24 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5249/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення №032950009289 від 09.04.2024 щодо відмови в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту виникнення права на такий вид пенсії та з врахуванням періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (3 категорія) з часу аварії на ЧАЕС (26 квітня 1986 року) по даний час, встановлених довідкою Любешівської селищної ради від 29.09.2023 №585.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Угриничі, Любешівського району (з 2021 року Камінь-Каширський р-н) Волинської області та постійно був зареєстрований та проживав у вказаному населеному пункті з народження до 01.09.1986 та проживає з 01.06.1989 по даний час, що стверджується паспортом громадянина України та довідкою Любешівської селищної ради від 29.09.2023 №585.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що після проходження навчання в 1989 році він повернувся до свого постійного місця проживання в с.Угриничі Камінь-Каширського району та після цього місця проживання не змінював, з 01.06.1989 зареєстрував своє місце проживання у вказаному населеному пункті, яке згідно з розпорядженням КМ України від 22.08.1990 року №378-р включено до Переліку радіоактивно забруднених населених пунктів внаслідок аварії Чорнобильської ABC і постановою КМ України від 23.07.1991 №106 віднесено до зони добровільного гарантованого відселення (3 категорія).
Позивач також зазначає, що період з 1989 до 1991, навчаючись в м.Луцьку, свого постійного місця проживання не змінював, в цей період постійно отримував поштову кореспонденцію, різноманітні медичні та соціальні послуги в с.Угриничі Камінь-Каширського району, де знаходились його особисті речі та належне йому майно.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому звернувся із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ у Волинській області.
Відповідно до принципу екстериторіальності документи були передані на розгляд ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 08.11.2023 №032950009289 йому відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що він прожив станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення лише 1 рік 10 місяців 30 днів. Відтак проживав в зоні добровільного гарантованого відселення менше 3-ох років, а тому не має права на призначення пенсії відповідно з вимогами ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказане рішення ГУ ПФУ в Харківській області позивачем оскаржено до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/35078/23 від 01.03.2024 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 08.11.2023 №032950009289 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу виникнення права на призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позивач зазначає, що ГУ ПФУ у Волинській області, на виконання судового рішення у справі №140/35078/23 від 01.03.2024, незважаючи на правову оцінку обставин справи, викладену у цьому судовому рішенні, прийняло рішення від 09.04.2024 №032950009289, яким повторно та з тих самих підстав відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, а саме: у зв'язку з тим, що він прожив станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення лише 1 рік 10 місяців 30 днів (до періодів проживання не зараховано період навчання в м.Луцьку з 01.09.1989 по 21.06.1991 та період проходження військової служби з 20.06.1988 по 17.08.1989), а відтак проживав в зоні добровільного гарантованого відселення менше 3-ох років і не має права на призначення пенсії відповідно з вимогами ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказане рішення ГУ ПФУ у Волинській області позивач вважає протиправним та таким, що підлягає до скасування, оскільки посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року позивач проживав або відпрацював чи постійно перебував у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Таке посвідчення йому видавалось в установленому порядку та недійсним не визнавалось, а статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється.
З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.19).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.21-22) позовні вимоги не визнала та в задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що період навчання в Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки та, відповідно, проживання позивача у місті Луцьку, період проходження військової служби (відсутні відомості про місце проходження військової служби) не можуть бути враховані до періоду постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення.
Отже, позивач станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а тому не має права на призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З наведених підстав просила в позові відмовити.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується повторно виданим Волинською обласною державною адміністрацією 07.07.2022 посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.16).
02.11.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ГУ ПФУ в Харківській області відповідно до принципу екстериторіальності заяву розглянуло та прийняло рішення від 08.11.2023 №032950009289, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років. Період проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 1 рік 10 місяців 30 днів.
