25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 160/2452/24
адміністративне провадження № К/990/27275/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №160/2452/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 31 січня 2024 року просив:
визнати протиправними дії відповідача, що полягають у відмові прийняти до розгляду рапорт позивача про звільнення за власним бажанням від 03 серпня 2023 року та у винесенні наказу від 27 грудня 2023 року № 91 "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку;
зобов'язати відповідача скасувати наказ від 27 грудня 2023 року № 91 "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, розглянути рапорт позивача про звільнення за власним бажанням від 03 серпня 2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Визнано протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", що полягають у неприйнятті до розгляду рапорт позивача про звільнення за власним бажанням від 03 серпня 2023 року та у скасуванні наказу від 27 грудня 2023 року № 91 "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку.
Зобов'язано Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" скасувати наказ від 27 грудня 2023 року № 91 "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, з урахуванням висновків суду розглянути рапорт позивача про звільнення за власним бажанням від 03 серпня 2023 року.
15 липня 2024 року на адресу Суду надійшла касаційна скарга Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №160/2452/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі, зокрема, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував практику Верховного Суду щодо не звільнення осіб з органів поліції за відсутності поважних причин на звільнення.
В тексті касаційної скарги скаржник посилається на перелік постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, а саме: від 27 квітня 2021 року у справі № 160/6819/19, від 14 квітня 2021 року у справі №320/3085/20, від 19 березня 2020 року у справі №360/3545/18, від 19 травня 2022 року у справі №480/4079/18, від 28 вересня 2023 року у справі №420/10847/22, від 15 березня 2019 року у справі №814/2594/16, від 07 серпня 2019 року у справі №820/5122/17, від 16 травня 2019 року у справі № 825/100/15-а, від 31 січня 2024 року у справі №600/4386/22-а, від 28 травня 2024 року у справі №620/4544/22, від 23 червня 2023 року у справі №420/8984/20, від 25 квітня 2024 року у справі №520/5388/22, від 09 лютого 2021 року у справі №826/10404/16, від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16, від 15 лютого 2021 року у справі №160/3607/19, від 11 серпня 2021 року у справі №826/7075/16, від 28 вересня 2021 року у справі №826/14071/17, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 31 жовтня 2019 року у справі №826/9858/18, від 05 березня 2020 року у справі №815/4478/16, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі №235/5659/20, постанови Верховного Суду України від 05 грудня 2021 року у справі №21-236а11, від 29 травня 2012 року у справі №21-122а12, від 10 липня 2012 року у справі №21-136а12, постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 безвідносно до конкретної норми матеріального права, яку, з його погляду, неправильно застосував суд апеляційної інстанції, сутності такого неправильного застосування та суперечливості такого застосування позиції Верховного Суду.
Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Однак, скаржник посилаючись на висновки, викладені у справах Верховного Суду, Верховного Суду України, Великої палати Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою. Не зазначено скаржником і норми матеріального права, яку, на думку скаржника, неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та висновок суду, який суперечить позиції Верховного Суду.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Аргументи скаржника зводяться лише до наведення цитат із постанов Верховного Суду у зазначених справах, без конкретизації норми, щодо якої Судом сформовано відповідний висновок. Також відсутні аргументи щодо необхідності застосування наведеного висновку під час розгляду цієї справи.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд уважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо не розгляду рапорту на звільнення зі служби за власним бажанням поліцейського, що призвело до звільнення у зв'язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за невихід на службу (прогул).
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах, а і наведення конкретної норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не зазначив конкретної норми права, що якої відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні цієї норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).
Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі №160/2452/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: А.Г. Загороднюк