Провадження № 3/557/617/2024
Справа № 557/821/24
22 липня 2024 року
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Пацко Д.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП,
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №614846 від 07.05.2024 року, вказано, що 07.05.2024 о 10 год. 42 хв. на а/д «Київ-Чоп» 300 км., поблизу н.п. Горбаків, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, а саме постановою державного виконавця від 23.01.2019 ВП №54937127, на підставі п. 9 ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
22.07.2024 подано клопотання за вх. №2993/24 від 21.07.2024, у якому захисник - адвокат Заремба О.В., просить провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 на час складення протоколу не знав про наявність відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, зокрема постанову, яка була винесена ще у 2019 році, йому не надсилалась, а її підзахисний з моменту винесення постанови 2019 року жодного разу не притягався до адміністративної відповідальності за даною статтею. Вказує, що не відмовляється від обов'язку щодо сплати аліментів та дану заборгованість має намір врегулювати з державним виконавцем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Аналіз диспозиції ч. 3 ст. 126 КУпАП вказує на те, що це формальний склад правопорушення, тобто для його наявності не є обов'язковою ознакою настання шкідливих наслідків. Окрім того, даний склад правопорушення характеризується умисною формою вини. Тобто, особа повинна усвідомлювати, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, і свідомо порушує це обмеження.
При вирішенні питання про наявність складу вказаного правопорушення слід встановити факт того, чи була особа, що притягується до відповідальності, повідомлена про те, що відносно неї встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно постанови від 23.01.2019 року у виконавчому провадженні №54937127, державним виконавцем Сихівського відділу ДВС у м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області було винесено постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом відносно ОСОБА_1 .
Водночас матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів направлення ОСОБА_1 вищевказаної постанови та отримання ним такої постанови, як зазначив останній про наявність такої постанови дізнався лише коли був зупинений працівниками поліції.
Недотримання державним виконавцем положень ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо порядку вручення (надсилання) відповідної постанови не дозволяє суду вважати, що ОСОБА_1 07.05.2024 керував транспортним засобом «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обізнаним у тимчасовому обмежені у праві керування транспортними засобами на підставі постанови державного виконавця від 23.01.2019 та при цьому свідомо порушив вимоги передбачені ч. 10 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух".
З огляду на зазначене, суддя приходить до переконання, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про встановлення щодо нього обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відсутність суб'єктивної сторони у складі адміністративного правопорушення, яка полягає у необізнаності ОСОБА_1 у застосуванні до нього обмежень в керуванні транспортними засобами, що виключає наявність умислу в його діях щодо свідомого порушення вказаних обмежень, не дає підстав для висновку щодо наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та унеможливлює притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вищевикладене свідчить про те, що органом поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, керуючись положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суддя приходить висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу означеного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
С у д д я Д.В. Пацко