Справа № 165/3377/19 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О.
Провадження № 22-ц/802/732/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.
18 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 29 квітня 2024 року,
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 10.06.2015 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори Бобак О. І., зареєстрований в реєстрі за № 3-716, відповідно до якого, на випадок своєї смерті усе своє рухоме та нерухоме майно, яке на день смерті буде їй належати заповіла їй - ОСОБА_2 . Даний заповіт був записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4 , до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний нею вдома за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку із її похилим віком.
Позивач дізналася про наявність іншого заповіту складеного в 2016 році ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , в межах розгляду судової справи № 165/1477/18 за позовом ОСОБА_4 до неї про усунення перешкод у здійсненні прав власника житла шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, у зв'язку з чим відкрилась спадщина на належне їй майно. Позивач прийняла спадщину у зв'язку з тим, що була зареєстрована і проживала до дня смерті в будинку належному ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Після звернення до приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Ушакової Ю. А. для оформлення спадщини, нею було подано заяву про призупинення оформлення спадщини, за заявою відповідача ОСОБА_3 відповідно до заповіту посвідченого Павлівською сільською радою Іваничівського району 08.02.2016 року за реєстровим номером 41, до вирішення питання недійсності останнього заповіту в судовому порядку.
ОСОБА_2 вважає, що підпис виконаний в заповіті не заповідачем, а іншою особою, так як навіть візуально наявна різниця в почерку і підпису, що знаходяться на заповіті від 10.06.2015 р. та в паспорті громадянина України.
Позивачка зазначає, що заповідач ОСОБА_4 постійно перебувала в хворобливому стані, що був пов'язаний після перенесеного інсульту в 2011 році. На фоні зазначених хвороб були постійні перепади артеріального тиску та погіршувався зір. Так заповіт, який складався заповідачем проводився (посвідчувався) нотаріусом вдома, так як заповідач важко пересувалася і погано бачила. Вважає, що заповіт ОСОБА_4 посвідчений Павлівською сільською радою Іваничівського району 08.02.2016 р. за реєстровим номером 41, був складений з порушенням встановлених порядків складання заповіту та дивним той факт, що складений в приміщенні сільської ради, оскільки мав відбуватися за участі двох свідків, враховуючи стан заповідача ОСОБА_4 . Внаслідок перенесеного інсульту, наявності постійних хвороб, після інсультного періоду позбавляло заповідача ОСОБА_4 у здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Вважає, що ОСОБА_4 на момент складення заповіту, що посвідчений Павлівською сільською радою Іваничівського району 08.02.2016 р. за реєстровим номером 41 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, підпис на заповіті не належить заповідачу, а сам заповіт, що посвідчувався секретарем сільської ради складений з порушеними встановленого порядку посвідчення нотаріусами заповітів, що регламентується нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
Просить визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 , який посвідчений Павлівською сільською радою Іваничівського району 08.02.2016 року за реєстровим номером 41.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 29 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 , яка подана в її інтересах представником, просить скасувати це рішення і ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в заповіті від 10.06.2015 року зробила розпорядження відповідно до якого все своє майно, рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7). Заповіт було посвідчено ОСОБА_5 , державним нотаріусом Нововолинської державної нотаріальної контори. Заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний нею у її присутності удома в АДРЕСА_1 у зв'язку з її похилим віком. Особу її встановлено, дієздатність перевірено.
В подальшому, ОСОБА_4 , в заповіті від 08.02.2016 року зробила розпорядження, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, все те, що буде належати їй на день смерті і на яке матиме право по закону вона заповіла онуці ОСОБА_3 , що підтверджується заповітом, посвідченим секретарем Павлівської сільської ради ОСОБА_6 ОСОБА_4 текст заповіту прочитано в голос і власноручно підписано. Особу встановлено, дієздатність перевірено.(а.с. 6).
Звертаючись до суду з позовом та оспорюючи, складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 . заповіт, ОСОБА_2 , вказувала, що заповіт підписаний не ОСОБА_4 , складений без свідків при тому, що заповідач мала поганий зір, а наявність в останньої постійних хвороб та перенесення інсульту позбавило ОСОБА_4 можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1-2 ст. 89 ЦПК).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/103-21/322-ПЧ від 06.04.2021 року, яка призначена за клопотанням позивача, підпис від імені заповідача ОСОБА_4 в графі «ПІДПИС» в заповіті від 08.02.2016 року - ймовірно виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. При цьому експертом зазначено, що при оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що розбіжні ознаки суттєві, однак недостатня кількість наданих порівняльних зразків не дозволяє перевірити їх стійкість та вирішити питання у категоричній формі. (а.с. 108-113).
