Справа № 368/440/24
2/368/449/24
Рішення
Іменем України
"17" липня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І., при секретарі Марчук Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ІДЕЯ БАНК", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №16226 вчинений 12 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості за Кредитним договором № R01/00606/006890399 від 31 липня 2020 року в загальній сумі 101515,06 грн.
Мотивував позов тим, що у квітні 2022 р. ОСОБА_1 дізнався з Єдиного реєстру боржників про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження та звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича з проханням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та надання матеріалів виконавчого провадження. У травні 2023 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) було надано матеріали виконавчого провадження № 68478345 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (далі - АТ «ІДЕЯ БАНК») заборгованості за Кредитним договором № Г101.00606.006890399 від 31 липня 2020 року в загальній сумі 101515,06 грн. (сто одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень, 06 копійок).
У зв'язку з невиконанням зобов'язання за Кредитним договором № Ш)1.00606.006890399 від 31 липня 2020 року, як вважало АТ «ІДЕЯ БАНК», 12 листопада 2021 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна вчинила виконавчий напис № 16226, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором за період з 02.09.2021 року по 07.10.2021 року в загальній сумі 101515,06 гривень, з цієї суми:
- 73524 грн. 99 коп. - строковий основний борг;
- 3155 грн. 32 коп. - прострочений основний борг;
- 22567 грн. 28 коп. - прострочені проценти;
- 367 грн. 47 коп. - строкові проценти;
- за вчинення виконавчого напису з стягувана на користь нотаріуса сплачено - 1900,00 грн.
Потрібно зазначити, що виконавчий напис № 16226 від 12.11.2021 року, що вчинила приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. відносно ОСОБА_1 є незаконним та, відповідно таким, що не підлягає виконанню,обґрунтування чого полягає в наступному.
Відповідно до статті 13(1) Закону України «Про нотаріат»: «Нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.
Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про нотаріат» «Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу». Відповідно до статті 25 Закону України «Про нотаріат» «Робоче місце (контора) приватного нотаріуса має знаходитись у межах нотаріального округу, в якому приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність».
Відповідно до Єдиного реєстру нотаріусів Міністерства юстиції України Сазонова Олена Миколаївна (свідоцтво номер НОМЕР_2 ), діяльність якої припинена, на момент вчинення виконавчого напису була приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а, отже, не вправі була здійснювати нотаріальну діяльність, а саме вчиняти виконавчий напис щодо ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме та рухоме майно, відкриті грошові рахунки в ОСОБА_1 в межах Київського міського нотаріального округу відсутні. ОСОБА_1 ніколи не був зареєстрований та не проживав в місті Києві.
Додатково повідомляю, що внаслідок того, що приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. вчиняла виконавчі написи про стягнення заборгованості на кредитних договорах., Наказом Міністерства юстиції України від 12.09.2022 року № 3832/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату № 7 від 05.09.2022 року та на підставі підпунктів «е», «з» та «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме у зв'язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства які завдали шкоди фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нею нотаріальних дій та неодноразовим порушенням правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 24.04.2009 року за № 7322 на ім'я ОСОБА_2 . Приватний нотаріус ОСОБА_3 разом з АТ «ІДЕЯ БАНК» впровадили по Україні злочинну схему по стягненню неіснуючої заборгованості, внаслідок чого тисячі людей по Україні опинилися у вкрай складному фінансовому та матеріальному становищі, в людей арештовані рахунки та майно, на СЕТАМ реалізується манно.
Проаналізувавши документи, які були надані приватному нотаріусу КМНО Сазоновій О.М. для вчинення виконавчого напису № 16226, виданого 12.11.2021 року було встановлено, що на момент звернення з заявою про вчинення виконавчого напису сума заборгованості не була безспірною. Спірний виконавчий напис вчинила приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. 12.11.2021 року за відсутності всіх необхідних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, зокрема за відсутності оригіналу кредитного договору та документів, які підтверджують безспірність заборгованості позивача; відповідач та приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. не надали належних та допустимих доказів надання нотаріусу оригіналу кредитного договору та доказів направлення боржнику повідомлення про наявність заборгованості. За висновком позивача ОСОБА_1 заборгованість, щодо якої було вчинено виконавчий напис нотаріуса, не була підтверджена стягувачем як безспірна, оскільки розрахунок суми заборгованості, наданий нотаріусом Сазоновою О.М. для вчинення напису відсутній. Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу II "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі за текстом - Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом. Подані документи приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. для вчинення виконавчого напису не підтверджують безспірність заборгованості, а значить заборгованість не є безспірною.
Частиною 1 статгі 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., З.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу II "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від
22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків їїкіогашекня відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Крім того, вчиняючи виконавчий напис № 16226 приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. не врахувала, що станом на 12.11.2021 року - дату вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від
22.02.2017року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від
01.11.2017року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку
документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, про що правильно зазначив господарський суд апеляційної інстанції у справі № 910/13233/17.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу II "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від
22.02.2012 року (в редакції чинній станом на 12.11.2021 року - дату вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012 року).
Виконавчий напис 16226 від 12.11.2021 року приватний нотаріус КМНО Сазонова Q.M. вчинила на Кредитному договорі № R 01.00505.007091772 від R01.00606.006890399 від 31 липня 2020 року. Бачимо, що напис нотаріуса вчинено без оригіналу нотаріально посвідченого договору, що є грубим порушенням норм чинного законодавства та професійної етики нотаріуса. Нотаріально посвідченого Кредитного Договору з АТ «ІДЕЯ БАНК» ОСОБА_1 не підписував й не укладав. Дані умови підтверджують факт відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору.
Отже, станом на 12.11.2021 року - дату вчинення спірного виконавчого напису, що вчинив приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів та інших документів чинним законодавством не передбачалось.
Верховний Суд України, розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне у своїй Постанові від 29.01.2019 року по справі № 910/13233/17:
1) Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
2) Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов'язковим.
3) Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.
Згідно з пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку іїа підставі виконавчих написів.
Слід зазначити, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Доказів одержання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень в копіях документів наданих нотаріусом виконавцю не було.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обгрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. не повідомила ОСОБА_1 про те, що до неї звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли ОСОБА_1 не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис оскільки нею не була перевірена безспірність вимог кредитора (Відповідача). Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні Вищого Спеціалізованого суду України від 07.02.2014 року про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в пункті 10 вищенаведеного узагальнення вказано, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. ОСОБА_1 не був повідомлений про вчинення виконавчого напису відносно нього, а дізнався про виконавчий напис випадково з Єдиного реєстру боржників та отримавши матеріали виконавчого провадження.
Здійснивши з грубим порушенням виконавчий напис від 12.11.2021 року, зареєстрованого у реєстрі за № 16226, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна порушив свою присягу, якою він урочисто присягав виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса (стаття 6 Закону України «Про нотаріат»).
При зверненні АТ «ІДЕЯ БАНК» до приватного нотаріуса КМНО Сазонової О.М. для вчинення виконавчого напису та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості но кредитному договору, нотаріусу не було надано первинних бухгалтерських документів, що свідчить про відсутність самого кредитного договору. Приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. не звернулася до АТ «ІДЕЯ БАНК» для надання первинних бухгалтерських документів по кредиту та вчинила оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса без врахування виписок по кредиту, а значить порушив принцип безспірності при вчиненні виконавчого напису нотаріуса № ! 622.6 від 12.11.2021 року.
Враховуючи вищенаведені обставини та факти, які є документально підтвердженими, стягнення вказаної у виконавчому написі № 16226 заборгованості є незаконним з порушенням усіх норм чинного законодавства. Приватним нотаріусом Сазоновой) О.М. не надано ОСОБА_1 та приватному виконавцю для відкриття виконавчого провадження виписки про рух коштів по кредитному рахунку, що вчергове підтверджує відсутність нотаріально посвідченого кредитного договору.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі та просив задоволити.
Представник відповідача - Акціонерного товариства "ІДЕЯ БАНК" в судове засідання не з'явився, подано відзив і заперечення в якому проти позову заперечують посилаючись на наступне.
