23 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2986/24
Суддя І інстанції - Сацький Р.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страховні внески за 2020, 2021, 2022 роки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком з 04.09.2023, з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014 - 2016 роки та не нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити, нарахувати та виплатити з 04 вересня 2023 року пенсію за віком ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки та грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років, у відповідача відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший. Скаржник вказує також на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що вона перебувала на обліку в управлінні та їй було призначено у 2010 році пенсію за вислугу років.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. З 22.10.2010 року їй було призначено пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року, розмір якої обчислений відповідно до положень Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно запису в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 19.08.1986 року:
- з 21.10.2010 року звільнена з посади вчителя в Загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 9 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років (запис № 7)
- з 01.11.2010 року призначено на посаду вчителя в Загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 9 (запис № 8).
04.09.2023 року позивач звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії за віком на підставі якої з 04.09.2023 позивачу призначено пенсію за віком згідно з Законом України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
05.02.2024 року позивач звернулась до відповідача для отримання роз'яснень щодо обчислення розміру пенсії позивача та отримання копій документів із пенсійної справи, зокрема копії документів, що підтверджують отримання позивачем пенсії за вислугу років, зокрема копію відомості (або іншого відповідного документа) про направлення/повернення та отримання (неотримання) пенсії за вислугу років нею, атестату по закінченню виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу ркоів.
У відповідь на звернення Відповідачем було надано лист із додатком від 01.03.2024 року №3772-2296/Т-02/8-0800/24, у якому Відповідач зазначив, що підстави для нарахування та виплати Позивачу грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 відсутні, оскільки Позивачу вже призначалась пенсія.
Не погодившись з діями відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У постанові від 10.07.2018 (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2010 року позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше - 04.09.2023 року.
Таким чином, беручи до уваги зазначені вище висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що в цьому випадку при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2023 році має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсія за вислугу років і пенсія за віком передбачені різними законами і за своєю природою є різними пенсіями, а тому призначення пенсії за віком особі, яка до того отримувала пенсію за вислугу років, не відповідає передбаченому ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV поняттю переведення на інший вид пенсії.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Правова позиція щодо застосування зазначених норм права викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №363/1493/17, від 16.06.2020 (справа №127/7522/17), від 24 червня 2021 року у справі №243/8903/16-а, яка у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, з приводу нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2011 № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Тобто, отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, за заявою позивача з 22.10.2010 року їй вже призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Разом з тим, належених доказів нарахування і виплати позивачу пенсії матеріали справи не містять.
При цьому, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги довідку Головного упрваління Пенсійного фонду України в Запорізькій області без номеру і дати, в якій зазначено, що ОСОБА_1 за період з 22.10.2010 по 31.10.2010 сума 300,03 грн виплачена 20.12.2010 року через АТ «Приватбанк» без зазначення такого рахунку.
За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 23 липня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун