Справа № 373/1382/24
Номер провадження 1-кп/373/181/24
23 липня 2024 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12024111100000024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України, клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом зменшення розміру застави,
встановив:
В провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12024111100000024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді 22 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчувався 18 червня 2024 року.
14 червня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024111100000024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України, надійшов до суду.
В підготовчому судовому засіданні 17 червня 2024 року за клопотанням прокурора ОСОБА_10 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень.
В судовому засіданні 23 липня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом зменшення розміру застави. Просив зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування свого клопотання посилається на те, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року обвинуваченому в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Обвинувачений ОСОБА_4 має низку захворювань, є особою з інвалідністю 2 групи довічно. Лікування наявних у нього захворювань повинне здійснюватися вузькопрофільними спеціалістами в галузі неврології та кардіології, що є неможливим в умовах перебування обвинуваченого в слідчому ізоляторі. Нагляд та лікування носять безперервний і тривалий характер, що підтверджується доказами встановлення йому групи інвалідності. Зменшення розміру застави не звільняє ОСОБА_4 з-під варти, але робить менш утрудненим його доступ до отримання медичних послуг. Наявний у ОСОБА_4 стан здоров'я дещо зменшує наявний ризик - переховування від суду та вплив на інших учасників справи, з врахуванням того, що всі експертизи є проведеними, потерпілі відсутні, свідки - є засекреченими.
Прокурор ОСОБА_2 зазначив, що підтримує позицію, яка була висловлена прокурором в клопотанні про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке розглядалося судом 17 червня 2024 року.
Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і їх захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не заперечували проти клопотання захисника ОСОБА_6 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваної; її сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Отже, розмір застави визначається шляхом оцінки всіх перелічених обставин в їх сукупності.
Разом з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» було зазначено, що органи зобов'язані належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Тошев проти Болгарії» зазначено, що під час визначення суми застави суд має оцінити матеріальний стан обвинуваченого
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Частиною 5 цієї статті КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Ухвалою слідчого судді 22 квітня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчувався 18 червня 2024 року.
14 червня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024111100000024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України, надійшов до суду.
В підготовчому судовому засіданні 17 червня 2024 року за клопотанням прокурора ОСОБА_10 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень.
23 липня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом зменшення розміру застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Після обрання судом відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, при розгляді клопотання про арешт майна було встановлено наявність у обвинуваченого у власності рухомого (два автомобіля та причіп) та нерухомого (будинок та земельна ділянка) майна (а.с. 207-213).
Разом з тим, 26 червня 2024 року за клопотанням прокурора на майно обвинуваченого ОСОБА_4 накладено арешт (з метою заборони відчуження).
Таким чином, наразі, вказані об'єкти рухомого та нерухомого майна не можуть бути відчужені, в тому числі й для можливості сплатити заставу.
Зі слів сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_4 , він є ФОПом. Належних та допустимих доказів цього суду подано не було.
Однак, цілком логічним, на думку суду, є те, що будь-яка особа, в тому числі й обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи під вартою, позбавлений можливості займатися трудовою діяльністю.
Захисником ОСОБА_6 23 липня 2024 року надані додаткові докази, які підтверджують незадовільний стан його здоров'я, необхідність постійного спостереження вузькопрофільних спеціалістів та прийому ліків, обмеженість у працевлаштуванні (працепристосування).
ОСОБА_4 перебуває під вартою з 20 квітня 2024 року, застава, визначена йому 22 квітня 2024 року слідчим суддею та 17 червня 2024 року судом, сплачена на протязі 3 місяців не була, що може свідчити про непомірність її розміру конкретно для даної особи.
Отже, після обрання судом обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, визначеної в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, було встановлено майновий стан обвинуваченого та факт неможливості розпоряджатися майном шляхом відчуження, конкретизовано стан його здоров'я та встановлено необхідність постійного спостереження вузькопрофільних спеціалістів та прийому ліків, встановлена обмеженість у працевлаштуванні (працепристосування).
Обвинувачений одружений, має одну малолітню дитину, під вартою перебуває три місяці.
Отже, враховуючи, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для обвинуваченого та призводить до неможливості виконання застави, зважаючи на встановлені вже після обрання запобіжного заходу обставини стану здоров'я та обмеження у можливості працевлаштування, майнового стану обвинуваченого та неможливість розпоряджатися таким майном (відчужувати), суд вважає за необхідне встановити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 363360 гривень. На думку суду, враховуючи, що застава може бути внесена не лише обвинуваченим, саме такий її розмір здатен забезпечити виконання покладених на ОСОБА_4 обов'язків та не є завідомо непомірним для нього.
Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 194, 201 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 шляхом зменшення розміру застави - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 363360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду (р/р UA768201720355259001000018661, банк: Держказначейська служба України, м. Київ; код ЄДРПОУ 26268119; отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; призначення платежу: у призначенні платежу платіжного документу обов'язково зазначити інформацію про постанову судді (ухвалу суду), який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім'я, по-батькові особи, за яку вноситься застава).
Після внесення застави звільнити з-під варти ОСОБА_4 , якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.
Після внесення застави та звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою в даному кримінальному провадженні;
2) не відлучатися із місця проживання без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд/в'їзд в Україну.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1