03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/9056/2023
01 листопада 2023 року м. Київ
Справа № 758/10814/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Грицишина А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міської ради, яка подана представником ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Якимець О.І.,
у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець Алли Миколаївни, третя особа - Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для користування стан,
встановив:
28 вересня 2020 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А.М., у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: - визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Баранець А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2017 № 33468656 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1149748880000 за ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 23,3 кв. у АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач-2 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.01.2017 № 33468656, яким за ОСОБА_2 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме гараж № НОМЕР_1 ряд № 2 . Позивач як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_2 , ні іншим особам у власність чи користування не приймав, документи, що посвідчують право користування, нею відсутні. А тому дані факти дають підстави вважати, що відповідач-1 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на зазначеній вище земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження. Дані факти свідчать про намагання відповідача-1 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Щодо неправомірних дій та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса позивач зазначає, що всупереч пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватним нотаріусом не зроблено обов'язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності за відповідачем-1 зазначеного об'єкта нерухомого майна.
Щодо самочинного будівництва, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, позивач зазначає, що право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.10.2019 повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою в АДРЕСА_1, не проводилась реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд 2 в ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.01.2020 повідомлено, що Департаментом за адресою АДРЕСА_1 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалось та не реєструвалось. Отже, вважає, що в діях відповідача ОСОБА_2 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) у Подільському районі м. Києва не була відведена відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню. Таким чином особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд за власний кошт.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник Київської міської ради - Максименко О.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що приватним нотаріусом відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зроблено запит до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо посвідченого права власності за ОСОБА_2 зазначеного об'єкта нерухомого майна та отримано відповідь, в якій зазначено, що гараж на праві власності за ним не зареєстрований, що не було досліджено і не враховано судом першої інстанції.
Матеріали справи не містять документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Вказує, що вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях. Тобто, державний реєстратор/приватний нотаріус, на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зобов'язаний був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Для державної реєстрації права власності на гаражі, які були збудовані до 05.08.1992 і після цього проміжку часу, з урахуванням положень пунктів 41, 42, 43, 81 Порядку, крім довідки відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі та технічного паспорту, потрібний в тому числі і документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Судом першої інстанції не враховано зазначеної норми щодо реєстрації на об'єкт нерухомого майна, чим порушено норми матеріального права, а саме приписи Закону та Порядку.
Пунктом 10 Розпорядження Київського міського голови від 08.10.2001 № 969-мг зазначено погодити гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтованою площею 1, 045 га.
Отже, розпорядженням Київської міської ради від 08.10.2001 № 969-мг надано дозвіл на розташування автостоянки на АДРЕСА_1, а ніяк не для будівництва гаражів.
Посилання у судовому рішенні на те, що гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» має право на користування земельною ділянкою є абсолютно безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені будь-якими належними доказами.
Київська міська рада зазначає про те, вона як законний власник земельної ділянки (код ділянки 91:066:0005), на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомого майна не приймала жодних рішень про передачу у власність чи користування ні відповідачу, ні ГАК «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Вказує, що на підставі відповідного звернення кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» Київська міська рада прийняла рішення від 23.10.2013 № 342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки».
Проте, проект землеустрою автоматично не надає право на одержання певної земельної ділянки у власність чи користування. Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц. Також посилається на постанову Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 452/2587/18.
Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» не набув права користування/власності земельною ділянкою, адже відповідного рішення Київська міська рада не приймала і рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.20.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 , орієнтовної площею 1, 45 га, для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» не є відповідним рішенням. Крім того, матеріали справи № не містять доказів звернення гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що вказана справа має значний суспільний інтерес, оскільки її вирішення має неабияке виняткове значення для територіальної громади Подільського району м. Києва та в цілому всіх мешканців міста в контексті впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що охоплює ті потреби громадян, які пов'язані із переміщенням, комфортним проживанням на території міста Києва, на якій відсутня станція Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену.
Стверджує, що судом поверхнево розглянуто позовну заяву позивача та недосліджені документи і докази, надані позивачем, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представники Київської міської ради Плахотнік Р.А. та Васильєва С.М. підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що ним в установленому законом порядку було зареєстровано право власності на гараж, побудований господарчим способом та введений в експлуатацію в 1990 році. 28.04.2016 року він отримав довідку від голови правління гаражного автокооперативу про те, що він є дійсно членом кооперативу і власником гаража, який сплатив пайові внески. Тому вважає, що приватний нотаріус на законних підставах зареєструвала за ним право власності на гараж, при цьому будь-яких протиправних дій він не вчиняв, на підтвердження чого йому було видано нотаріусом Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баранець А.М. та представник третьої особи ГАК «ІНФОРМАЦІЯ_1» в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, на якій розташований належний на праві власності відповідачу ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_1 у ряду 2, належить до земель комунальної власності м. Києва. Документів, які б засвідчували наявність у відповідача ОСОБА_2 права власності (користування) земельною ділянкою, на якій розташовано належний йому гараж, суду не представлено.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 обліковується за гаражним автокооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1», членом якого є відповідач ОСОБА_2 . На вказаній земельній ділянці знаходиться гараж пл. 23,3 кв.м., який ідентифікується згідно технічної документації як гараж № НОМЕР_1 , ряд 2.