Позивач оскаржив дане рішення ГУ ПФУ в Харківській області до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №140/35078/23, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 08.11.2023 №032950009289 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу виникнення права на призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №140/35078/23 ГУ ПФУ у Волинській області винесло рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 №032950009289 у зв'язку із відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, а саме: проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Рішення мотивоване тим, що до періодів проживання не зараховано періоди навчання та проходження військової служби в населених пунктах, не віднесених до зони радіоактивного забруднення, а саме: з 23.08.1986 по 19.06.1988 та з 01.09.1989 по 21.06.1991 - навчання в м.Луцьку; з 20.06.1988 по 17.08.1989 - військова служба (а.с.11-12, 53-54).
Листом від 17.04.2024 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. У свою чергу частиною третьою статті 65 Закону №796-XII обумовлено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
В пункті 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551), уточняється, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.1993 прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Як зазначено у пункті 11 Порядку №551, посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.1993 прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали (працювали), зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Як встановлено судом, позивачу повторно видано Волинською обласною державною адміністрацією посвідчення серія НОМЕР_1 від 07.07.2022 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
Відтак, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення, в тому числі і право на пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Суд також звертає увагу на те, що згідно з паспортними даними ОСОБА_1 народився в селі Угриничі Любешівського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім того, як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення (у селі Угриничі Камінь-Каширського району (бувшого Любешівського району) Волинської області) підтверджується довідкою старости Седлищенського старостинського округу Любешівської сільської ради Камінь-Каширського району від 29.09.2023 №585 від 14.03.2024 №353, відповідно до якої позивач дійсно проживав та був зареєстрований у селі Угриничі Камінь-Каширського району Волинської області з 01.01.1986 по 01.09.1986 та з червня 1989 року і по теперішній час. Довідка видана на підставі погосподарських книг №9 за 1986-1990 роки, №2 за 1991-1995 роки, №2 за 1996-2000 роки, №1 за 2001-2005 роки, №8 за 2006-2010 роки, №8 за 2011-2015 роки та будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 .
Також відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 15.08.1991 по 05.04.1993 працював в Цирській загальноосвітній школі Любешівського району Волинської області, а з 05.04.1993 - в Угриничівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Любешівського району Волинської області.
Отже, станом на день аварії на ЧАЕС (26.04.1986) позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення, відтак має право застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки.
При цьому, беручи до уваги той факт, що позивач і на даний час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, тому останній набув право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Доводи відповідача про те, що позивач навчався у м.Луцьку у періоди з 23.08.1986 по 19.06.1988 та з 01.09.1989 по 21.06.1992, та з 20.06.1988 по 17.08.1989 проходив військову службу, тобто перебував на території, яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, суд до уваги не бере, оскільки посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідними комісіями при видачі їй посвідчення. В протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав б вказаного посвідчення. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. Докази про вилучення посвідчення у зв'язку із безпідставністю його видачі у матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, такі документи як диплом про навчання та трудова книжка не відносяться до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17 Верховний Суд зробив висновок, що наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відомості диплому (трудової книжки) не можуть спростувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення не менше трьох років станом на 01.01.1993.
У постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків ГУ ПФУ у Волинській області у рішенні від 09.04.2024 за №032950009289 про те, що позивач станом на 01.01.1993 прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років. В протилежному випадку нівелюється його статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, який позивачу встановлений у визначеному законом порядку.
Таким чином, висновки відповідача про не проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.
При цьому у спірному рішенні від 09.04.2024 за №032950009289 вказано про наявність у ОСОБА_1 37 років 0 місяців 02 дні страхового стажу, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (30-6), виконується та не є спірною підставою в даній справі.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання здійснити призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку з моменту виникнення права на такий вид пенсії, то суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 виникло право на призначення пенсії за віком 05.10.2023, тому саме з цієї дати така пенсія підлягає призначенню.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 09.04.2024 за №032950009289, зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 05.10.2023, тобто з часу виникнення права на призначення пенсії за віком.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.04.2024 за №032950009289 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05.10.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій