Справа № 761/8195/24
Провадження № 2/761/6003/2024
09 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника Міністерства оборони України: ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, -
01.03.2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з 29.01.2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (по день смерті яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 (брат позивача) проходив військову службу на підставі контракту від 20.06.2020 року. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України, перебуваючи в зоні бойових дій, ОСОБА_3 отримав вибухову травму внаслідок чого загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю брата. Однак у здійсненні такої виплати було відмовлено в зв'язку з відсутністю підтвердження факту проживання з братом однією сім'єю.
А тому оскільки право на отримання одноразової грошової виплати залежить від встановлення зазначеного факту, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Як зазначає позивач, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері та до грудня 2018 року, він з братом жив однією сім'єю, був пов'язаний спільним побутом, спільними правами та обов'язками, вели спільне господарство, проживаючи в м.Краматорськ, Донецької області.
З 2019 року позивач та його брат переїхали до м.Києва та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Навіть після укладення ОСОБА_3 , контракту на проходження військової служби, останній приїздив на вихідні та святкові дні, у відпустку, відрядження та канікули.
Таким чином позивач зазначає, що він з братом проживав однією сім'єю.
18.04.2024 року до суду надійшли пояснення Міністерства оборони України в яких представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Як зазначено в поясненнях, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт, який він просить встановити.
29.04.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, позивачем не доведено факт який він просить встановити.
03.05.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позові. Як зазначив представник, відповідач не надав доказів на спростування факту проживання братів однією сім'єю.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заявлених вимог так як позивач не довів обставини на які він посилався при зверненні до суду з позовом.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність представника відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідними братами, як вбачається з копій свідоцтв про народження.
Їх мати, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
З витягів із Державного реєстру актів цивільного стану про реєстрацію народження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що відомості про їх батька записані зі слів матері на підставі ч.1 ст.135 СК України.
В подальшому, рішеннями виконавчого комітету Краматорської міської ради №108 та №109 від 18.02.2009 року в зв'язку зі смертю матері, внесених відомостей про батька на підставі ч.1 ст.135 СК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було надано статус дитини-сироти та тимчасово влаштовано до родини дядька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В судовому засіданні позивач пояснив, що він з братом не проживав з дядьком, він не виконував обов'язків опікуна. З дня смерті матері, вони проживали за адресою власної реєстрації - АДРЕСА_2 .
В подальшому дядька було позбавлено статусу опікуна саме в зв'язку з неналежним виконанням власних обов'язків. В той же час позивач пояснив, оскільки м.Краматорськ на даний час знаходиться дуже близько до зони бойових дій, він не має можливості отримати копію рішення про позбавлення дядька обов'язків опікуна.
ОСОБА_3 проходив військову службу на підставі Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу від 28.12.2019 року.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
В той же час, з копії лікарського свідоцтва про смерть від 14.04.2022 року вбачається, що ОСОБА_3 помер в зоні бойових дій, внаслідок вибухової травми.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 загинув під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із захистом Батьківщини.
ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю рідного брата ОСОБА_3 .
Листом від 28.09.2022 року за №3864 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив ОСОБА_1 , що він не має законних підстав для отримання відповідної виплати.
Комісія Міністерства оборони України 03.05.2024 року ухвалила рішення про повернення документів ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з ненаданням доказів спільного проживання із загиблим братом.
Пункт 2 Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі, всі нормативні акти в редакції на ІНФОРМАЦІЯ_2) передбачав, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п.1 зазначеної вище постанови, вона поширювалась на військовослужбовців Збройних Сил України.
Стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Так, зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пункти 1-3 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначали, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Отже, аналізуючи наведене вище законодавство, яке діяло на день смерті ОСОБА_3 можна зробити висновок, що право на отримання одноразової грошової допомоги мали, зокрема, члени сім'ї загиблого військовослужбовця, які визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
Таким чином, враховуючи що документи ОСОБА_1 були повернуті в зв'язку з не доведенням факту спільного проживання заявника та його загиблого брата, суд вважає, що встановлення даного факту має юридичне значення для заявника, зокрема для можливості отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Під час слухання справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана квартира належала на праві власності їх матері - ОСОБА_4 , в подальшому отримана у спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно із свідоцтвами про право на спадщину від 13.11.2009 року.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у спадщину від померлої матері квартиру АДРЕСА_3 .
Позивач в судовому засіданні пояснив, що вони з дня смерті матері проживали з братом однією сім'єю, підтримували один одного, фінансово саме він забезпечував молодшого брата під час навчання в школі, у вищому навчальному закладі. Так само ОСОБА_3 надавав матеріальну допомогу після того, як він розпочав працювати та отримувати дохід. У зв'язку з відсутністю інших родичів, їх сім'я складалась з них двох. Також позивач пояснив, що він в дуже поганих стосунках з дядьком, який був призначений опікуном.
В судовому засіданні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що брати проживали однією сім'єю, вони мали взаємні права та обов'язки.
Оцінивши надані суду докази, вислухавши сторони, свідків, суд приходить до висновку що під час розгляду справи доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були пов'язані спільним побутом (спільні витрати та харчування), мали взаємні права й обов'язки, а також піклувалися один про одного та надавали взаємну допомогу, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з 24.11.2016 року (з моменту повноліття ОСОБА_3 ) по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім'єю.
В той же час, суд не вбачає підстав для визначення місця спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки у відповідності до положень ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 76-81, 263, 265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ АДРЕСА_4 ), третя особа: Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з 24.11.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім'єю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18 липня 2024 року
Суддя: Н.Г. Притула