24 липня 2024 року м. Київ № 640/19843/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області та просить суд:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про яке Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило ОСОБА_1 листом від 29.06.2022 № 2600-0211-8/73631;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про яке Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило ОСОБА_1 листом від 18.10.2022 листом № 2600-0211-8/134038;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати з 09.07.2022 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, шляхом зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 11.07.1985, періоду проходження військової служби з 19.05.1986 по 25.05.1988, а також зарахування до пільгового стажу періодів роботи за Списком № 2: з 23.07.1985 по 05.05.1986; з 01.08.1988 по 04.09.2009; з 02.11.2009 по 08.02.2010; з 17.03.2014 по 26.01.2015, з 05.08.2016 по 04.10.2018 та з 16.10.2018 по 09.07.2022.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до супровідного листа Окружний адміністративний суд м. Києва 09.03.2023 передав дану справу до Київського окружного адміністративного суд.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 42098368) та Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 21366538).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з метою призначення пенсії та на підтвердження пільгового стажу роботи позивач звернувся до пенсійного органу. Однак, рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії з огляду на не підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 2, у зв'язку з чим порушено його права та законні інтереси.
08.01.2024 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Решта відповідачів своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористались.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач: з 01.09.1982 по 17.07.1985 - навчання в середньому професійно-технічному училищі № 6 міста Житомира (по спеціальності - «Електрогазозварник»); з 23.07.1985 по 05.05.1986 - електрогазозварник ручної вентиляційній ділянці в Київському «Сантехмонтаж-1»; санітарно-технічному зварки 4-го розряду на заводі Тресту; з 19.05.1986 по 25.05.1988 - служба в Радянській армії; з 01.08.1988 по 04.09.2009 - електрозварник ручного зварювання в Київському санітарно-технічному заводі «Сантехмонтаж-1», який згодом було перейменовано на відкрите акціонерне товариство «Київський санітарно-технічний завод»; 05.11.1999 під час роботи на ВАТ «Київський санітарно-технічний завод» було проведено атестацію робочого місця Позивача, за результатами якої зроблено висновок, що ОСОБА_1 має право на пенсію на пільгових умовах (Наказ № 13-п від 05.11.1999). 19.07.2005 була проведено повторну атестацію робочого місця ОСОБА_1 (Наказ № 30-к від 19.07.2005); з 02.11.2009 по 08.02.2010 - електрозварник ручного зварювання в ТОВ «TICO Аркітект Металл Енд Гласс Констракшн»; з 17.03.2014 по 26.01.2015 - електрозварювальник 4-го розряду ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство № 3»; з 05.08.2016 по 04.10.2018 - електрогазозварювальник 4-го/5-го розряду в Казенному підприємстві спеціального приладобудування «Арсенал»; з 16.10.2018 по 09.07.2022 - електрогазозварник в Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло».
Вважаючи наявним у достатній кількості страховий та спеціальний стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.
За правилами екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії з огляду на відсутність довідки про підтвердження спеціального стажу.
У подальшому позивач отримав довідку від 02.05.2022 № 55/05/22-1 відповідно до якої зазначено, що архівні документи ПРАТ «Київський санітарно-технічний завод» внаслідок вторгнення російських військ наприкінці березня 2022 архісховище було знищено.
Під час повторного звернення позивач надава довідку від 02.05.2022 № 55/05/22-1 та довідку про підтвердження наявного пільгового трудового стажу для призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовлено у призначенні пенсії з огляду на відсутність довідки про підтвердження спеціального стажу.
Інформацію щодо зазначених рішень позивач отримав з листа пенсійного органу № 2600-0211-8/134038 від 18.10.2022.
Вважаючи зазначені рішення протиправними позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до абзаців 1 та 2 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною 1 ст. 114 Закону № 1058 встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч.х 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у ч. 4 цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, для призначення пенсії на пільгових умовах у період до 01.04.2024 для чоловіків необхідним є: наявність стажу роботи 30 років на дату досягнення 55 років, з них 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Пунктом 9 Порядку № 383 встановлено, що пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються, зокрема, за Списком № 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1, а інша в Списку № 2.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п. 1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992.
Як вбачається з трудової книжки позивач, зокрема, у періоди з 23.07.1985 по 05.05.1986 працював електрогазозварником ручної вентиляційній ділянці в Київському «Сантехмонтаж-1»; санітарно-технічному зварки 4-го розряду на заводі Тресту; з 01.08.1988 по 04.09.2009 - електрозварником ручного зварювання в Київському санітарно-технічному заводі «Сантехмонтаж-1», який згодом було перейменовано на відкрите акціонерне товариство «Київський санітарно-технічний завод»; з 02.11.2009 по 08.02.2010 - електрозварником ручного зварювання в ТОВ «TICO Аркітект Металл Енд Гласс Констракшн»; з 17.03.2014 по 26.01.2015 - електрозварювальник 4-го розряду ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство № 3»; з 05.08.2016 по 04.10.2018 - електрогазозварювальник 4-го/5-го розряду в Казенному підприємстві спеціального приладобудування «Арсенал»; з 16.10.2018 по 09.07.2022 - електрогазозварником в Комунальному підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло».
Також позивач з 01.09.1982 по 17.07.1985 навчання в середньому професійно-технічному училищі № 6 міста Житомира (по спеціальності - «Електрогазозварник»), а з 19.05.1986 по 25.05.1988 - проходив службу в Радянській армії.
Крім того, судом встановлено, що за інформацією, яка міститься в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) спеціальний стаж позивача періоди роботи з 1998 по 2009 обліковані за кодами ЗПЗ013Б1.
На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060-ХІІ).
Відповідно до ст. 43 Закону № 1060 було встановлено, що вищими закладами освіти є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. При цьому університет віднесено до вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98ВР (далі - Закон № 103/98ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до записів наявних у трудовій книжці позивача позивач в межах трьох місяців після завершення навчання зарахувався на роботу за набутою професією, а відтак такий період повинен бути зарахований до спеціального стажу.
За змістом оскаржуваних рішень відповідача до страхового стажу позивача не зараховано період строкової військової служби з 19.05.1986 по 25.05.1988 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , який підтверджується записом № 3 трудової книжки позивача.
Відповідно до підпунктів "з" та "к" ч. 1 п. 109 Положення № 590, крім роботи робочим або службовцем в загальний стаж роботи зараховуються також навчання в училищах системи професійно-технічної освіти; служба в складі Збройних Сил СРСР.
Частиною 3 п. 109 Положення № 590 визначено, що при призначені пенсії на пільгових умовах або в пільгових розмірах період служби в складі Збройних Сил СРСР прирівнюється за вибором особи, яка звернулася за пенсією, до роботи, яка передувала цьому періоду або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду, а період навчання в ПТУ прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Отже, законодавством, чинним до 01.01.1992, було передбачено, що під час призначення пенсій на пільгових умовах або в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР прирівнювалась за вибором особи, яка звернулась за пенсією, до роботи, яка передувала службі, або до роботи, яка слідувала за нею, а навчання, зокрема в професійно-технічних училищах, прирівнювалося до роботи, яка слідувала за закінченням навчання.
Отже, період строкової військової служби підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Таким чином, вказаними доказами, з урахуванням норм п.п. 1, 20 Порядку від 12.08.1993 № 637, підтверджено, що періоди роботи позивача за посадою електрозварника, робочі місця за якими атестовані та передбачені Списками № 2, повинні бути зараховані до пільгового стажу.
Розмір загального стажу позивача та розмір пільгового за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 надає право позивачу, якому виповнилось на момент звернення 55 років, право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Щодо відсутності атестації робочих місць суд зазначає, що Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, щодо проведення атестації робочого місця відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» ст.13 Закону № 1788-XII.
На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;
Відповідно до п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.
У даному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв протиправно.
При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 з моменту звернення за її призначенням, а саме з 09.07.2022.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Таким чином, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 992,40 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 14.11.2022.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, оскільки саме ними було прийнято спірні рішення сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про яке Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило ОСОБА_1 листом від 29.06.2022 № 2600-0211-8/73631.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про яке Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило ОСОБА_1 листом від 18.10.2022 листом № 2600-0211-8/134038.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) призначити та виплачувати з 09.07.2022 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, шляхом зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 11.07.1985, періоду проходження військової служби з 19.05.1986 по 25.05.1988, а також зарахування до пільгового стажу періодів роботи за Списком № 2: з 23.07.1985 по 05.05.1986; з 01.08.1988 по 04.09.2009; з 02.11.2009 по 08.02.2010; з 17.03.2014 по 26.01.2015, з 05.08.2016 по 04.10.2018 та з 16.10.2018 по 09.07.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у сумі 496,20 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) судовий збір у сумі 496,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.