31.07.2020 між ОСОБА_1 та Банком було укладено Кредитний договір № Я01.00606.006890399 від (надалі по тексту - Кредитний договір), згідно пункту 1.1. якого Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 77185.49 грн. (сімдесят сім тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 49 копійки), а Позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору Банк надав кредит строком на 83 місяців.
За користування Кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 35,08 %, річних від залишкової суми, (згідно пункту 1.3 Кредитного договору).
Слід зазначити, що Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 , як позичальник згідно Кредитного договору, власних зобов'язань не виконав станом на 07.10.2021 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 99615,06 ( дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень 06 копійок), з яких: 73524,99 грн. - строковий основний борг; 3155,32 грн. - прострочений основний борг; 22567,28грн. - прострочені проценти; 367,47грн.- строкові проценти.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 87 та ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічне визначено підпунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (надалі - Порядок), згідно якого нотаріус вчиняє виконавчі написи:
1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
На підставі вище вказаних положень чинного законодавства АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни з заявою від 11.11.2021 про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 боргу за Кредитним договором та витрат на його вчинення в су^іі 1900,00 грн.
Відповідно до п. 3.2. Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1 172 (надалі Перелік).
Згідно пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
На виконання вимог Переліку АТ «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення 12.11.2021 року виконавчого напису №16226. у тому числі:
1) заяву АТ «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису від 11.11.2021;
2) кредитний договір № Я01.00606.006890399 від 31.07.2020;
3) довідку АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів;
4) вимогу АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , про усунення порушення кредитних зобов'язань від 07.10.2021 р. вих.№ 12.4.2/1101.00606.006890399;
5) довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № R01.00606.006890399 від 31.07.2020, видану АТ «Ідея Банк» станом на 07.10.2021;
6) виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 ;
7) опис вкладення до цінного листа, що підтверджує направлення на адресу Позивача
документів, визначених пунктами 4-5 даного переліку, а також фіскальний чек по оплаті вище
вказаних послуг поштового зв'язку;
8) список за формою №103 згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк»;
9) список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ «Ідея Банк»;
10) детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором.
Оскільки такі документи цілком підтверджували наявність та безспірність кредитної заборгованості, Приватним нотаріусом було вчинено оскаржуваний Виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 99615,06 грн. боргу за Кредитним договором та 1900,00 грн. витрат на його вчинення, разом - 101515,06 грн.
Отож, Позивач не довів у чому полягає спірність заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, що є обов'язком Позивача в таких категоріях справ, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суд, які зазначені у п. 49 його постанови від 02 липня 2019 року по справі №916/3006/17. що зводиться до наступного:
«позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення».
Відповідач натомість надав усі документи, у тому числі виписку по рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом і з якої вбачається видача Позивачу кредиту 31.07.2020, усі погашення по кредиту та їх зарахування.
Безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку; нотаріус під час вчинення Виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Як правильно зазначає в цій частині Велика Палата Верховного Суду у власній постанові від 15 січня 2020 року по справі № 305/2082/14-ц: «За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (балі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт З частини першої статті З Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його і' підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (дачі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При ньому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При ньому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться г безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій,
- шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною -
опитувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.».
Окрім цього, як зазначає Верховний Суд України у постанові від 20 травня 20І5 року у справі № 6-158цс15, «безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряс наявність необхідних документів».
Тобто із зазначеного вбачається, що суд під час розгляду справи повинен дослідити заборгованість на предмет її безспірності, та чи було подано нотаріусу відповідачем усі документи, необхідні для вчинення спірного виконавчого напису.
Відтак, Відповідачем доведено, і відповідно спростовано надумані Позивачем доводи щодо незаконності оскаржуваного виконавчого напису, оскільки:
- зазначена у виконавчому написі сума заборгованості за Кредитним договором є безспірною, у тому числі виходячи із того, що після отримання вимоги Позивач не висловив жодних заперечень з приводу заборгованості по Кредитному договору зазначеної у вимозі, і яка є аналогічна тій, яка вказана в оскаржуваному виконавчому написі. ^
- відповідачем надано усі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, що вбачається із зазначених вище документів, які були подані нотаріусу, і копії яких долучаються до цього відзиву.
Жодних доказів, що б спростовували викладене, або ж доводили протилежне, Позивачем не надано, що є додатковим доказом необгрунтованості заявлених шиї вимог.
Звертаємо особливу увагу суду, що 11.10.2021 АТ «Ідея Банк» надіслало Позивачу вимогу від 07.10.2021 про усунення порушення кредитних зобов'язань із застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса, у разі невиконання вимог, а також разом з вище зазначеною вимогою надіслано довідку-розрахунок заборгованості за Кредитним договором від 31.07.2020 на адресу зазначену в Кредитному договорі, за допомогою якої Позивач був повідомлений про те, що в нього наявна заборгованість згідно Кредитного договору, вказано розмір заборгованості, з чого вона складається, можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір Відповідача у випадку її непогашення в тридцятиденний строк з дня направлення відповідної вимоги.
Підтвердженням вищезазначеного є докази про які вже вказувалося вище, і які були надані приватному нотаріусу: список за формою №103 згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк»; список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ «Ідея Банк», опис вкладення до цінного листа, що підтверджує направлення на адресу Позивача вимоги АТ «Ідея Банк» про усунення порушення кредитних зобов'язань, разом з довідкою-розрахунком заборгованості за Кредитним договором, станом на 07.10.2021, а також фіскальним чеком по оплаті вище вказаних послуг поштового зв'язку.
Зазначаємо, що вище згадувана вимога АТ «Ідея Банк» була надіслана за адресою проживання Позивача, що зазначена ним у Кредитному договорі, правильність котрої підтверджується також копією паспорта ОСОБА_1 .
В абзаці 2 підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що повідомлення вважається надісланим, якщо с відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі №916/3006/17, відповідно до якої:
«вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання аоо відмітка поштового відділення зв язку про відправлення повідомленніі на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій)».
Отже, узагальнюючи викладене, можна дійти висновку, що захист порушених прав та інтересів Банку, як кредитора за Кредитним договором, шляхом стягнення заборгованості за ним, не може буде поставлено і залежіть від того. забирає боржник (Позивач) адресовану йому кореспонденцію з поштового відділення, чи ні. оскільки не є вибором самого Позивача, що жодним чином не залежить від дій чи волі Відповідача чи будь-яких інших осіб.
Ухилення від отримання адресованої йому кореспонденції є самостійним та свідомим вибором Позивача, ризики якого не може нести будь-хто інший, окрім нього. Докази, які б спростовували факт направлення на адресу Позивача зазначену ним у Кредитному договорі вище вказаної вимоги АТ «Ідея Банк», у матеріалах справи відсутні, з огляду на що доводи Позивача в цій частині, в супереч принципу змагальності цивільного судочинства, грунтуються виключно на припущеннях.
Таким чином, Позивачу було відомо про наявність у нього кредитної заборгованості та доцільність погашення такої проте до - чи на момент вчинення Виконавчого напису ним не було оспорено ані факт наявності такої заборгованості, ані її розмір.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі - Постанова № 662) зазначений Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:
«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову № 662 в частині, в тому числі, пункт 2 вказаного Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Однак, вказаною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14, не визначено моменту ч якого втрачає чинність Постанова № 662. внаслідок чого така втрачає чинність в загальному порядку, встановленому законом для нормативно-правових актів. Вказане узгоджується з наступним.
Відповідно до пункту 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання не чинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 було саме визнано нечинною Постанову № 662, то вбачається, що така може втратити чинність лише на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття спірного акту.
Разом з тим. резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 не містить відомостей про те, з якого саме моменту втрачає чинність Постанова № 662, внаслідок чого така, як вже вказувалося, втрачатиме чинність в загальному порядку, а саме відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 року № 32/5.
Згідно з підпунктом 4.2 вказаного вище Порядку підставами для скасування* рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині.
Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання судом нормативно-правових актів протиправними (пункт 16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно- правових актів, занесених до державного реєстру).
Звертаємо особливу увагу суду, що у своїй постанові від 23.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової начати Касаційного цивільного суду по справі №355/1214/16-ц підтвердив чинність Постанови № 662, зазначивши наступне: «При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).
Так, відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються:
Оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» затверджено «Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України», згідно з пунктом 1 яких розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», а саме пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. виключено.
