16 липня 2024 року місто Київ
справа № 369/13444/20
апеляційне провадження № 22-ц/824/11228/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Волчка А.Я. від 25 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну стягувача у виконавчому листі у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення штрафних санкцій за договором,
Короткий зміст обставин справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2023 року, стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь ОСОБА_3 нараховану пеню за договором про приєднання до електричних мереж № К-14-18-1594 від 11 жовтня 2018 року в розмірі 72 600 грн.
Виконавче провадження щодо виконання вказаного рішення не відкривалося.
6 липня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ОСОБА_1 набув право вимоги за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив замінити стягувача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому листі у справі № 369/13444/20 за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення штрафних санкцій (пені) за договором про приєднання до електричних мереж № К-14-18-1594 від 11 жовтня 2018 року в розмірі 72 600 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Скаржник зазначає, що судом не враховано положення частини 5 статті 11 ЦК України відповідно до якого, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду. На підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року у ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" виникло зобов'язання сплатити на користь ОСОБА_3 нараховану за договором пеню, а тому відступлення права вимоги за вказаним зобов'язанням є достатньою підставою для заміни сторони стягувача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність її доводів, оскільки стягувач не може бути замінений в питанні виконання судового рішення.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - Петруньок І.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 11 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 та ПрАТ "Київобленерго" (у подальшому назва була змінена на ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") укладено договір про приєднання до електричних мереж № К-14-18-1594 та видано технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок, які знаходяться в АДРЕСА_1 ., кадастровий номер земельної ділянки 3222486201:01:035:5001.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2023 року, позов ОСОБА_3 до ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення штрафних санкцій за договором задоволено. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь ОСОБА_3 нараховану пеню за договором про приєднання до електричних мереж № К-14-18-1594 від 11 жовтня 2018 року в розмірі 72 600 грн. Стягнено з ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп. в дохід держави(том І а.с. 193-199).
6 липня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого ОСОБА_1 набув право вимоги за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року(том ІІ а.с. 6-7).
28 липня 2023 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано ОСОБА_3 виконавчий лист для примусового виконання вищевказаного рішення (том І а.с. 243).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами 1, 2 та абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Таким чином, виконавче провадження є однією зі стадій судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового процесу на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Згідно із частинами 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 5 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто, саме по собі судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення певного зобов'язання. За існування між сторонами спору, вирішення якого передано на розгляд суду, певних цивільних зобов'язань, прийняте за наслідками такого вирішення судове рішення не може їх змінювати, а тим паче породжувати нових зобов'язань.
Відповідно до пунктів 1 і 2 частини 1, частини 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і правонаступництва. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 1 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 6 липня 2023 року, ОСОБА_3 відступив ОСОБА_1 право вимоги, належне кредиторові на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року по цивільній справі № 369/13444/20 про стягнення з ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" штрафних санкцій (пені) за договором про приєднання до електричних мереж № К-14-18-1594 від 11 жовтня 2018 року в розмірі 72 600 грн, а також судового збору в розмірі 840 грн 80 коп. Розмір боргу складає 73 440 грн 80 коп.
За загальним правилом відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Разом з тим, виходячи зі змісту договору про відступлення права вимоги (цесії) від 6 липня 2023 року, його предметом є уступка права вимоги не за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору про приєднання до електричних мереж № К-14-18-1594 від 11 жовтня 2018 року, а за судовим рішенням.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при укладенні договору про відступлення права вимоги, сторони, не замінюючи кредитора у самому зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, незважаючи на його зобов'язальний характер.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що зобов'язання, за яким стягувач відступив право вимоги, виникло на підставі рішення суду, що передбачено частиною 5 статті 11 ЦК України є необґрунтованими, оскільки в даних правовідносинах зобов'язання між ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" та ОСОБА_3 виникли на підставі договору про приєднання електричних мереж, що свідчить про його договірний характер, а отже і право вимоги може бути передано виключно за договором, а не за судовим рішенням, яке лише констатує обов'язок ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" щодо сплати грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: