25 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/6574/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги на компенсаційних сум, оформлене протоколом №2/в від 26.01.2024, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити їй виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_2 у розмірі, встановленому чинним законодавством.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що висновки відповідача про те, що позивач не має право на одноразову грошову допомогу є помилковими, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю та в подальшому смертю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто в даному випадку, з моменту настання інвалідності - з 23.12.2016. Настання інвалідності було раніше норми запровадженої Законом України від 06 вересня 2018 року №2522- VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності з 13.10.2018.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву від 26 квітня 2024 року, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачена виплата одноразової грошової допомоги в зв'язку із смертю особи, звільненої з військової служби, у випадку, якщо смерть настала протягом року після звільнення з військової служби. Водночас смерть чоловіка позивачки настала понад річний строк після звільнення з військової служби, комісією Міноборони прийнято обґрунтоване рішення, оформлене протоколом від 26.01.2024 № 2/в, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
У період із 07.06.2024 по 11.07.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.09.2015.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.1997 № 50 підполковника ОСОБА_2 виключено зі списків частини 19.03.1997.
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 07.10.2022 смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 05.12.2022 №1977 захворювання підполковника у відставці ОСОБА_3 "Інфаркт мозку внаслідок тромбозу правої середньої мозкової артерії. Набряк - набухання головного мозку", які стали причиною смерті 04.10.2022 - захворювання та причина смерті, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позивач звернулась до Міністерства оборони України з заявою та відповідними документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
26.01.2024 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були розглянуті подані позивачем документи та прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії №2/в (пункт 20) та затверджене заступником Міністра оборони України 29.01.2024, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії підполковника в запасі ОСОБА_2 , оскільки відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 07.10.2022, смерть настала 04.10.2022, а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.1997 №50 підполковника ОСОБА_2 звільнено зі строкової військової служби 19.03.1997, тобто до дня смерті, отже на час смерті він не був військовослужбовцем. Смерть ОСОБА_2 настала понад річний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( надалі за текстом Закон №2011- XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3)загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (частина 1 статті 16-1 Закону).
Згідно пункту "а" частини 1 статті 16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Так, згідно з частинами 6, 8-9 статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975, в редакції, чинній на час звернення позивача за призначення одноразової грошової допомоги).
У відповідності до вимог пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Отже, Закон та Порядок № 975, у редакціях, чинних на момент смерті ОСОБА_2 (04.10.2022), містять положення про наявність права у членів сім'ї, батьків та утриманців на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті особи, звільненої з військової служби, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, але умови отримання одноразової грошової допомоги з цих підстав законодавцем обмежено певним часом - якщо смерть настала протягом року після звільнення її з військової служби.
Суд звертає увагу на те, що позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю та в подальшому смертю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто в даному випадку, з моменту встановлення ОСОБА_2 інвалідності, тобто з 23.12.2016.
Суд зазначає, що юридичним фактом, що є підставою виникнення у членів сім'ї, батьків та утриманців померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є подія смерті військовослужбовця, а днем виникнення права - дата смерті. Тому правила щодо призначення та виплати допомоги регулюються положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.
Системний аналіз пункту 1 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII у редакції, яка була чинною на дату смерті ОСОБА_2 (04.10.2022) дає підстави для висновків, що виникнення права на одноразову грошову допомогу пов'язано із такими юридичними фактами: по-перше - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби; по-друге - смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; по-третє - смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У перших двох випадках йдеться про смерть діючих військовослужбовців.
У третьому випадку, підставою для призначення та виплати допомоги є смерть особи, звільненої з військової служби. Однак законодавець передбачив, що для виникнення права на допомогу необхідним є одночасне існування таких умов: 1) смерть особи, звільненої з військової служби, настала протягом року після звільнення; 2) смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини 14.03.1997, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, настання смерті ОСОБА_2 відбулося після сплину одного року після звільнення, а тому одна із обов'язкових умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не дотримана. При цьому, та обставина, що у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 05.12.2022 №1977 захворювання підполковника у відставці ОСОБА_3 "Інфаркт мозку внаслідок тромбозу правої середньої мозкової артерії. Набряк - набухання головного мозку", які стали причиною смерті 04.10.2022, які стали причиною смерті 04.10.2022 - захворювання та причина смерті, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не є підставою для призначення одноразової допомоги, оскільки перша із двох обов'язкових умов для отримання допомоги не дотримана.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивач не набула права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 з тієї підстави, що між датою звільнення його зі служби та датою його смерті минуло більше року.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 20 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання №2/в від 26.01.2024 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (просп.Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, ЄДРПОУ: 00034022), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва