Справа № 33/824/3261/2024 Головуючий в 1-й інстанції: Константінова К. Е.
№ 757/6042/24-п
Категорія: ст. 188-40 КУпАП Доповідач: Жук О.В.
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Жук О.В.,
розглянувши 18 липня2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року, про притягнення
ОСОБА_1 , голови Громадської організації «Центр громадських свобод»,
до адміністративної відповідальності за ст. 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15 квітня 2024 року постановою судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн в дохід держави.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Басейна, б. 9, оф. 25, будучи головою Громадської організації «Центр громадських свобод», не виконала законних вимог Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за наступних обставин.
Встановлено, що у провадженні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) перебуває звернення ОСОБА_2 від 28.09.2023, 02.10.2023 (далі - заявник) щодо ймовірного порушення головою громадської організації «Центр організація) вимог Закону України «Про звернення громадян».
Під час перевірки за зверненням заявника встановлено, що заявником на підставі Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон) 10.01.2022 на електронну адресу Громадської організації направлено заяву про надання правової допомоги.
У зв?язку з неотриманням відповіді на вказану заяву, ОСОБА_2 звернувся повторно до голови Громадської організації із заявою від 19.09.2022.
Як стверджує заявник, однією з вимог за вказаними заявами була вимога реалізувати права, визначені у статті 18 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон), а саме: бути присутнім при розгляді скарги та знайомитися з матеріалами перевірки. Однак, за твердженням заявника, голова Громадської організації не розглянула вказані заяви та не реалізували його права, встановлені у зазначеній вище статті Закону. Крім того, за словами ОСОБА_2 , голова Громадської організації, всупереч вимогам статті 22 Закону, відмовила йому в особистому прийомі. За твердженням заявника, письмової відповіді за результатами розгляду заяви від 19.09.2022 він не отримав, що може свідчити про ймовірне порушення головою Громадської організації положень Закону.
Відповідно до статті 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.
З метою з'ясування обставин справи, викладених у зверненні, до Громадської організації було направлено лист Секретаріату Уповноваженого від 12.10.2023 № 56267.4/0-29075.3/23/45.4 з проханням поінформувати про результати розгляду заяв ОСОБА_3 від 10.01.2022, 19.09.2022 та надати Секретаріату Уповноваженого підтверджуючі документи направлення відповідей заявнику на вказані заяви.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист 30.10.2023 вручено відповідальній особі, однак станом на 22.01.2024 відповідь не надходила.
Крім того, на ім?я голови Громадської організації ОСОБА_1 направлено лист представника Уповноваженого з інформаційних прав від 15.11.2023 № 62711.4/0-29075.3/23/45.4 з проханням невідкладно розглянути зазначений вище лист Секретаріату Уповноваженого та поінформувати про результати його розгляду.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист 05.12.2023 вручено відповідальній особі.
Однак станом на 22.01.2024 відповідь не надходила. Таким чином, законні вимоги представника Уповноваженого не було виконано.
Вказане правопорушення виявлено 22.01.2024.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2024 та закрити провадження у справі.
Апелянт обґрунтовує своє прохання тим, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 зазначає, що не була належним чином повідомленою про день та час судового розгляду, бажала надати особисто пояснення з приводу дійсних обставин справи. Розгляд справи у її відсутність вважає процесуальним порушенням, яке стало наслідком прийняття незаконного рішення.
Крім того, апелянт вказує, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 188-40 КУпАП, оскільки першочергово звернення ОСОБА_2 до ГО «Центр громадянських свобод» від 10 січня 2022 року та від 19 вересня 2022 року були розглянуті у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». Також апелянт зазначає, що листи Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини від 12.10.2023 та лист представника Уповноваженого ВР з прав людини від 15.11.2023 не були вимогами за своєю суттю, а тому за вказаними двома листами не міг бути складений протокол за ст. 188-40 КУпАП. ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала жодних листів протягом 2023-2024 років від Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини, а тому не мала змоги на них відреагувати. На адресу ГО «Центр громадянських свобод» у ВПЗ 01024 в м. Києві з жовтня 2023 по лютий 2024 року надходило 4 рекомендованих листа від Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини, однак вона особисто їх не отримувала, підпис відповідний не ставила.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити їй строк на апеляційне оскарження, оскільки в судовому засіданні вона присутньою не була, про день та час судового розгляду, призначеного на 15 квітня 2024 року ні вона, ні захисник не були повідомлені та не знали. ОСОБА_1 подавала клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 10 квітня 2024 року, оскільки перебувала з робочою поїздкою за межами території України.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , заслухавши її пояснення та пояснення захисника Білоуса Ю. Ю. , в яких вони підтримали подану апеляційну скаргу з вимогами скасувати постанову суду з закриттям провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю її такою, що не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.
При цьому вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року підлягає поновленню, оскільки в судовому засіданні, призначеному на 15 квітня 2024 року, коли прийнято рішення, ОСОБА_1 була відсутньою. В матеріалах справи також відсутні відомості про направлення ОСОБА_1 копії постанови суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Як убачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП є правильними та підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що їй інкримінується порушення ст. 188-40 КУпАП, а саме невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які виразились уне наданні відповіді на листи Секретаріату Уповноваженого від 12.10.2023 № 56267.4/0-29075.3/23/45.4 з проханням поінформувати про результати розгляду заяв ОСОБА_3 від 10.01.2022, 19.09.2022 з наданням Секретаріату Уповноваженого підтверджуючих документів направлення відповідей заявнику на вказані заяви, яке вручено 30.10.2023 відповідальній особі Громадської організації, керівником якої є ОСОБА_1 , та листа представника Уповноваженого з інформаційних прав від 15.11.2023 № 62711.4/0-29075.3/23/45.4 з проханням невідкладно розглянути зазначений вище лист Секретаріату Уповноваженого та поінформувати про результати його розгляду, який 05.12.2023 вручено відповідальній особі.
При цьому твердження апелянта про те, що нею особисто не були отримані вказані у протоколі листи Секретаріату Уповноваженого вважаю безпідставними. Так, з наданої ОСОБА_1 відповіді з АТ « Укрпошта» від 19.04.2024 № 1853-м-2024040810068-В вбачається, що поштові відправлення № 0100815458286; № 0100815459630; № 0100815660450, адресовані ГО «Центр громадських свобод» ( АДРЕСА_1 ) були вручені під підпис, без довіреності співробітнику громадської організації 30.10.2023, 05.12.2023 та 09.02.2024, відповідно. Подальша організація передачі вказаних листів голові Громадської організації, регулюється внутрішніми документами та положеннями вказаної організації. Тобто отримання співробітником громадської організації листів, адресованих ГО «Центр громадських свобод» вважаються врученими її керівнику в той день, коли їх отримала уповноважена особа вказаної організації.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що надіслані їй листи за своєю суттю не були законною вимогою Уповноваженого також вважаю необґрунтованими. Так, стаття 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» встановлює обов'язок посадовий та службових осіб об'єднань громадян, до яких звернувся Уповноважений співпрацювати з ним і подавати йому необхідну допомогу, зокрема: забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, визначених законодавчими актами щодо захисту інформації з обмеженим доступом; надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень; розглядати пропозиції Уповноваженого щодо поліпшення їх діяльності у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та у місячний строк з дня одержання пропозицій надавати вмотивовану письмову відповідь на них.
З матеріалів судового провадження вбачається, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернувся ОСОБА_2 зі скаргами від 28.09.2023, 02.10.2023 щодо ймовірного порушення головою громадської організації «Центр організація» вимог Закону України «Про звернення громадян». У зв'язку з перевіркою ймовірних порушень, Секретаріатом Уповноваженого направлялись запити голові ГО «Центр громадських свобод» з проханням надати відповіді та запитувані документи, які були проігноровані.
Тобто не надання ОСОБА_1 , як головою громадської організації «Центр громадських свобод» відповіді на запити, направлені Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, вказує про порушення апелянтом вимог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», відповідальність за яке передбачено ст. 188-40 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про допущені судом процесуальні положення КУпАП в частині того, що остання не була присутньою під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності не вважаю такими, що вплинули на законність прийнятого судом рішення. Так, апеляційним судом поновлено право ОСОБА_1 бути присутньою під час розгляду справи, надати пояснення та докази, які вона вважала за необхідне, користуючись при цьому правовою допомогою.
Тому постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга ОСОБА_1 , доводи якої не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.В. Жук