Не погодившись з вказаним висновком позивач клопотала про призначення комплексної-почеркознавчої експертизи, оспорюваного заповіту. Ухвалою від 15.04.2024 року судом відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_2 з підстав не надання позивачем необхідної кількості оригіналів документів з підписом спадкодавцят та відсутністю правових підстав для призначення такої експертизи. При цьому суд зазначив, що в означений спосіб позивач намагається зібрати докази на підтвердження заявлених вимог, хоча мав достатньо часу та можливостей для збору почеркознавчого матеріалу. Суд вважав клопотання необґрунтованим.
Колегія суддів вважає законною та обґрунтованою відмову в задоволенні клопотання про призначення комплексної-почеркознавчої експертизи, а тому у задоволені клопотання про призначення даної експертизи в апеляційній інстанції відмовлено.
Допитані в судовому засіданні під присягою свідки зокрема: ОСОБА_6 , яка посвідчувала як секретар Павлівської сільської ради, оспорюваний заповіт, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , показали суду про обставини за яких посвідчувався заповіт, та волю ОСОБА_4 на його укладення. У суду відсутні підстави для не прийняття вказаних показів до уваги як правдивих та достовірних.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції висновок почеркознавчої експертизи, який не є категоричним, в силу відсутності достатньої кількості потрібного матеріалу, оцінив в сукупності з іншими доказами у справі та вважав не доведеними твердження позивача щодо не підписання ОСОБА_4 оспорюваного заповіту.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 310/23 від 26.12.2023 року померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя на тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння або психічне захворювання не страждала. Соматичні розлади на які за життя страждала померла ОСОБА_4 та її похилий вік не супроводжувались психічними розладами, які б позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладання заповіту 08.02.2016 року. Доказові ознаки прийому померлою ОСОБА_4 будь - яких лікарських препаратів на період укладання заповіту 08.02.2016 року та доказова наявність можливих побічних дій цих препаратів з виявленням психічних розладів в наданих матеріалах відсутні, що вказує на збереженість у померлої ОСОБА_4 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладання заповіту 08.02.2016 р. (а.с. 195-207).
Жодних інших доказів, які б стверджували, що ОСОБА_4 мала проблеми з психічним здоров'ям або ж приймала ліки, які впливали на її можливість адекватно сприймати події та вчинки, розуміти значення свої дій так керувати ними матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів вважає не доведеним твердження позивача про наявність правових підстав для визнання недійсним заповіту з підстав того, що ОСОБА_4 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати станом на 08.02.2016 року.
Також суд вважає бездоказовим твердження ОСОБА_2 про вкрай поганий зір ОСОБА_4 , який унеможливлював прочитання нею заповіту і як наслідок необхідність посвідчення заповіту при свідках.
Не підписання другого примірника заповіту ОСОБА_4 , не є підставою для визнання заповіту недійсним про що правомірно вказав суд у своєму рішенні.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, особисто підписаний спадкодавцем, цей заповіт посвідчений виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Іваничівськоо району Волинської області, підписаний службовою особою виконкому та зареєстрований в низі для запису нотаріальних дій № 41, роз'яснено заповідачу зміст статей 1233,1234,1236,1241,1254,1254 ЦК України та посвідчений особистий підпис на заповіті. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України. Суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, які б могли свідчити про недійсність заповіту та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Необхідно зазначити , що суд першої інстанції вирішуючи даний спір, оцінив всі наявні у справі докази в сукупності, за наявності проведених судових експертиз, допитаних свідків щодо обставин посвідчення заповіту та передумов, які цьому сприяли, а зокрема: тривале проживання спадкодавця з ОСОБА_3 в помешканні останньої, бажання померлої виселити позивача з помешкання, власником якого була саме спадкодавиця, обґрунтовано вказав про відсутність доказів, які б заперечили волю ОСОБА_4 на укладення заповіту саме в інтересах відповідача ОСОБА_3 ..
Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позовних вимогах.
Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 29 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: