Справа № 562/294/21
"21" грудня 2023 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області в складі:
головуючого судді Саган Л.В.
за участю секретаря судового засідання Аврамчук Н.П.
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача Державної казначейської служби України Клімкович Я.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Головного Управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Головного Управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 19 грудня 2017 року до Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 18 грудня 2017 року о 13 год. у приміщенні Здолбунівської загальноосвітньої школи № 6 на перерві однокласники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили тілесні ушкодження для його неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Згідно висновку судово-медичної експертизи № 211 від 19 грудня 2017 року завдані для його сина тілесні ушкодження у вигляді синців на нижній щелепі справа, на правій гомілці по передній поверхні в середній третині, на лівій гомілці по передній поверхні у верхній третині та припухлості м'яких тканин у тім'яній ділянці голови зліва, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Також, 23 січня 2018 року до Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 22 січня 2018 року о 13 год. у приміщенні Здолбунівської загальноосвітньої школи № 6 під час навчального процесу однокласники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили тілесні ушкодження для його неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Згідно висновку судово-медичної експертизи № 23 від 24 січня 2018 року завдані для його сина тілесні ушкодження у вигляді синців на правому плечі по задній поверхні у верхній третині, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Дані факти були зареєстровані в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Здолбунівського відділення поліції за №6524 від 19 грудня 2017 року та № 373 від 23 січня 2018 року, а також внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно за № 12017180130000842 та №12018180130000052 за ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України. В подальшому прокурором Здолбунівської місцевої прокуратури була винесена постанова про об'єднання вказаних кримінальних проваджень з присвоєнням єдиного спільного номеру в ЄРДР 12017180130000842.
Крім того, 28 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180130000451 внесено відомості за фактом нанесення 27 грудня 2017 року неповнолітньому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень однокласниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В подальшому прокурором Здолбунівської окружної прокуратури була винесена постанова про об'єднання кримінальних проваджень з присвоєнням єдиного спільного номеру в ЄРДР 12017180130000842.
У ході проведення досудового розслідування вина неповнолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 була доведена в повному обсязі, однак на момент вчинення кримінальних правопорушень ні один із учасників ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, внаслідок чого вони не є суб'єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України.
Тому 23 грудня 2019 року слідчим слідчого відділення Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області Ніколаєвим О.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12017180130000842 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Одночасно слідчий ОСОБА_13 направив копію постанови про закриття кримінального провадження разом з матеріалами кримінального провадження начальнику Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності законних представників (батьків) неповнолітніх, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
24 січня 2020 року ОСОБА_1 до Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області було подано письмову заяву про надання інформації щодо дати складання адміністративних протоколів та дати їх направлення на розгляд до Здолбунівського районного суду Рівненської області.
31 січня 2020 року Здолбунівським відділенням поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області за підписом ОСОБА_17 була надана відповідь про те, що ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.184 КУпАП після встановлення їх місця перебування.
Позивачі вважають, що такою відповіддю посадова особа Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області свідомо вводила в оману заявника, оскільки станом на 29 січня 2020 року закінчився передбачений статтею 38 КУпАП строк притягнення вказаних осіб до адміністративної відповідальності.
14 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримав відповідь про те, що притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не представилось можливим.
Після цього 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 була подана скарга на ім'я начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо бездіяльності ювенальної превенції Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області для проведення службового розслідування.
Службовим розслідуванням було встановлено, що начальник сектору превенції Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області не виконав постанову про закриття кримінального провадження та жодного з трьох вказаних осіб до відповідальності не притягнув.
Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 21 лютого 2020 року за порушення службової дисципліни, що виразилося у безпідставному невиконанні постанови про закриття кримінального провадження та призвело до уникнення відповідальності правопорушниками, начальнику сектору превенції Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області оголошено сувору догану.
Стверджує, що бездіяльність превенції Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області спричинила наслідки у вигляді моральної травми та втрати репутації потерпілої сторони в кримінальному провадженні № 12017180130000842. Під час розслідування цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся, оскільки потерпіла сторона усвідомлювала, що кримінальне провадження буде закрите в зв'язку з тим, що кримінальні правопорушення скоїли малолітні особи віком 11 років. При цьому потерпіла сторона була впевнена, що відповідальність понесуть батьки вказаних дітей. В подальшому неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 піддався насмішкам, тролінгу зі сторони ровесників, що спричинило для нього моральну травму.
Враховуючи глубину фізичних та душевних страждань неповнолітнього ОСОБА_3 , характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та душевного стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, з урахуванням вимог розумності і справедливості, позивачі просять стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 100000 (Сто тисяч) гривень.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять задовольнити позов.
Представник відповідача Державної казначейської служби України Клімкович Я.Й. у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила суду, що казначейство є центральним органом виконавчої влади, юридичною особою і відповідає лише за виконання своїх зобов'язань та не відповідає за зобов'язаннями інших юридичних та фізичних осіб. Казначейство не вступало у правовідносини з позивачем та своїми діями або бездіяльністю не порушувало його законні права та інтереси. Стверджує, що в даному випадку, моральна шкода, у разі доведення позивачем її наявності, підлягає стягненню не за рахунок Державного бюджету України, а за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, дії якого завдали шкоди. Відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Вважає, що сам факт безпідставного невиконання постанови про закриття кримінального провадження не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди. Наявність певних недоліків у роботі Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Реалізація позивачем права на оскарження постанови про закриття кримінального провадження у порядку, встановленому КПК України, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Крім того, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Розмір моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. У позовній заяві не вказано, з яких міркувань позивачі дійшли до визначення суми у розмірі 100000 гривень. Право на моральну шкоду не гарантує її безумовне відшкодування, це право повинна довести особа, яка звертається до суду з відповідною позовною вимогою. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача Головного Управління Національної поліції в Рівненській області Никитюк Т.В. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. У відзиві на позов зазначає, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача і заподіяною шкодою. Вважає, що позивачами не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь моральних чи фізичних страждань або шкоди, завданої здоров'ю. Будь-яких доказів про страждання, заподіяні внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, моральної втрати, порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагають додаткових зусиль для організації життя, позивачами не надано. Моральна шкода, про наявність якої стверджують позивачі, була завдана їх сину внаслідок конфліктних ситуацій, які виникали у нього з однокласниками, в результаті яких він отримував тілесні ушкодження, але не діями чи бездіяльністю ГУНП в Рівненській області. Позивачі не зверталися до суду з позовом про відшкодування шкоди до законних представників малолітніх осіб, які завдали їх сину тілесних ушкоджень. Загалом позивачами не доведено причинно-наслідковий зв'язок між наявною, на їх думку, моральною шкодою, спричиненою їх сину, та діями відповідача. Крім того, вважає, що сума моральної шкоди, визначена позивачами у розмірі 100000 гривень є необґрунтованою, безпідставною та такою, що призведе до незаконного збагачення позивачів. Просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Вислухавши позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05.09.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області.
Згідно витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у провадженні Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області перебувало кримінальне провадження №12017180130000842 та №12018180130000451 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України, за фактами заподіяння 18 грудня 2017 року, 27 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року неповнолітньому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.
23 грудня 2019 року слідчим слідчого відділення Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області Ніколаєвим О.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12017180130000842, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2018 року, в зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України.
Як вбачається з вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження, в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що малолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні Здолбунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Здолбунівської районної ради Рівненської області заподіяли ОСОБА_3 тілесні ушкодження.
Зокрема, 18 грудня 2017 року близько 12 год. 00 хв. неповнолітньому ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців на нижній щелепі справа, на правій гомілці по передній поверхні в середній третині, на лівій гомілці по передній поверхні у верхній третині та припухлості м'яких тканин в тім'яній ділянці голови зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 211 від 19 грудня 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
27 грудня 2017 року близько 14 год. 30 хв. неповнолітньому ОСОБА_3 було завдано удар взутою ногою в область паху та один удар в область лівої частини грудей.
22 січня 2018 року близько 13 год. 00 хв. неповнолітньому ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді розтягнення зв'язок правого плечового суглоба, розташовані в межі однієї анатомічної ділянки правої верхньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 23 від 24 січня 2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Прокурором Здолбунівської місцевої прокуратури була винесена постанова про об'єднання кримінальних проваджень з присвоєнням єдиного спільного номеру в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12017180130000842.
Відповідно до ст.18 КК України учасники конфлікту - малолітні особи не можуть бути суб'єктом злочину, оскільки згідно зі ст.22 КК України кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 КК України, настає у віці від шістнадцяти років, а на момент вчинення кримінального правопорушення ні один із учасників, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тому вказані особи не є суб'єктами даного кримінального правопорушення та відповідно до ст.498 КПК України до малолітніх осіб неможливо застосувати примусові заходи виховного характеру.
Окрім того, в ході досудового розслідування було встановлено, що законним представником ОСОБА_12 є його батько ОСОБА_14 , житель АДРЕСА_1 , законним представником ОСОБА_10 є його батько ОСОБА_15 , житель АДРЕСА_2 , законним представником ОСОБА_11 є його батько ОСОБА_16 , житель АДРЕСА_3 .
На підставі наведеного та керуючись ст.110, п.2 ч.1 ст.284 КПК України, слідчим Ніколаєвим О.В. направлено копію постанови про закриття кримінального провадження разом із матеріалами кримінального провадження начальнику Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності законних представників малолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 згідно норм КУпАП.
За зверненням ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області було проведено службове розслідування щодо неналежного виконання своїх обов'язків працівниками Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області.
Перевіркою встановлено, що 27 грудня 2019 року до Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області від слідчого СВ Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області по супровідній від 27 грудня 2019 року вих. № 11280/204/2401-19 надійшли копії матеріалів кримінального провадження №12017180130000842 від 19 грудня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.125 КК України, для притягнення ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності. Матеріали були списані довідкою від 29 січня 2019 року за № 166-30.01.2020, однак начальник сектору превенції Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області постанову про закриття кримінального провадження від 23 грудня 2019 року не виконав і жодного з трьох, вказаних у матеріалах осіб, до відповідальності не притягнув.
Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 21 лютого 2020 року за порушення службової дисципліни, зобов'язання якої передбачено пунктами 2-5 ч.3 ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», що виразилось у безпідставному невиконанні постанови про закриття кримінального провадження від 23 грудня 2019 року, винесеної слідчим Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області Ніколаєвим О.В., та призвело до уникнення відповідальності правопорушниками, керуючись ст.ст.11, 12 та ч.11 ст.19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», начальнику сектору превенції Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП в Рівненській області оголошено сувору догану.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
За ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У п.10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст.43 Бюджетного кодексу України, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.
Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду ( підпункт 5 пункту 4 цього Положення ).
У відповідності до п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Крім того, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
Водночас при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження завданої неповнолітньому ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 100000 (Сто тисяч) гривень.
Виходячи із вимог розумності та справедливості, враховуючи характер, обсяг, тривалість та глибину душевних страждань неповнолітнього потерпілого, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 6700 (Шість тисяч сімсот) гривеньв рахунок відшкодування моральної шкоди.
Зважаючи на те, що позивачі звільнені від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати його за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 211, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст.23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Головного Управління Національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 6700 (Шість тисяч сімсот) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідачі: Головне Управління Національної поліції в Рівненській області,місцезнаходження: 33028, м.Рівне Рівненської області, вул.М.Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761;
Державна казначейська служба України,місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Повний текст рішення складено 25 грудня 2023 року.
Суддя