23 липня 2024 року справа №320/12941/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 60112,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно відомостей інформаційної комунікаційної системи Державної податкової служби «Податковий блок», ОСОБА_1 на момент звернення до суду має податковий борг у розмірі 60 112,62 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень.
Несплата у добровільному порядку відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості стала підставою для звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що інтегрована картка сама по собі не є доказом, оскільки факт порушення податкових зобов'язань встановлюються відповідною перевіркою, за результатами якої складається акт, який у даному випадку не складався. Також зазначає, що з доданої до позовної заяви податкової вимоги від 23.11.2016 № 8476-17 не вбачається, якого боргу вона стосується.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
24.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 відмовлено у задоволенні зазначеного вище клопотання.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
27.06.2023 відповідач подав клопотання, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що контролюючим органом здійснено нарахування на приміщення, які звільнені від оподаткування, в них ведеться виробнича діяльність за призначенням, а саме - виготовлення готових металевих виробів. Також відповідач зазначив про пропуск повивачем встановленого строку 1095 днів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів та зборів, є платником податків за основним місцем обліку.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
- (форма «Ф») від 11.05.2018 № 0072892-1310-2653 на суму 1 092,00 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості);
- (форма «Ф») від 11.05.2018 № 0072893-1310-2653 на суму 6 550,8 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості);
- (форма «Ф») від 05.04.2019 № 0033107-1310-2653 на суму 1693,97грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості;
- (форма «Ф») від 05.04.2019 № 0033108-1310-2653 на суму 10 161,93 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості);
- (форма «Ф») від 29.04.2019 № 0140427-3314-2653 на суму 2 848,07 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості);
- (форма «Ф») від 29.04.2019 № 0140428-3314-2653 на суму 17 085,31 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості);
- (форма «Ф») від 05.06.2021 № 0732939-2408-2653 на суму 2 954,83 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості);
- (форма «Ф») від 05.06.2021 № 0732940-2408-2653 на суму 17 725,71 грн. (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості).
Вказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені відповідачем в адміністративному та/або судовому порядку.
Згідно з довідкою про наявний податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, станом на 22.12.2022 за даними інтегрованих карток платника податків у відповідача рахується податковий борг на загальну суму 62899,34, сума податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку становить 60 112,62 грн.
У зв'язку несплатою відповідачем у добровільному порядку суми боргу у розмірі 60 112,62 грн. позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Суд зазначає, що відповідачем не було подано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному та/або судовому порядку, у зв'язку з чим сума податкових зобов'язань, визначена на підставі податкових повідомлень-рішень є узгодженою.
У відповідності з п.п.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Положенням пункту 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 23.11.2016 №8476-17 на суму 5208,44 грн.
Вказана податкова вимога була надіслана на податкову адресу відповідача та повернута позивачу із відміткою поштового відділення «За закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги матеріали справи також не містять.
За приписами пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно до пп. 19-1.1.34 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження ( п. 87.11 ст. 87 ПК України).
Суд відхиляє доводи відповідача, що контролюючим органом здійснено нарахування на приміщення, які звільнені від оподаткування з огляду на наступне.
Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до норм п. п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема, будівлі промислові та склади.
Законом України від 16.01.2020 №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни до підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до яких: не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Проте матеріали справи не містять доказів того, що належні відповідачу приміщення використовуються ним за призначенням для здійснення діяльності, що класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Крім того, правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, не є предметом розгляду в даній справі.
Відповідач не скористався своїм правом на оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого відповідні зобов'язання є узгодженими, що є підставою для задоволення даного позову.
Судом також відхиляються доводи відповідача, що з доданої до позовної заяви податкової вимоги від 23.11.2016 № 8476-17 не вбачається, якого боргу вона стосується, з огляду на наступне.
Відповідно до Розділу IV Порядку № 610 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (у редакції, чинній на момент направлення податкової вимоги у даній справі), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770 (далі - Порядок № 610), після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру податкова вимога в той самий день реєструється в контролюючому органі та направляється (вручається) платнику податків.
При надсиланні (врученні) податкової вимоги корінець такої податкової вимоги залишається в контролюючому органі та долучається до справи платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви додано корінець податкової вимоги, який не має містити детальну інформацію про наявний податковий борг.
Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Наведене свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу надсилати додатково податкову вимогу у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі. Доказів погашення податкового боргу відповідача матеріали справи не містять.
Щодо доводів відповідача про не складення контролюючим органом акту перевірки суд зазначає наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 ПК України - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до положень пп. 266.3.1 та пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
Суд звертає увагу, що з метою достовірного нарахування податку на нерухомість, відповідно до норм п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
З огляду на викладене, у даному випадку проведення податкової перевірки чинним законодавством не передбачено.
Зазначені відповідачем правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.05.2019 у справі № 826/7230/16 є нерелевантними стосовно обставин даного спору, оскільки вони стосуються визнання нечинним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов'язання податкового органу поновити анульовану реєстрацію, зобов'язання податкового органу зарахувати переплачені кошти на рахунок сплати єдиного податку.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Верховний Суд в постанові від 25.05.2022 по справі №160/11297/20 дійшов висновку, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Статтею 3 розділу І Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 внесено до ПК України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни: статтю 102 доповнити пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Статтею 2 розділу ІІ Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Закон України №2120-ІХ від 15.03.2022 набрав чинності 17.03.2022.
Суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Законом України від 21.04.2022 №2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб.
Законом України від 22.05.2022 №2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб.
Законом України від 15.08.2022 №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб, до 21.11.2022.
Законом України від 16.11.2022 №2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 строком на 90 діб.
Законом України від 07.02.2023 №2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб.
Таким чином в період з 18.03.2020 року по 16.03.2022 року перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України був зупинений у зв'язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
В свою чергу, перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, з 17.03.2022 року зупинений на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Суд зазначає, що станом на момент винесення рішення суду у даній справі воєнний стан на території України не скасований.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що строк давності 1095 календарних днів, встановлений статтею 102 ПК України, з дня виникнення податкового боргу з грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, не сплинув, а податковий борг підлягає стягненню у встановленому законом порядку.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи наявність податкового боргу відповідача та дотримання контролюючим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 60 112,62 грн. (шістдесят тисяч сто дванадцять грн. 62 коп.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.