Оскільки законодавством не передбачено процедури виділення земельних ділянок окремим членам авто-гаражних кооперативів, судом перевірено прийняття відповідних рішень щодо гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та з'ясовано, що в останнього відсутні правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку. Розпорядженням Київського міського голови № 969-мг від 03.08.2001 «Про погодження місць розташування об'єктів» гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га.
В подальшому, на підставі Рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.10.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1,45 га в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.
Отже у справі встановлений факт вжиття заходів по оформленню спірної земельної ділянки за гаражно-будівельним кооперативом та його можливість претендувати на отримання цієї ділянки для здійснення своєї діяльності, а тому відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення з боку члена кооперативу, а відтак і бути підставою для застосування щодо нього приписів статті 212 Земельного кодексу України.
Заявлені позовні вимоги про звільнення спірної земельної ділянки та повернення її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан фактично означає знесення належного відповідачу-1 на праві власності гаражу, оскільки будь-яке його переміщення є неможливим без його знецінення (знищення) та зміни його призначення. Проте відомостей про порушення будівництвом спірного гаражу прав третіх осіб матеріали справи не містять.
Крім того, факт самочинного будівництва підлягає встановленню відповідно до правил передбачених ст. 376 ЦК України в межах окремого позову, і належним способом захисту порушеного права має бути вимога про знесення самочинного будівництва. Однак у даній справі позивачем не доведено факту самочинного будівництва шляхом надання належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 77-80 ЦПК України.
Також, оскільки гаражним автокооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1» ініційовано процедуру відведення вказаної земельної ділянки, про що свідчить рішення Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013, а також те, що позивачем не надано остаточного рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні зазначеної земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстави вважати, що Київська міська рада заперечує проти здійсненого будівництва.
Знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності . Стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, у чому саме полягає суспільний інтерес, який би виправдовував позбавлення права відповідача на належний йому гараж.
Також, у зв'язку з наявністю відомостей, що будівництво здійснено в 1992 році, матеріали справи не містять будь-яких доказів своєчасного реагування контролюючими органами за використанням і охороною земель у місті Києві з даного приводу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А.М. про скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень від 18.01.2017 № 33468656, суд виходив з того, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки реєстраційна справа на гараж № НОМЕР_1 , ряд 2 у гаражному автокооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» містить інформаційну довідку КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 5452 від 06.01.2017, яка надана на запит нотаріуса від 14.12.2016, згідно якої право власності на вказаний гараж не зареєстровано. Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, зазначений гараж введено в експлуатацію в 1990 році, для державної реєстрації права власності на нього, згідно п. 42 Постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), було необхідно надати: технічний паспорт, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, а також довідку відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі. Подання інших документів для державної реєстрації такого об'єкта нерухомого майна не вимагається.
Проте з висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, вважаючи їх такими, що не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, зробленими з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва та за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки №20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890.
За результатами зазначеного обстеження земельної ділянки 31.01.2020 було встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1»; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно- розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності жодних рішень щодо передачі вищезазначеної земельної ділянки під будівництво у власність чи у користування не приймала. На думку позивача, відповідач ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , та має намір у незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді міста Києва.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (станом на 21.09.2020) вбачається, що на підставі рішення приватного нотаріуса Баранець А.М. від 18.01.2017, індексний номер: 33468656, про державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , ряд № 2 , загальною площею 23,3 кв.м. за адресою місцезнаходження гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1»: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстроване на підставі довідки гаражного автокооперативу від 28.04.2016 №76 ( а.с. 15).
Відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 27.01.2020 року № 057/934 встановлено, що Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражні бокси) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21)
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 14.03.2021) вбачається, що Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1) був зареєстрований 04 червня 1997 року, всього - 253 члени кооперативу.
Згідно з витягом з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрована в Головному управлінні земельних ресурсів під кадастровим номером №8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає: 14 548 кв.м.
Відповідно до довідки гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 28.04.2016 №76 ОСОБА_2 є дійсно членом гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та власником гаражу № НОМЕР_1 , ряд 2 , за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований господарчим способом, сума паю в розмірі 1500,00 грн станом на 2015 рік сплачена ОСОБА_2 у повному обсязі ( а.с. 73).
Розпорядженням Київського міського голови № 969-мг від 03.08.2001 «Про погодження місць розташування об'єктів» гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га .
Згідно з рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 №342/9830 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки згідно з планом-схемою.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 ЗК України.
Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
Положеннями статті першої Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За положеннями ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, зазначено, що у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
У постанові від 12 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), дійшла висновку, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
З огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема положень частини четвертої цієї статті.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зібраним доказам, прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачу земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не була відведена Київською міською радою, як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єкту нерухомого майна, тому таке майно вважається самочинним будівництвом, а земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан та повернута позивачу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» має право на користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження Київського міського голови № 969-мг від 03.08.2001 року «Про погодження місць розташування об'єктів», оскільки в пункті 10 даного розпорядження зазначено про погодження гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» місця розташування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , однак не будівництва об'єктів нерухомого майна. Крім того договір оренди з гаражним автокооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1» закінчив свою дію у жовтні 2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі відповідного звернення кооперативу Київська міська рада прийняла рішення від 23.10.2013 року № 342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що проект землеустрою автоматично не надає право на одержання певної земельної ділянки у власність чи користування. Тому отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. (Правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі № 204/1053/20 що за обставин справи, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об'єктів, зокрема й самочинного будівництва навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.
За положенням ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.
За змістом вищенаведеної частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові у справі № 920/751/20, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Встановлено, що реєстрація права власності гаража відповідачем здійснена без дозволу та погодження власника землі - позивача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» не набув права користування/власності земельною ділянкою.
Здійснюючи державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гаражний бокс № НОМЕР_1 ряд 2 по АДРЕСА_1 , приватний нотаріус КМНО Баранець А.М. не перевірила наявність у Гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» прав на земельну ділянку, на якій знаходиться такий гараж.
Крім того, відповідно до пункту 41 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на час виконання спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, подається документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Процедура присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна на території міста Києва визначається відповідно до порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць, та інших поіменованих об'єктів у місті Києві від 22.05.2013 №337/9394, в якому зазначено, що поштові адреси не присвоюються спорудам, які встановлені тимчасово без улаштування фундаменту, в тому числі пересувним та тимчасовим спорудам, малим архітектурним формам, а також об'єктам незавершеного капітального будівництва (крім присвоєння будівельної адреси об'єктам нового будівництва в установленому порядку) та приміщенням службового, допоміжного і технічного призначення, розташованим у жилих та нежилих будинках.
Однак, матеріали справи не містять документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Отже, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Баранець А.М. прийняте у спосіб, що суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна підлягає скасуванню.
Оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій був збудований гараж, не була відведена відповідачу ОСОБА_2 відповідно до порядку, встановленого законом для будівництва таких об'єктів нерухомого майна, а тому він не може на законних підставах набути право власності на відповідний об'єкт будівництва відповідно до вимог чч. 1 та 2 статті 376 ЦК України.
Зважаючи на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єкту нерухомого майна, таке майно вважається самочинним та підлягає знесенню відповідачем, а земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан та повернута позивачу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок .
Висновки суду першої інстанції про те, що гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 1988 року є користувачем земельної ділянки площею 1,4548 га (обліковий код 91:066:0005) на АДРЕСА_1 у Подільському районі м. Києва та на даний період часу ініційовано процедуру відведення вказаної земельної ділянки, а тому підстави для задоволення позову - відсутні, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 не є рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи у постійне користування. Крім того, в рішенні зазначено про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду на 5 років.
Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» створений 04.06.1997 та не є правонаступником організації, якій надавалась в користування земельна ділянка в 1986 році для організації відкритої стоянки та будівництва зблокованих кооперативних гаражів.
Висновки суду першої інстанції щодо недотримання критерію «пропорційності» втручання позивача в право мирного володіння ОСОБА_2 своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції також не можна визнати обґрунтованими. Позивачем зазначено при зверненні до суду, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.07.2018 №1216 було затверджено проект «Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Сирець» на житловий масив Виноградар з електродепо в Подільському районі» (1-а черга будівництва - дільниця від ст. «Сирець» до ст. Проспект Правди» з двома станціями «Мостицька» та « Проспект Правди ») та дільницею вилочного відгалуження в бік ст. «Виноградар». В процесі проектування та будівництва позивачем було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки зведений гаражний бокс є самочинним будівництвом, положення Закону «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу суду, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 .
Відмовляючи Київській міській раді у позові до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець А.М., суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів також не погоджується, з огляду на наступне.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивач визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №369/14294/17 спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Як вбачається із матеріалів справи, спір у позивача виник саме з набувачем нерухомого майна ОСОБА_2 щодо його права власності на гараж та відповідно, права на користування земельною ділянкою, правомірності дій щодо реєстрації за ним права власності на це майно, а не з приватним нотаріусом, який виконував функції державного реєстратора, відтак, належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, судом першої інстанції не було враховано, що приватний нотаріус (державний реєстратор) є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах та відповідно позов в частині вимог до приватного нотаріуса задоволенню не підлягає саме з цих підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 4204 грн, при зверненні до суду апеляційної інстанції позивач сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6306 грн.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав до задоволення апеляційної скарги позивача в частині вирішення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 10 510 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Київської міської ради, яка подана представником ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту:
Позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець Алли Миколаївни, третя особа - Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для користування стан - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець Алли Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 січня 2017 № 33468656 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1149748880000 за ОСОБА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 23,3 кв. у АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 10 510 грн.
В частині позовних вимог Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баранець Алли Миколаївни - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 25 липня 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Рейнарт І.М.