпАП наділені виключно керівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), начальники структурних підрозділів РТЦК та СП таких повноважень не мають.
ІНФОРМАЦІЯ_3 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно, начальник структурного відділу РТЦК не наділений повноваженнями згідно із законом проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, зокрема й за ст. 210 КУпАП.
Даних про те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 виконував обов'язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у справі не міститься.
За приписами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Постанова № 155 від 19.04.2024 підписана посадовою особою, яка розглянула справу, тобто ОСОБА_8 як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи наведене, суддя дійшла висновку про те, що доводи позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено неповноважною особою є слушними.
Поряд з цим, як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, тобто у тому, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік військовозобов'язаних та проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби у строки, зазначені в повістці № 230 від 21.02.2024.
За змістом постанови, ОСОБА_1 відмовився отримати та підписати розписку про отримання повістки від 21.02.2024 №230, згідно з якою останньому було запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що був складений відповідний акт. Разом з тим, у зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 у визначений у повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, у зв'язку із порушенням ним правил військового обліку, до відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП у Київській області 23.02.2024 було направлено звернення про його доставляння. 15.03.2024 під час здійснення мобілізаційних заходів з оповіщення громадян ОСОБА_1 повторно було запропоновано отримати повістку про явку до ТЦК о 12:00. Проте, останній відмовився від отримання повістки. 02.04.2024 на ОСОБА_1 під час його особистої явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться 04.04.2024 о 16:00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, про що було складено відповідний акт. 03.04.2024 ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, на що йому було запропоновано ознайомитися 04.04.2024. 04.04.2024 ОСОБА_1 для розгляду справи не з'явився, в зв'язку з чим останньому було вручено повідомлення про розгляд справи на 18.04.2024 о 12:00.
Частиною 2 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Норма вказаної статті є бланкетною нормою, у диспозиції якої не встановлено певних правил поведінки і при її застосуванні необхідно використовувати нормативно-правові акти, які визначають правила військового обліку.
При цьому, кваліфікація дій особи, за ч.2 ст. 210 КУпАП вимагає встановлення додаткових ознак: повторне протягом року вчинення правопорушення правил військового обліку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, та/або вчинення правопорушення в особливий період.
З постанови за справою про адміністративне правопорушення № 155 від 19.04.2024 вбачається, що фабула адміністративного правопорушення, у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_1 не містить посилань на конкретні правила поведінки, встановлені нормативно-правовими актами у сфері військового обліку, які були порушені ОСОБА_1 , а дослівний витяг із нормативно-правових актів, наведений у постанові окремо від фабули правопорушення, не може вважатись викладом суті правопорушення, яке вчинила особа.
Крім того, викладені обставини щодо суті скоєного правопорушення ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові відповідають кваліфікації за ч.1 ст.210 КУпАП, проте, стягнення на ОСОБА_1 накладено за ч.2 ст.210 КУпАП. Жодних кваліфікуючих ознак, які утворюють склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст.210 КУпАП, у постанові не наведено.
Кваліфікація дій особи є одним із найважливіших елементів встановлення винуватості особи та вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки саме особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення повинна з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення. В даному випадку це питання залишилося поза увагою.
Слід також відзначити, що перелік ознак, закріплених у складі проступку, є достатньою та необхідною умовою для кваліфікації діяння. Це означає, що діяння визнається адміністративним проступком, коли воно містить усі ознаки складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Одним із питань, які вирішує посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення є перевірка правильності складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.256 КУпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, поміж іншим, час вчинення адміністративного правопорушення.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановив під час розгляду справи часу (дати) вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, хоча така обставина відповідно до вимог КУпАП є обов'язковою для встановлення під час перевірки правильності складення протоколу про адміністративне правопорушення і є одним з елементів об'єктивної сторони складу правопорушення.
Також одним з доводів в обґрунтування позовної вимоги про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення № 155 від 19.04.2024 позивач зазначав, що розгляд справи проведено у його відсутність.
Із постанови слідує, що 18.04.2024, з'ясувавши всі обставини справи, заслухавши доводи і пояснення ОСОБА_1 , посадова особа, яка здійснювала розгляд справи дійшла висновку, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.210 КУпАП є доведеною.
Разом з тим, за своїм змістом постанова № 155 від 19.04.2024 жодних пояснень ОСОБА_1 , наданих ним по суті пред'явленого звинувачення, а також оцінки його доводів на предмет їх обґрунтованості не містить.
Жодними іншими доказами твердження позивача про те, що розгляд справи відбувся за його відсутності, відповідач не спростував, а отже не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Не спростовані відповідачем також і доводи позивача про недотримання процедури та порядку повідомлення його з датою та часом розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного, винесення постанови неповноважною особою, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, є самостійними підставами для скасування оскаржуваної постанови.
Водночас, суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов'язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, та з урахуванням обставин, встановлених статтею 33 кодексу.
Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Зокрема, санкція ч.2 ст.210 КУпАП, за якою ОСОБА_1 визнано винуватим, передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з «Перехідними положеннями» Податкового кодексу (п.5 підрозділу 1 розділ ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділ IV цього кодексу для відповідного року.
Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 2 ст.210 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, начальник першого відділу Бориспільського РТЦК формально врахував положення ст.33 КУпАП та без належного обґрунтування застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у найбільшому розмірі, передбаченому санкцією статті.
Суд наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні відносно суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
ІНФОРМАЦІЯ_3 як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАСУ покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено обґрунтованість та правомірність оскаржуваної постанови.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що одним з порушень, встановлених судом під час розгляду даної справи є її розгляд неповноважною особою, суд не знаходить підстав для закриття провадження у справі, і вважає, що справу слід направити на новий розгляд до компетентного органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 210 КУпАП, ст. ст. 243 -246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №155 від 19.04.2024, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.
Справу за протоколом про адміністративне правопорушення №155 від 19.04.2024 щодо ОСОБА_1 направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Хасанова