Справа №760/15235/24
1-кп/760/3037/24
23 липня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Путивль, Конотопського району Сумської області, українця, громадянина України, працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді водія в компанії служби таксі ТОВ «Уклон Україна», 27 квітня 2024 року о 23годині 30 хвилині прийняв замовлення на транспортному засобі «Toyota» моделі «Camry» д.н.з. НОМЕР_1 з адреси: м. Київ, вул. Воскресенський проспект, 6 до адреси: АДРЕСА_3 від громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після цього ОСОБА_7 , виконавши вказане замовлення, направився на автомобілі за адресою свого проживання: АДРЕСА_4 , де припаркував автомобіль поруч із вказаним будинком.
У подальшому, приблизно о 05 год. 00 хв. 28.04.2024 ОСОБА_7 , отримавши повідомлення від служби підтримки в мобільному додатку «Uklon» про те, що в автомобілі клієнт забув свої речі, направився до автомобіля, де в багажному відділенні виявив коробку, обмотану харчовою плівкою.
Після цього, розпакувавши вказану коробку, ОСОБА_7 побачив, що в ній знаходились готівкові кошти у сумі 400,000 гривень та в цей момент у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вказаних грошових коштів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого у великих розмірах, в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок крадіжки чужого майна, розуміючи, що вказані грошові кошти у автомобілі забула ОСОБА_4 , замовлення якої він виконував останнім, з метою приховання своїх дій, повідомив менеджеру інформаційної підтримки ТОВ «Уклон Україна», що забутих речей у автомобілі немає.
Продовжуючи свої злочинні дії, направленні на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, чим завдав матеріального збитку потерпілій ОСОБА_4 в сумі 400000 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого у великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині, а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчиненого у великих розмірах в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, розкаявся.
У судовому засіданні, відповідно до ст. 349 КПК України, було визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, а саме показань потерпілого, свідків, а також письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оскаржуються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченого. Крім того, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та ним не оскаржуються. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 доведена повністю.
Зазначені дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого у великих розмірах, в умовах воєнного стану.
При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_7 раніше не судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого, також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом'якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину, оскільки викрадене майно було повернуто потерпілій ОСОБА_4 . Судом враховується й те, що обвинувачений з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий для суспільства час - умови воєнного стану, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки злочинів.
Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, не одружений, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра, наразі, не перебуває, раніше не судимого.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).
Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, його щире бажання виправитись, відсутність тяжких наслідків від злочинів, беручи до уваги, що викрадене майно було повернуто потерпілій, а остання не наполягала на суворій мірі покарання, та просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 . іспитовий строк, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.
Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за правилами ст. 69 КК України, не зважаючи на його щиросердечно каяття, відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речови докази: грошові кошти у сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, які передані під розписку потерпілій ОСОБА_4 - залишити у її користуванні.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1