про відмову в забезпеченні позову до подання позовної заяви
24 липня 2024 року справа № 320/35084/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою від 23.07.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд:
- зупинити рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі;
- заборонити вчиняти певні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В якості особи, що може отримати статус учасника справи вказує ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024, проведеного 23.07.2024 о 17.34 год., визначено склад суду для розгляду вказаної заяви, головуючий суддя Кушнова А.О. Вказану заяву було передано судді Кушновій А.О. для розгляду 24.07.2024.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано на те, що 27.06.2024 біля станції метро "Звіринецька" в м. Києві уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу вручено повістку для проходження ВЛК, після чого 27.06.2024 позивача доставлено на ВЛК. Після проходження медичного обстеження позивачем отримано заключення про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВНЗ, навчальних центрах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. З таким висновком ВЛК позивач не погоджується, оскільки вважає, що члени ВЛК проігнорували стан його здоров'я, надані позивачем медичні документи до особової справи не долучили, чим порушили процедуру проходження ВЛК, передбачену пунктом 3 глави ІІ Наказу МО від 14.08.2008 №402.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що є працівником критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства (ТОВ "Біомедсервіс") і наразі триває процедура бронювання працівників, однак дана інформація уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 також була проігнорована.
Таким чином, позивач не погоджується з висновком ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 та готує відповідну позовну заяву до суду, оскільки вважає, що було порушено відповідну процедуру проходження ВЛК, що не був взятий до уваги реальний стан здоров'я позивача, через який він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, а отже призов позивача є незаконним.
Беручи до уваги той факт, що після проходження ВЛК позивачу була вручена повістка на відправку та підписане мобілізаційне розпорядження, останній позбавлений можливості ефективно захищати своє порушене право. Вважає, що зупинення дії рішення ВЛК, по-перше, упередить погіршення здоров'я позивача та дозволить в повній мірі отримати правовий захист судом, встановленим законом, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод; по-друге, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, останній набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на бронювання та унеможливить виконання рішення суду, якщо таке рішення буде прийнято на користь позивача.
Дослідивши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення адміністративного позову фактично зводяться до не погодження процедурою проходження медичного огляду та висновком ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 про придатність ОСОБА_1 до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВНЗ, навчальних центрах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Суд зазначає, що правомірність та оцінка дій ІНФОРМАЦІЯ_1 або ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 при прийнятті рішення про придатність позивача до військової служби під час мобілізації підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про оскарження такого рішення або дій (бездіяльності) та буде надана судом за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, тому суд не може здійснювати переоцінку доказів наперед.
Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В той же час, забезпечення позову шляхом зупинення рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі; заборони вчиняти певні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі може свідчити про передчасний висновок суду щодо протиправності рішення, дій або бездіяльності відповідача, без з'ясування всіх обставин справи, що є неприпустимим та не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На момент розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправних дій та рішень особи, що може отримати статус відповідача у справі.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій та прийнятого рішення щодо придатності до військової служби під час мобілізації можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов'язок і військову службу" та цим Порядком.
Відповідно до п. 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
До матеріалів заяви про забезпечення позову до його подачі позивачем додано копії повісток ІНФОРМАЦІЯ_5 :
- від 27.06.2024 №1/27.06.24, якою заявнику наказано з'явитись 27.06.2024 о 09:30 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою проходження медичної комісії;
- від 11.07.2024 №545, якою заявнику наказано з'явитись 11.07.2024 о 09:00 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою звірки даних/проходження медичної комісії;
- від 14.07.2024 №Т0500 повідомлення керівнику підприємства ТОВ "Біомедінвест" за місцем роботи заявника, якою заявнику наказано з'явитись 14.07.2024 о 07:00 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаному, який призивається по мобілізації.
Враховуючи викладене, повістки, якими заявнику наказано з'явитись 27.06.2024 о 09:30, 11.07.2024 о 09:00 та 14.07.2024 о 07:00 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , не створюють для нього негативних наслідків, оскільки не є наказом на відправку до військової частини або іншого військового формування для проходження військової служби за мобілізацією, а обов'язок військовозобов'язаного з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначене у повістці місце та строк прямо передбачено ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До того ж, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22 саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності особи, що може отримати статус відповідача у справі може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано до заяви доказів беззаперечної його відправки до військової частини або іншого військового формування на військову службу за мобілізацією, а повістки, якими йому наказано з'явитись до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 не створює для заявника таких негативних наслідків.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Щодо посилання заявника на те, що він є працівником критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства (ТОВ "Біомедсервіс") і наразі триває процедура бронювання працівників, однак дана інформація уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 також була проігнорована, а наявність у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № 121/050 від 24.02.2021, виданого заявнику, на те, що останній виключений з військового обліку на підставі ст.37 п.6 Закону України "Про ВО і ВС", суд зазначає, що оцінка таких доводів може бути надана судом виключно під час розгляду справи по суті і самі по собі вказані обставини не є очевидними ознаками протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до його подання, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 23.07.2024 до подачі позовної заяви, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 24.07.2024.
Суддя Кушнова А.О.