Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1088/24 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.П.
Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.
24 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Трояновської Г.С.,
за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №279/1088/24 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Коростенської міської ради про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка В.П. в м. Коростені,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- встановити факт проживання однією сім'єю з померлою ОСОБА_2 та померлим двоюрідним братом ОСОБА_3 з 2008 року по 21.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- віднести її до четвертої черги спадкування за законом;
- визнати за нею право власності на земельні ділянки визначені в державному акті на право приватної власності на землю серії І-ЖТ №025918, виданий 03.01.2002, загальною площею 3,83 га, що знаходиться на території Межиріцької сільської ради Коростенського району Житомирської області, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,8 га з кадастровим номером 1822383400:09:000:0020, на земельну ділянку площею 1,6122 га з кадастровим номером 1822383400:10:000:0018 та на земельну ділянку площею 0,4151 га з кадастровим номером 1822383400:10:000:0017.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_3 , який був зареєстрований по АДРЕСА_2 , а фактично проживав з дружиною ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , в житловому будинку, який належав батьку померлого брата - ОСОБА_4 . З 2008 року вона спільно проживала та здійснювала догляд за хворим двоюрідним братом по день його смерті. Зазначала, що вона, брат та його дружина вели спільне господарство, несли спільні витрати, вели спільний бюджет, здійснювали ремонт. Вказує, що вона надавала допомогу, брала участь у витратах на утримання житлового будинку по АДРЕСА_1 та здійснює по даний час, оплачує послуги з постачання електроенергії.
Після смерті ОСОБА_2 , дружини двоюрідного брата ОСОБА_3 , відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 3,83 га, яка розташована на території Межиріцької сільської ради Коростенського району Житомирської області з цільовим призначенням, для ведення сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЖТ за №025918, виданий 03.01.2002; земельних ділянок площею 1,8 га, кадастровий номер 1822383400:09:000:0020, площею 1,6122 га, кадастровий номер 1822383400:10:000:0018, площею 0,4151 га, кадастровий номер 1822383400:10:000:0017. Зазначає, що 07.11.2023 вона звернулась до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Кормінець М.М. щодо отримання письмового роз'яснення щодо оформлення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На усне звернення про надання письмового роз'яснення оформлення спадкової справи отримала відповідь про відмову в отриманні свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні відносини або інші відносини зі спадкодавцем. Враховуючи викладене просила задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було проведено підготовче судове засідання з порушенням процесуального права, не була розглянута заява про виклик свідків, не були допитані свідки, так як факт проживання позивача із братом та його дружиною можуть підтвердити свідки. Померла ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 постійно проживали з нею однією сім'єю. Ухвалене судове рішення порушує право власності на майно. Судом першої інстанції не надано належної оцінки сімейним цінностям, які підлягають захисту. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Межирічка Коростенського району Житомирської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , 13.11.2004 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Межирічка Коростенського району Житомирської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої входить земельна ділянка площею 3,83 га, яка розташована на території Межиріцької сільської ради Коростенського району Житомирської області, та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4 , виданого Межиріцькою сільською радою - 03.01.2002.
ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_3 , згідно копії свідоцтва про народження, копії свідоцтва про шлюб, паспорта, копії свідоцтва про народження батьків.
Відповідно до довідки №228 від 09.06.2022 виданої Дідковицьким старостинським округом виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживала і була зареєстрована на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 . На день смерті проживала і була зареєстрована одна.
Відповідно до довідки №6/02-26 від 22.01.2014 виданої виконкомом Межиріцької сільської ради Коростенського району Житомирської області, ОСОБА_1 доглядала до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 свою тітку ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Похоронила за власний рахунок.
Постановою приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Кормінець М.М. від 07.11.2023 за №367/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки не доведені родинні або інші відносити з ОСОБА_2 та не прийняття спадщини після смерті останньої.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що не встановлено факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наявність взаємних прав і обов'язків та спільного побуту.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.
Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження №61-20968сво21).
Оскільки у цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи становлять сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №694/646/20 (провадження №61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що позивач повинен довести належними доказами не лише факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а і факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що позивачка та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за життя були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт поховання позивачкою ОСОБА_2 не є підтвердженням факту спільного проживання, спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків, які передбачені ст. 1264 ЦК України.
Посилання ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позову на договір №08-291679 про постачання електричної енергії до будинку по АДРЕСА_1 , укладений між нею та ТОВ « Житомирська обласна енергопостачальна компанія» є безпідставними, оскільки договір укладений 16.08.2020, тобто після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в апеляційній інстанції показали, що за станом здоров'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 потребували сторонньої допомоги, тому з 2006 року ОСОБА_1 проживала разом з ними. Вона допомагала обробляти город, доглядала підсобне господарство. Після смерті ОСОБА_3 продовжувала проживати з ОСОБА_2 та її поховала. Крім того, свідок ОСОБА_5 вказав, що ОСОБА_1 має свою сім'ю.
Проте, колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.
За таких обставин, суд першої інстанції належним чином оцінивши всі докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не надала належних, обґрунтованих та достатніх доказів на підтвердження того, що вона із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, що підтверджують сукупність обставин, необхідних для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 25 липня 2024 року.
Головуючий
Судді