про закриття провадження в справі
м. Вінниця
25 липня 2024 р. Справа № 120/8052/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відрахування на користь ОСОБА_2 аліментів з додаткової винагороди ОСОБА_1 , яка останньому нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та виплачується на період дії воєнного часу.
Ухвалою суду від 25.06.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, зазначеною ухвалою:
1) залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ;
2) встановлено відповідачу строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а третім особам - для подання пояснень по суті позову.
23.07.2024 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи 1, в яких представник військової частини НОМЕР_1 заперечив щодо задоволенні позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні. Зокрема вказав, що що Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб зазначений в постанові Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993. У 2022 році збули внесені зміни щодо видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Якщо раніше фінансове утримання дитини проводилось із заробітної платні військовослужбовця, то згідно нововведень в законодавстві утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім виплат, що не мають постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Також це стосується, зокрема, і додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану. З метою забезпечення прав дітей на належне утримання 11.11.2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1263 «Про внесення зміни до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів па одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Згідно з документом, з військовослужбовців ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. З наведеного вбачається, що утримання аліментів здійснюється з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема, і додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім тих виплат, що не мають постійного характеру або інших випадків, передбачених законом.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд", що підтверджується сформованою працівником суду відповідною довідкою.
Третя особа 2 правом на подання письмових пояснень також не скористалась, хоча про розгляд справи повідомлялась завчасно та належним чином, що підтверджується наявнми в матеріалах справи доказами.
Під час ознайомлення з матеріалами справи, з урахуванням отриманих від представника третьої особи 1 письмових пояснень, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства та, як наслідок, про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 2 статті 4 КАС України встановлено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України, Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку, звернення позивача до суду з даним позовом зумовлено незгодою останнього з діями державного виконавця щодо визначення належної до стягнення суми аліментів. Зокрема, позивач вважає, що відрахування аліментів, на виконання прийнятого Вінницьким міським судом Вінницької області судового наказу №127/35026/23 від 14.11.2023, відповідач повинен здійснювати без врахування додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
З огляду на сформовану позивачем прохальну частину позовної заяви суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 1, 3, 4, 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частина 3 статті 195 СК України визначає, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Таким чином, у разі незгоди боржника з діями державного виконавця щодо розрахунку аліментів боржник має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
За статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
На підставі викладеного суд дійшов до переконання, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства і має розглядатись за правилами цивільного судочинства, адже судовий наказ виданий місцевим загальним судом.
Відповідні висновки також підсилює й актуальна судова практика з розгляду подібних спорів. Зокрема, судом враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду наведені в ухвалі від 07.02.2024 по справі №331/4185/19.
Положенням пункту 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, суд доходить висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз'яснює позивачу, що вказаний трудовий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна