25 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/4998/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення без розгляду позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2014 по 27.05.2017, сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за період з 01.01.2014 по 27.05.2017 із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та індексації, в тому числі нарахованої у розмірах згідно судового рішення за справою № 240/16510/21;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нарахована грошова допомога при звільненні, сум індексації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, обчисливши розмір такої грошової допомоги із місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з врахуванням індексації нарахованої у розмірах згідно судового рішення за справою № 240/16510/21.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, головуючим суддею у справі №240/4998/24 визначено суддю Липу В.А.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 22.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
До суду 28.03.2024 надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заяви вказує, що позивач звернувся до суду з вимогами здійснити перерахунок сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань по сплину майже 8 років після його звільнення, а щодо сум нарахованих військовою частиною на виконання Постанови Сьомого апеляційного суду від 13.04.2023 по справі 240/16510/21 з пропуском тримісячного строку (навіть звернення до військової частини було направлено більш, як через 3 місяці), оскільки з дати зарахування коштів, а саме 26.10.2023 Позивачу було відомо про виконання рішення по справі №240/16510/21.
У зв'язку із призовом судді ОСОБА_2 на військову службу, відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.10 №30 (із змінами і доповненнями) розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року №138 було призначено повторний автоматизований розподіл справ, що перебували в провадженні судді Липи В.А., зокрема й адміністративної справи №240/4998/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/4998/24 було визначено суддю ОСОБА_3 .
Ухвалою від 25.07.2024 суддя Лавренчук О.В. прийняла адміністративну справу до спрощеного позовного провадження.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У справі, що розглядається, позивач у березні 2024 року звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та доплатити:
- грошову допомогу при звільненні, обчисливши розмір такої грошової допомоги із місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з врахуванням індексації нарахованої у розмірах згідно судового рішення за справою №240/16510/21.
- грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за період з 01.01.2014 по 27.05.2017 із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі виплати, сум щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ № 889 та індексації
Суд зауважує, що положення ст.122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 та №9-рп/2013.
Так, у Рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні», «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України викладена в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Таким чином, на спірні правовідносини щодо не нарахування та не виплати позивачу спірних сум грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 27.05.2017 розповсюджуються положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), відтак, право позивача на звернення до суду із цим позовом за вказаний період не обмежується будь-яким строком.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Таким чином, суд встановив, що строк звернення до суду позивач не пропустив.
З огляду на зазначене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статями 122, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Лавренчук