Таким чином, спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності Постановою № 662, оскільки така втратила чинність в частині розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 28.04.2022, тобто з моменту набрання чинності вказаною вище Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 480.
Виконавчий напис № 16226, вчинений 12.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни є законним та вчиненим з додержанням норм чинного законодавства.
Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович в судове засідання не з'явилися.
Судом встановлено, що у квітні 2022 р. ОСОБА_1 дізнався з Єдиного реєстру боржників про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження та звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича з проханням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та надання матеріалів виконавчого провадження. У травні 2023 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) було надано матеріали виконавчого провадження № 68478345 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (далі - АТ «ІДЕЯ БАНК») заборгованості за Кредитним договором № R01.00606.006890399 від 31 липня 2020 року в загальній сумі 101515,06 грн.
12 листопада 2021 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна вчинила виконавчий напис № 16226, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором за період з 02.09.2021 року по 07.10.2021 року в загальній сумі 101515,06 гривень, з цієї суми: - 73524 грн. 99 коп. - строковий основний борг; - 3155 грн. 32 коп. - прострочений основний борг; - 22567 грн. 28 коп. - прострочені проценти; - 367 грн. 47 коп. - строкові проценти; - за вчинення виконавчого напису з стягувана на користь нотаріуса сплачено - 1900,00 грн.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості". Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України "Про нотаріат". Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
У зв'язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 року у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд
України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 24.11.2017 року № 92.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до
виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і повинен був відмовити Відповідачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України "Про нотаріат".
Пункт 1 Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким Кредитний договір № R01.00606.006890399 від 31 липня 2020 року - не являється.
Кредитний договір № R01.00606.006890399 від 31 липня 2020 року, укладений між позивачем та відповідачем, який став підставою для видачі виконавчого напису, не є нотаріально посвідченим, а також його не надано відповідачем в оригіналі, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
За змістом статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення. Розрахунок боргу, здійснений банком щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах, річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
При цьому, ст. 50 Закону "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу.
При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Згідно приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо одна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом у Постановах від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, які є обов'язковими до застосування у цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Позивач заперечує наявність у нього заборгованості перед Відповідачем.
Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18- ц, провадження № 61-12629св19 дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.
До того ж, нотаріус не дослідив оригінал кредитного договору.
В даних правовідносинах є спір про право, зокрема право Відповідача вимагати від Позивача сплати заборгованості.
Згідно п. 10 узагальнення "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" винесеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що судам слід мати на увазі, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за^якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом № 3425-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам.
У разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, оспорюваний виконавчий напис №16226 від 12 листопада 2021 року було вчинено на підставі Кредитного договору № R01.00606.006890399 від 31 липня 2020 року, який нотаріально не посвідчувався. Нотаріусом не дотримано умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Тому нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом. За вказаних обставин кредитного договору який нотаріально не посвідчувався відповідач може захищати свої права шляхом подачі відповідної позовної заяви до суду і направлення відповідачем 11.10.2021 року позивачу вимоги від 7.10.2021 року про усунення порушення кредитних зобовязань із застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса у разі невиконання вимог не породжує обов'язку у позивача протягом 30 днів з дня направлення вимоги заперечувати заборгованість з метою невчинення виконавчого напису нотаріуса.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суд від 23.01.2020 у складі колегії суддів Другої судової начати Касаційного цивільного суду по справі №355/1214/16-ц є помилковим так як всправі інші обставини які виникли до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
А тому, враховуючи вище зазначене позов слід задоволити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №16226, вчинений 12 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості за Кредитним договором № R01/00606/006890399 від 31 липня 2020 року в загальній сумі 101515,06 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (ЄДРПОУ:19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова,11) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статті 124 Конституції України, ст.18 ч.1 ЦК України , ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст.87,88 ЗУ « Про нотаріат», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 , ст.273 ЦПК України,суд,-
вирішив:
Позов задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №16226 вчинений 12 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості за Кредитним договором № R01/00606/006890399 від 31 липня 2020 року в загальній сумі 101515,06 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» (ЄДРПОУ:19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова,11) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 22.07.2024 року.
Суддя В.І. Кириченко