Справа № 554/10806/23 Номер провадження 11-кп/814/1753/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтава від 19 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 22023170000000203, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Полтава, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючому, із середньою спеціальною освітою, неодруженому, раніше не судимому,
обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.435-1, ч.2 ст.345, ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 серпня 2024 року.
У задоволенні клопотання захисника про визначення застави як альтернативного запобіжного заходу відмовлено.
Приймаючи рішення місцевий суд врахував: наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст.435-1, ч.2 ст.345, ч.ч.2,3 ст.436-2 КК України, ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення; тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про особу останнього, а також неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить змінити ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 19.06.2014 та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави, як альтернативу тримання під вартою з визначенням застави -20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що ризики, на які посилалася сторона обвинувачення, в даному кримінальному провадженні є мінімальними, а прокурором не доведено що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Звертає увагу, що ч.4 ст.183 КПК України встановлено право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, з чого слідує, що суду не заборонено застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
Від захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_8 на адресу суду надійшли клопотання про проведення судового розгляду без їх участі.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.
Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на те, що учасники надіслали клопотання про проведення судового розгляду без їх участі, розгляд апеляційної скарги на ухвалу Октябрського районного суду Полтавської області від 19 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, на підставі ч.4 ст. 422-1 КПК України проводиться без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Враховуючи все вищевказане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, дані про його особу та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст. 114-1, ч.2 ст.435-1, ч.2 ст.345, ч.ч.2,3 ст.436-2 КК України, тобто у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за один з яких, в разі доведення вини, передбачена відповідальність до 08 років позбавлення волі.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Таким чином, доводи апеляційної скарги що ризики у вказаному кримінальному провадженні є мінімальними є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а тому наведені захисником обгрунтування, не можуть бути безумовними підставами для зміни рішення суду.
Отже, судом першої інстанції у повній мірі досліджені обставини, за яких до обвинуваченого ОСОБА_7 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду і приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Разом з цим, суд першої інстанції, не визначив розмір застави і колегія суддів з цим погоджується, оскільки ч.5 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260,261,402-405,407,408,429,437-442 КК України.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали судді.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 19 червня 2014 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4