25 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/236/24
адміністративне провадження №П/990/236/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої адвокатом Серафимовим Іллею Миколайовичем до Президента України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування Указу в частині,
23 липня 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокат Серафимов Ілля Миколайович звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просить Суд визнати протиправним і скасувати Указ Президента України від 12 травня 2023 року №279/2023 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію пункту (позиції) №27 додатку №1.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що спірний Указ прийнятий 12 травня 2023 року, був опублікований в офіційних друкованих виданнях 16 травня 2023 року (Урядовий кур'єр, №97), відтак набрав чинності саме 16 травня 2023 року.
Однак з позовом позивач звернувся 23 липня 2024 року, тобто через рік і два місяці після набрання чинності спірним Указом.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, представник позивача звертає увагу на те, що ОСОБА_1 дізнався про застосування до нього з боку України персональних санкцій 23 травня 2024 року, коли отримав копію позовної заяви у справі №991/4264/24.
Після того, як ОСОБА_1 дізнався про застосування до нього персональних санкцій, його представник звернувся до Служби безпеки України для отримання інформації щодо підстав застосування санкцій до позивача.
Відповідь від Служби безпеки України представник позивача отримав лише 18 липня 2023 року, і лише після її отримання ОСОБА_1 мав можливість звернутися до суду з цим позовом.
Крім того, позивач звернув увагу на те, що в спірному Указі вказано, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, тоді як, він вже тривалий час є громадянином Великої Британії, крім того в Указі була допущена помилка в даті народження позивача - зазначено дату 05 червня 1960 року, в той час, як фактична дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вищевказані неточності, на думку позивача, позбавляють реальної можливості чітко ідентифікувати особу, відносно якої застосовано санкції.
З огляду на вказане, представник позивача наголошує на тому, що з боку позивача не було умисного або необачного порушення строку звернення до адміністративного суду, а порушення цього строку продиктоване абсолютно об'єктивними обставинами, а саме: проживанням ОСОБА_1 в іншій країні, а також відсутність будь-яких соціальних, економічних та інших зв'язків з Україною.
Суд, врахувавши доводи викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (частина третя статті 106 Конституції України).
Відповідно до Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях (пункт 1).
Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (частина перша статті 2 Закону України «Про санкції»).
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій , іноземців, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (частина третя статті 5 Закону України «Про санкції»).
У контексті цього позову наведене має означати, що застосування санкцій, з-поміж інших, до іноземців здійснюється на підставі, порядку і спосіб, які визначені Конституцією України і законами України, які діють/застосовуються однаково щодо всіх підсанкційних осіб. Варто наголосити, що особливого порядку сповіщення (доведення до відома, оприлюднення) про застосування санкцій щодо іноземців - незалежно від їхнього громадянства/підданства - закони України не передбачають. Водночас незнання іноземцями, які опинилися під дією санкцій, українського законодавства не створює для держави обов'язку вживати додаткових заходів для інформування про існуючі в Україні закони та акти їх застосування, а також не звільняє їх [іноземців] від настання юридичних наслідків, зумовлених дією санкцій.
Суд допускає думку, що позивач як громадянин Великої Британії (як написано у позовній заяві) вже тривалий час живе у Сполученому Королівстві, не виявляє інтересу до суспільно-політичних подій в Україні, до російсько-української війни і загроз, перед якими постала Україна внаслідок збройної агресії росії (адже Закон України «Про санкції» (стаття 1) пов'язує застосування санкцій з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України). Але це ніяким чином не дає підстав застосовувати щодо позивача закони України інакше, аніж до інших осіб. Зокрема й тоді, коли це стосується строків звернення до суду за правилами адміністративного судочинства України.
Та обставина, що про застосування санкцій ОСОБА_1 дізнався під час отримання копії позовної заяви у справі №991/4264/24, не свідчить, що про видання Указу №279/2023 він не міг дізнатися раніше, відтак звернутися за правилами адміністративного судочинства України у межах встановленого для цього строку.
Знову таки, Суд наголошує на тому, що законодавство України не передбачає «особливих» правил доведення до відома Указів Президента України - які є обов'язковими до виконання на території України - іноземцям, зокрема й тих, щодо яких застосовані санкції на підставі Закону України «Про санкції». Підхід, за якого держава робила б подібні винятки, створював би необґрунтовані переваги іноземцям, які пояснюють причини несвоєчасного звернення до суду (в Україні) з-поміж іншого тим, що проживають в іншій країні та не мають жодних зв'язків з Україною.
Щодо посилання на певні розбіжності наявні в спірному Указі Президента України Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Твердження ОСОБА_1 стосовного того, що він є громадянином Великої Британії не спростовує того факту, що він є громадянином російської федерації.
Більш того в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року у справі №991/4264/24 чітко вказано про те, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації та Великобританії.
Описка в спірному Указі в році народження позивача, не може свідчити про відсутність можливості чітко ідентифікувати особу, відносно якої застосовані санкції, оскільки Указ містить і інші відомості, які дають особі можливість ідентифікувати її, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, який є унікальним.
Зважаючи на наведене, Суд дійшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, доводи наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не дають підстав для його поновлення.
Згідно з частиною першою, другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених міркувань та керуючись приписами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву потрібно залишити без руху, а позивачу надати можливість повідомити інші підстави для поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Керуючись статтями 22, 122, 123, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Серафимовим Іллею Миколайовичем до Президента України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування Указу в частині залишити без руху.
Встановити для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у випадку неподання такої заяви у визначений строк або якщо зазначені в ній підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд поверне позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова