Справа № 522/11663/24
Провадження № 2/522/6077/24
24 липня 2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю-,
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії суду перед відкриттям провадження у справі,а саме, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам ст. 175-176 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про визнання особистою приватною власністю квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1091674251101; машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого в паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1091687251101; 1/3 частки сараю, розташованого у дворі будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер: 38729658.
У постанові від 24.01.2018 р. у справі № 916/1220/17 Верховний Суд зазначив, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Таким чином, позовна вимога про визнання права власності є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з підтвердженням прав на майно.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
За змістом ст. 175 ЦПК України обов'язок визначити ціну позову покладається на позивача.
Пунктом 16 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що «…..суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача…..».
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Проте в порушення зазначених вимог п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позивачем не визначено ціни позову, попри те, що заявлені позовні вимоги підлягають грошовій оцінці, як вимоги майнового характеру.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Сам по собі факт звільнення позивача від оплати судового збору не звільняє його від обов'язку дотримуватись вимог ст. 175-176 ЦПК України щодо форми позовної заяви, в тому числі і в частині зазначення ціни позову. Окрім того, від визначення вартості кожного зі спірних об'єктів нерухомого майна залежить визначення підсудності спору з виключною підсудністю щодо декількох об'єктів нерухомого майна (ч. 1 ст. 30 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, позивач не надав суду документів щодо дійсної вартості спірного майна. При цьому об'єкти нерухомого майна знаходяться за різними адресами.
У відповідності до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості, тобто ринкова вартість на день подання позову.
За статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Згідно статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Враховуючи, що предметом даного позову є вимога про визнання майна особистою приватною власністю, тобто вимога майнового характеру, ціна позову повинна бути визначена, виходячи з дійсної вартості майна, визначеної у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Таким чином, позивачеві слід усунути недоліки позовної заяви наступним способом:
- визначити ринкову вартість кожного із об'єктів спірного нерухомого майна на день подання позову до суду згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;
- зазначити у позовній заяві ціну позову відповідно до вимог ст. 175-176 ЦПК України;
- надати суду документи щодо визначення ринкової вартості кожного із об'єктів спірного нерухомого майна, що дозволить суду належним чином вирішити питання про підсудність справи згідно правил ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260, 261 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Юлія ЧОРНУХА